Рішення № 58043361, 24.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2016 р.Справа № 922/754/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Заводовій К.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків до Управління служби безпеки України у Харківській області, м.Харків про стягнення 174720,12грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01-16юр/7803 від 15.09.2015

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №70/16-8474 від 18.04.2014

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго", м.Харків (далі за текстом - позивач), звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Управління служби безпеки України у Харківській області, м.Харків (далі за текстом - відповідач), про стягнення 174720,12грн., з яких: 161553,35грн. вартості електричної енергії, 3404,97грн. вартості за перетоки електричної енергії, 649,38грн. 3% річних, 4381,57грн. пені, 4730,85грн. індексу інфляції.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №0312.01 від 27.02.2009 в частині оплати спожитої електричної енергії за період з квітня 2014 року по лютий 2016 року.

В судовому засіданні 17.03.2016 оголошувалася перерва до 11.05.2016. Ухвалою від 11.05.2016 розгляд справи відкладено на 24.05.2016.

11 травня 2016 року від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він повідомив про погашення відповідачем в повному обсязі суми заборгованості за спожиту електричну енергію та КРЕ, яке відбулося під час розгляду даної справи. У зв'язку з цим, просить стягнути 649,38грн. 3% річних, 4381,57грн. пені, 4730,85грн. індексу інфляції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати основної заборгованості.

Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні просили припинити провадження у справі в частині стягнення 161553,35грн. вартості електричної енергії та 3404,97грн. вартості за перетоки електричної енергії, у зв'язку із погашенням даної заборгованості під час розгляду справи. Заперечили проти нарахування: 3% річних в частині їх нарахувань в березні 2015 року за період виникнення боргу в січні 2015 року; інфляційних витрат нарахованих в червні 2014 року за період виникнення боргу в квітні 2014 року. Також, просили зменшити розмір пені на 90%.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

27 лютого 2009 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено Договір на постачання електричної енергії № 0312.01 (далі за текстом - Договір), за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 9.4 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін 1 рік з моменту укладення, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір не підлягає пролонгації і вважається продовженим тільки після укладання додаткової угоди щодо продовження терміну дії цього Договору.

Як повідомили представники обох сторін, до Договору щорічно укладалися відповідні угоди щодо продовження його дії. Зокрема, в матеріалах справи наявні договори про закупівлю послуги з постачання електроенергії №546/15 від 04.03.2015 та №1010-16 від 09.03.2016, за умовами яких сторони продовжували до 31 грудня відповідного року строк дії Договору. При цьому, за умовами пункту 1.1 цих договорів сторони визначили, що всі умови Договору № 0312.01 від 27.02.2009 залишаються чинними та обов'язковими для виконання їх Сторонами. В разі виникнення спірних питань між умовами цих договорів та умовами Договору № 0312.01 від 27.02.2009 пріоритет має Договір № 0312.01 від 27.02.2009.

Відповідно до умов пункту 2.3.3 Договору, відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

Згідно пункту 5 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" від 01.03.2011 до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 Акт про використану електричну енергію, який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленими печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 20 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО Харківенергозбут рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Як зазначив позивач, за період з квітня 2014 року по лютий 2016 року відповідач сплачував спожиту електричну енергію несвоєчасно та допустив виникнення заборгованості. Зокрема, відповідачем не оплачено 161553,35грн. вартості електричної енергії (з урахуванням ПДВ) за жовтень, грудень 2015 року та січень, лютий 2016 року, а також 3404,97грн. вартості за перетоки реактивної енергії (з рахуванням ПДВ) за жовтень, грудень 2015 року та січень, лютий 2016 року.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано відповідні відомості про витрати електроенергії, а також рахунки за використану енергію та за перетікання реактивної електроенергії з доказами направлення відповідачу.

У зв'язку з цим, позивачем додатково нараховано відповідачу 649,38грн. 3% річних, 4381,57грн. пені, 4730,85грн. індексу інфляції.

Вказані обставини призвели до подання позову у даній справі.

Після порушення провадження у справі відповідач повністю погасив заборгованість в розмірі 161553,35грн. вартості електричної енергії (з урахуванням ПДВ) та 3404,97грн. вартості за перетоки реактивної енергії (з рахуванням ПДВ), що підтверджується наданими сторонами платіжними дорученнями №300 від 11.04.2016, №299 від 11.04.2016, №223 від 23.03.2016, №199 від 23.03.2016, №200 від 23.03.2016, №224 від 23.03.2016.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати вартості електричної енергії та вартості за перетоки реактивної енергії.

Відповідач наявність даної заборгованості не оспорив, здійснив її погашення після порушення провадження у даній справі.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 61553,35грн. вартості електричної енергії (з урахуванням ПДВ) та 3404,97грн. вартості за перетоки реактивної енергії (з рахуванням ПДВ).

Також позивач просить суд стягнути пеню в розмірі 4381,57грн., яка нарахована відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та пункту 4.2.1 укладеного між сторонами Договору, в якому зазначено, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Згідно пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

За приписами частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про Службу безпеки України", фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення СБУ здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною радою України, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетна установа - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Таким чином, Управління Служби безпеки України в Харківській області - це установа, що в повному обсязі фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, її кошторисом не передбачена виплата штрафних санкцій.

Згідно з п. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо іншого не призначено Законом України «Про державний бюджет України», також в п. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України зазначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Враховуючи приписи ст. 51 Бюджетного кодексу України, відповідач є лише розпорядником бюджетних коштів, оскільки здійснює бюджетні зобов'язання на підставі затвердженого розпорядником кошторису, за дорученням якого Державне казначейство України здійснює платежі.

Таким чином, Управління здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету.

У зв'язку з недостатнім та несвоєчасним фінансуванням з Державного бюджету, фінансування відповідних статей видатків відповідача, з яких необхідно проводити оплату наданих позивачем послуг, є обмеженим.

Із наведеного вище вбачається, що причиною неналежного виконання Управлінням своїх зобов'язань, по вказаному договору, є саме недостатнє та несвоєчасне фінансування з державного бюджету України.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано відповідну бухгалтерську довідку.

Беручи до уваги той факт, що Управління є бюджетною установою, виплата зазначених у позовній заяві штрафних санкцій призведе до можливого зменшення фінансування Управління, що в свою чергу створить передумови до неефективного виконання ним завдань, які відповідно до чинного законодавства покладаються на органи СБ України.

Розглянувши клопотання про зменшення розміру пені, суд вважає за можливе його задовольнити частково та у відповідності до статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, пункту 3 статті 83 ГПК України зменшити розмір пред'явленої позивачем до стягнення пені на 50%.

У зв'язку з цим, суд задовольняє вимоги про стягнення пені частково - в розмірі 2190,79грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 649,38грн. 3% річних та 4730,85грн. інфляційних втрат.

Судом перевірений та визнаний обґрунтованим розрахунок позивача в частині стягнення вказаних сум, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача щодо нарахування позивачем ПДВ на суми пені 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає помилковими. З наданих позивачем розрахунків вбачається, що він нараховує вказані суми на суми заборгованості з електричної енергії з урахуванням ПДВ, що відповідає чинному законодавству. При цьому, додаткове нарахування ПДВ на суми пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем не здійснюється.

Також суд відхиляє посилання відповідача на умови договору про закупівлю послуги з постачання електроенергії №546/15 від 04.03.2015, оскільки, як зазначалося вище, згідно пункту 1.1 цього договору сторони визначили, що всі умови Договору №0312.01 від 27.02.2009 залишаються чинними та обов'язковими для виконання їх сторонами. В разі виникнення спірних питань між умовами цих договорів та умовами Договору № 0312.01 від 27.02.2009 пріоритет має Договір № 0312.01 від 27.02.2009.

Отже, обчислюючи 3% річних та інфляційні втрати, позивач обґрунтовано посилається на строки оплат, встановлені саме Договором № 0312.01 від 27.02.2009.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір у даній справі виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління служби безпеки України у Харківській області (61002, м.Харків, вул.Мироносицька, буд.2, код 20001711) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, буд. 149, код 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м.Київ, МФО 380805, код 00131954) 649,38грн. 3% річних, 2190,79грн. пені, 4730,85грн. інфляційних втрат, 1378,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження в частині вимог про стягнення 161553,35грн. вартості електричної енергії та 3404,97грн. вартості за перетоки реактивної енергії.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 30.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_4