Рішення № 58043083, 23.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2016 р.Справа № 916/418/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №06 від 04.12.2015р. /приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції/;

Від відповідача: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-Пріор до товариства з обмеженою відповідальністю „Трансгрупсервіс про стягнення 177 293,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гермес-Пріор (далі по тексту ТОВ „Гермес-Пріор) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Трансгрупсервіс (далі по тексту ТОВ „Трансгрупсервіс) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 177 293,57 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 160 939,36 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 044,21 грн. та пені в сумі 15 310,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором перевезення № ТР-11092015П/1 від 11.09.2015р. зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості здійсненого позивачем перевезення.

Відповідач повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

11.09.2015р. між ТОВ „Трансгрупсервіс (Замовник) та ТОВ „Гермес-Пріор (Виконавець) було укладено договір перевезення № ТР-11092015П/1, у відповідності до п. 1.1 якого Виконавець на свій ризик зобовязується доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником/Вантажовідправником вантаж до пункту призначення, та видати його особі, яка має право на одержання вантажу. Замовник зобовязується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату. Вантажовідправником визнається будь-яка особа, що зазначається Замовником. Кількість вантажу, що підлягає перевезенню, строк та інші вимоги до перевезення вантажу додаткового оговорюються сторонами у заявках, додаткових угодах, додатках, що є невідємними частинами даного договору.

Згідно зі ст.ст. 908, 909 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Як свідчать наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт № 1-ГП від 30.09.2015р., № 2-ГП від 12.10.2015р. та № 3-ГП від 21.10.2015р., а також реєстри товарно-транспортних накладних до них, на виконання умов договору позивачем було надано ТОВ „Трансгрупсервіс послуги із перевезення на загальну суму 3 173 112,16 грн., а відповідачем вказані послуги було прийнято, що підтверджується підписом керівника ТОВ „Трансгрупсервіс на вказаних актах, що скріплена відповідними печатками.

Згідно з п.п. 8.1 - 8.3 договору перевезення № ТР-11092015П/1 від 11.09.2015р. вартість наданих послуг, які складають предмет договору, визначається у додаткових угодах та заявках до Договору та обчислюється Сторонами шляхом підрахунку фактичного обсягу наданих послуг на підставі товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують витрати Виконавця на перевезення вантажу. Всі платежі за даним Договором здійснюються в гривнях. Строк оплати наданих послуг з перевезення вантажу - протягом 10 (десяти) банківських днів з дати, зазначеної в рахунку та акті наданих послуг з перевезення вантажу.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Як стверджує позивач, вартість наданих ним послуг із перевезення була оплачена ТОВ „Трансгрупсервіс лише частково, в результаті чого, на момент вирішення спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 160 939,36 грн.

В той же час, відповідно до п.6.1 договору перевезення № ТР-11092015П/1 від 11.09.2015р. Виконавець надає Замовнику: завірені належним чином копії документів з третіми особами у випадку залучення їх Виконавцем для виконання умов цього Договору.

Відповідно до п. 8.8 договору перевезення № ТР-11092015П/1 від 11.09.2015р. Виконавець у разі залучення ним фізичних осіб за цивільно - правовими договорами для виконання умов цього Договору, гарантує Замовнику, що він, як податковий агент, утримуватиме і сплачуватиме із сум винагород залучених фізичних осіб наступні податки та збори: 1) 15% податку з доходів фізичних осіб у відповідності до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України; 2) 2,6 % єдиного соціального внеску у відповідності до ч.8 ст. 8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування; 3) 1,5 % військового збору у відповідності до п.п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України .

При цьому, у п.п. 8.9, 11.7 вказаного договору зазначено, що за порушення пункту 6.1 цього Договору Замовник може затримати оплату послуг, наданих Виконавцем, на термін, пропорційний кількості днів затримки Виконавцем необхідних документів. Виконавець зобовязався надавати Замовнику копії документів, що підтверджують виконання Виконавцем/залученим ним субвиконавцем п. 8.8 цього договору.

Відповідно до ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було направлено на адресу ТОВ „Гермес-Пріор претензію за вих. № 02 від 29.01.2016р. із вимогою виконання п.п. 6.1, 8.8 договору перевезення № ТР-11092015П/1 від 11.09.2015р. з приводу надання копій документів з приводу залучення водіїв до перевезення, а також виконання позивачем своїх обовязків податкового агента. У звязку з викладеним, ТОВ „Трансгрупсервіс повідомило позивача про використання ним правомочності, закріпленої у п. 11.7 вказаного договору, щодо затримання оплати за надані послуги із перевезення до надання необхідних документів з боку ТОВ „Гермес-Пріор.

Факт надсилання даної претензії підтверджується описом вкладення із штемпелем 01.02.2016р. та відповідним розрахунковим документом про прийняття плати за надання поштових послуг.

На час звернення позивача до суду із даним позовом ним не було надано ТОВ „Трансгрупсервіс копій всіх документів, визначених п.п. 6.1, 8.8 договору перевезення № ТР-11092015П/1 від 11.09.2015р., з приводу надання даних послуг з боку ТОВ „Гермес-Пріор. В свою чергу, листом від 31.03.2016р. за вих. № 17, який 05.04.2016р. було вручено відповідачу, позивач повідомив ТОВ „Трансгрупсервіс про причини неможливості своєчасного надання ним документів з приводу залучення водіїв до перевезення, а також надав докази виконання ним своїх обовязків податкового агента.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

При цьому, в силу положень ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За таких обставин, приймаючи до уваги правову конструкцію умов договору перевезення № ТР-11092015П/1 від 11.09.2015р., господарський суд доходить висновку, що грошове зобовязання з оплати вартості наданих послуг обумовлюється первісно як взагалі виконанням послуг із перевезення, так і наданням з боку ТОВ „Гермес-Пріор документів з приводу залучення водіїв до перевезення та виконання ним як роботодавцем своїх обовязків податкового агента, тобто наявна ознака зустрічності виконання зобовязань. За умови невиконання ТОВ „Гермес-Пріор будь-якого із таких зобовязань, буде мати місце прострочення кредитора і відповідач не буде вважатись таким, що прострочив виконання зобовязання.

Таким чином, оскільки ТОВ „Трансгрупсервіс частково отримано документи, обовязок надання яких визначено п.п. 6.1, 8.8 договору перевезення № ТР-11092015П/1 від 11.09.2015р., а також надано обґрунтовані пояснення та докази з приводу надання інших документів лише 05.04.2016р., господарський суд доходить висновку, що обовязок повної оплати вартості протягом спірного періоду послуг перевезення виник у відповідача лише з 05.04.2016р.

У звязку із викладеним, оскільки на час поставлення рішення суду обовязок відповідача погасити суму основного боргу є таким, що настав, господарський суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених ТОВ „Гермес-Пріор позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Трансгрупсервіс суми основного боргу в розмірі 160 939,36 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 1 044,21 грн. та пеню в сумі 15 310,00 грн. за період з 05.11.2015р. по 22.01.2016р. Розглянувши позовні вимоги у названій частині, суд зауважує, що умовою нарахування трьох відсотків річних та пені є наявність факту порушення грошового зобовязання. Оскільки судом встановлено, що до 05.04.2016р. відповідач правомірно затримав оплату спірної суми основного боргу, нарахування пені та трьох відсотків річних до вказаного періоду, що було зроблено позивачем, є неправомірним.

Таким чином, суд відмовляє ТОВ „Гермес-Пріор у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних в сумі 1 044,21 грн. та пені в сумі 15 310,00 грн. у звязку із їх необґрунтованістю.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Трансгрупсервіс перед ТОВ „Гермес-Пріор щодо сплати суми основного боргу в розмірі 160 939,36 грн. витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 160 939,36 грн. Таким чином, із ТОВ „Трансгрупсервіс слід стягнути на користь ТОВ „Гермес-Пріор суму основного боргу в розмірі 160 939,36 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 538, 549, 610 613, 615, 617, 625, 629, 908, 909, 916 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Трансгрупсервіс /65089, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 86, ідентифікаційний код 39692409/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес-Пріор /61125, м. Харків, Набережна Нетіченська, 14, ідентифікаційний код 39593840/ суму основного боргу в розмірі 160 939 грн. 39 коп. /сто шістдесят тисяч девятсот тридцять девять грн. 39 коп./, судовий збір в сумі 2 414 грн. 09 коп. /дві тисячі чотириста чотирнадцять грн. 09 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 27.05.2016р.

СуддяС.П. Желєзна