Рішення № 58042567, 24.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.05.2016Справа №927/714/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 927/714/15

за позовом виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Чернігів,

до держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ, та виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, м. Ніжин,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області в особі Реєстраційної служби Ніжинського міського управління юстиції Чернігівської області, м. Ніжин,

про визнання права власності, визнання нечинним рішення від 13.12.2012 № 618 та визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності,

за участю представників:

позивача Грищенко О.В. (довіреність від 05.01.2016 № 1); Бузина Н.В. (довіреність від 05.01.2016 № 2); Білюга С.П. (довіреність від 20.04.2016 № 4);

відповідача-1 - Артеменко Є.І. (довіреність від 17.05.2016 № 3877/9/22-16);

відповідача-2 - не з'явилися;

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Дирекція) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом про: визнання права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за Дирекцією; визнання нечинним рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 13.12.2012 № 618 (далі - Рішення) про оформлення права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) в оперативному управлінні Дирекції та визнання недійсним та скасування свідоцтва України про право власності на нерухоме майно від 19.12.2012, серія САЕ № 721840.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 (суддя Марченко О.В.), яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 зі справи № 927/714/15, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 постанову апеляційної інстанції та рішення першої інстанції скасовано, а матеріали справи № 927/714/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 927/714/15 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 справу № 927/714/15 було прийнято до провадження та призначено судовий розгляд на 17.03.2016.

Представник позивача 17.03.2016 заявив клопотання про залучення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Суд відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки рішення з даного спору не впливає на права або обов'язки Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 розгляд справи було відкладено на 11.05.2016; продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

11.05.2016 позивач подав суду письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвал суду.

11.05.2016 КМУ подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаюсь на те, що Рішення є правомірним.

У судовому засіданні 11.05.2016 було оголошено перерву до 24.05.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представники позивача у судовому засіданні 24.05.2016 надали пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача-1 надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанови № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.05.2016 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

У судовому засіданні 24.05.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справ.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Підставами для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що господарські суди, розглядаючи справу, не з'ясували всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору в даній справі, а саме: не було досліджено питання походження та власника коштів, якими сплачено за спірний об'єкт нерухомості шляхом безготівкового розрахунку в порядку пункту 3 договору купівлі-продажу від 11.08.2014; чи у позивача (його попередника) наявні були власні кошти у сумі, достатній для придбання нерухомості (з врахуванням того, що він здійснює некомерційну (неприбуткову) діяльність), а якщо так, то за рахунок чого вони сформувалися (за рахунок обов'язкових внесків, чи з інших джерел, та з яких конкретно джерел); порядок використання обов'язкових внесків на соціальне страхування (зокрема, і з метою накопичення ресурсів нерухомості, яка належала б самому Фонду) в контексті мети його створення та діяльності (використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування), а також природи обов'язкових внесків, які у 2004 році мали характер податку (обов'язкового збору); результати вирішення адміністративного спору у справі №825/2396/15-а, оскільки його предмет є взаємопов'язаним із предметом даного спору.

У новому розгляді справи Господарським судом міста Києва встановлено таке.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності створений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і є правонаступником Фонду соціального страхування України.

Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду.

У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, а також Статутом Фонду.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Дирекція є державною організацією, що здійснює некомерційну господарську діяльність.

11.08.2004 ОСОБА_6, ОСОБА_7 від свого імені та на підставі довіреності від імені ОСОБА_8 (продавці) та Дирекцією укладено Договір (посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є. та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 2408), за умовами якого продавці продали, а покупець придбав квартиру за номером АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскільки Дирекція, укладаючи Договір, діяла як самостійна юридична особа, то є всі підстави для набуття нею права власності на спірне приміщення на підставі статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

17.09.2004 БТІ було прийнято рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру на підставі Договору за державою в особі Верховної Ради України в господарському віданні Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.09.2004 № 4787635 (Серія СВС 375861).

Виходячи з положень Закону України «Про власність» (чинний станом на 2004 рік ), суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України (частина перша статті 32 названого Закону).

Однак, це положення Закону України «Про власність» (чинний станом на 2004 рік ) не відповідає Конституції України, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 01.07.1998 № 9-рп (справа № 01/1501-97 N 1-8/98 щодо приватизації державного майна), в якому зазначається, що Верховна Рада України не може бути єдиним суб'єктом права державної власності, а виступає лише одним з органів державної влади в Україні, що здійснює права власника.

Вказане рішення БТІ від 17.09.2004 позивач оскаржив шляхом звернення з адміністративним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою від 18.08.2015 зі справи № 825/2396/15-а Чернігівського окружного адміністративного суду адміністративний позов Дирекції задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення Ніжинського міжміського бюро технічної інвентаризації від 17.09.2004 про реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу № 2408 від 11.08.2004 за власником - державою в особі Верховної ради України (в господарському віданні Чернігівського обласного відділення соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) та встановлено таке:

- Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду не є суб'єктом підприємництва та суб'єктом господарювання, який розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, а є власником приміщення за номером АДРЕСА_1;

- таким чином, суд дійшов висновку, що державним реєстратором в порушення вимог законодавства при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис, що не відповідає наданому правовстановлювальному документу - договору купівлі-продажу від 11 серпня 2004 року, укладеному між ОСОБА_6 та виконавчою дирекцію Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на купівлю-продаж квартири за номером АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є.

Отже, вказаним судовим рішенням було скасовано реєстрацію права власності держави за спірним майном і встановлено, що Дирекція є власником квартири за номером АДРЕСА_1.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок касаційної інстанції, викладених у постанові від 18.02.2016 зі справи № 927/714/15, Господарський суд міста Києва витребував у учасників процесу письмові пояснення та документальне підтвердження, викладених обставин.

На виконання вимог ухвал суду позивач подав суду документальне підтвердження того, що ним було придбано спірне майно на власні кошти і квартира не є державною власністю.

Так, Дирекція подала суду такі документи: постанову правління Чернігівського обласного відділення Фонду від 14.04.2004 № П-3/1 «Про бюджет обласного відділення Фонду на 2004 рік»; постанову правління Чернігівського обласного відділення Фонду від 20.07.2004 № П-5/1 «Про бюджет обласного відділення Фонду на 2004 рік»; наказ Дирекції від 19.04.2004 № 20 «Про кошторис витрат на утримання апарату виконавчої дирекції обласного відділення Фонду на 2004 рік»; наказ Дирекції від 25.08.2004 № 61 «Про перерахування коштів»; постанову правління Чернігівського обласного відділення Фонду від 25.06.2004 № с 51 «Про внесення змін до бюджету Фонду на 2004 рік».

Крім того, статутом Фонду соціального страхування соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.06.2001 року № 9 визначено:

- Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Фонд не несе відповідальності за зобов'язання держави. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам за цим видом страхування, стабільності діяльності Фонду (пункт 1.2);

- Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банках, органах Державної казначейської служби України. Фонд набуває права юридичної особи з дня реєстрації його Статуту в порядку, визначеному законодавством (пункт 1.6);

- робочими органами Виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень Фонду в областях (пункт 1.8);

- напрями використання коштів Фонду. Кошти Фонду спрямовуються на: забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази (пункт 6.4);

- матеріально-технічне забезпечення Фонду, включаючи будівництво або придбання службових та виробничих приміщень, автотранспорту, меблів, здійснюється за рахунок коштів, що надходять до Фонду (пункт 6.6);

- майно Фонду становлять основні фонди та обігові кошти, а також інше майно, придбане ним за рахунок коштів Фонду, а також майно, передане йому у власність іншими власниками, вартість якого відображається у самостійному балансі (пункт 6.7);

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, Дирекцією, яка діяла як окрема юридична особа, правомірно був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, який є підставою для набуття права власності відповідно до приписів статті 328 ЦК України.

Крім того, позивач вказує, а відповідачі документально не спростовують того, що Дирекція з моменту укладення договору купівлі-продажу в приміщенні, розташованому за адресою АДРЕСА_1, знаходиться Ніжинська міжрайонна виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування, де вона здійснює свою діяльність, в повному обсязі несе витрати на утримання приміщення, тобто, в повному обсязі здійснює своє право щодо володіння та користування власністю.

Отже, вимоги про визнання права власності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог про визнання нечинним Рішення та скасування свідоцтва, то слід вказати таке.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

13.12.2012 Рішенням Ради (пункт 2) вирішено в зв'язку з реконструкцією оформити право державної власності з послідуючою видачею свідоцтва на право власності за Державою в особі КМУ в оперативному управлінні Дирекції на нежитлове спірне приміщення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (пункт 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5\35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що Рішення від 13.12.2012 було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки було порушено право власності Дирекції на спірне майно, а тому вимога позивача про визнання вказаного Рішення нечинним є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Так, порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно визначено Положенням (чинне станом на 13.12.2012 ).

Пунктом 1.2 Положення визначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав; власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкті незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 3.4 Положення передбачено, що за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.

Так, 18.11.2012 БТІ, розглянувши пред'явлені Дирекцією документи, на підставі пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 № 1692/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2010 за № 582/17877 (далі - Положення), повідомило про можливість оформлення права державної власності в зв'язку з реконструкцією за Державою в особі КМУ в оперативному управлінні Дирекції в цілому на нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

19.12.2012 було видано свідоцтво про право власності, в якому вказано, що власником спірного приміщення є Держава в особі КМУ в оперативному управлінні Дирекції.

Таким чином, оскільки Рішення прийнято Радою з порученням законодавства, враховуючи скасування рішення БТІ про реєстрацію права власності на спірну квартиру на підставі Договору за державою в особі Верховної Ради України, то видача Свідоцтва є неправомірною, а тому позовна вимога про визнання його недійсним та скасування підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідачі не подали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідачів.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за Виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (14014, м. Чернігів, вул. Музикальна, 1-а; ідентифікаційний код: 14244036).

3. Визнати нечинним рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 13.12.2012 № 618 про оформлення права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України в оперативному управлінні Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

4. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво України про право власності на нерухоме майно від 19.12.2012, серія НОМЕР_1, видане виконавчим комітетом Ніжинської міської ради.

5. Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код: 00019442) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (14014, м. Чернігів, вул. Музикальна, 1-а; ідентифікаційний код: 14244036) 2 557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 80 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

6. Стягнути з виконавчого комітету Ніжинської міської ради (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, площа імені Івана Франка, 1; ідентифікаційний код: 04061783) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (14014, м. Чернігів, вул. Музикальна, 1-а; ідентифікаційний код: 14244036) 2 557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 80 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

7. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 31.05.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук