Ухвала суду № 58041737, 24.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ К/800/54838/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

секретаря Коцюрби В.М.,

за участю представників державного підприємства „Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження": Апенасевича Н.О. та Роскошинської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу державного підприємства „Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року у справі №810/2790/15 за позовом державного підприємства „Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчудження" до Вишгородської об'єднаної державна податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року державне підприємство „Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" звернулося в суд з позовом до Вишгородської об'єднаної державна податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.02.2015 №0000780.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення є неправомірним, оскільки Законом не встановлений обов'язок платника сплатити єдиний внесок у той час, коли заробітна плата не виплачується.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції державне підприємство „Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 16.07.2013 року державне підприємство „Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" зареєстроване як юридична особа.

Згідно статуту державне підприємство „Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 20 лютого 2015 року на підставі ч.10 та п.2 ст. 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийняте рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0000780, згідно з яким позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску за листопад-грудень 2014 року нарахований штраф у розмірі 50 484,17 грн. та пеня у розмірі 8 026,41 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок (у тому числі на авансові платежі), одночасно з видачею таких сум. Законом не передбачений обов'язок платника щодо сплатити єдиного внеску в той час, коли заробітна плата не виплачується.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить переліку обставин, за яких платник звільняється від сплати штрафу та пені за порушення строку сплати єдиного внеску. який позивач зобов'язаний сплатити до 20 числа наступного місяця.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.4 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України „Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Положеннями ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Отже, наведена норма Закону встановлює строки сплати нарахованого єдиного внеску без винятків.

Згідно ч.ч. 11, 12 ст.9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З аналізу наведених положень Закону № 2464-VI вбачається, що у разі порушення строків сплати єдиного внеску, встановлених ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, передбачене накладення штрафних санкцій та нарахування пені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП „Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" від 15.06.2015 року №07-21/44 за період з 01.01.2014 року по 01.05.2015 року, станом на 01.01.2015 року за позивачем рахується кредиторська заборгованість по заробітній платі за листопад-грудень 2014 року в загальній сумі 1 315 653,82 грн.

У вказаному акті зазначено, що кредиторська заборгованість виникла в результаті недофінансування підприємства з державного бюджету за спеціальним фондом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що законодавство України не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов, у тому числі, своєчасного надходження фінансування.

Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням діючого законодавства, за яке передбачена, в тому числі і фінансова відповідальність у вигляду штрафу та пені.

Отже, згідно вищенаведених законодавчих норм роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та других виплат, на які нараховується єдиний внесок.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу державного підприємства „Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчудження" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: