Ухвала суду № 58041540, 16.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2016 року м. Київ К/800/40346/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2015 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 року

у справі № 805/1664/15-а

за позовом Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів»

про стягнення грошових коштів,

встановив:

Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів» про стягнення грошових коштів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2015 року у справі № 805/1664/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 року, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів» у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 146 008, 75 грн., з яких заборгованість з податку на додану вартість складає 70 265, 75 грн., заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств складає 75 743, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів» перебуває на податковому обліку в Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Станом на 16.04.2015 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів» виникла заборгованість перед бюджетом на суму 146 008, 75 грн.

У зв'язку із несплатою відповідачем зазначеної суми заборгованості, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення суми боргу.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у податкових деклараціях з податку на додану вартість. Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, в якій визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 20 011, 00 грн., податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, в якій визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 54 226, 00 грн. Товариством подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року з показниками від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 4 054, 00 грн.

Відповідачу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань нарахована пеня в розмірі 83, 30 грн. на підставі ст. 129 Податкового кодексу України, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки платника податку на додану вартість.

Пунктом 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України визначено, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Товариством податкові зобов'язання з податку на прибуток за звітний податковий період 2014 рік у розмірі 75 743,00 грн. не сплачені, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком обліковою картки.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу з податку на прибуток в сумі 75 743, 00 грн.

Станом на 16.04.2015 року за відповідачем обліковується недоїмка з податку на додану вартість у сумі 70 182, 45 грн. та 83, 30 грн. з пені з податку та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 75 743, 00 грн., а усього у загальній сумі - 146 008, 75 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств. Крім того, 0,55 грн. податку на додану вартість погашено за рахунок переплати.

Згідно із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

12.02.2015 року позивачем сформовано податкову вимогу № 1271-25, яка надіслана на адресу відповідача рекомендованим повідомленням та вручена представнику відповідача 12.03.2015 року.

Відповідно до ст. 60 Податкового кодексу України якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу товариства за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого податковим органом до стягнення.

Таким чином, судами вірно встановлено щодо правомірності визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств та наявності підстав для стягнення суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України».

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Судами встановлено, що відповідачем надано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 4460, яким визначено дату настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів» з 26.08.2014 року.

Судами вірно відхилено доводи відповідача, що знаходження майна товариства на території, непідконтрольній Україні, унеможливлює виконання товариством будь-яких зобов'язань, у тому числі і податкових, оскільки Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не передбачено звільнення юридичних осіб від виконання податкових зобов'язань, форс-мажорні обставини для товариства наступили з 26.08.2014 року, тоді як товариством самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у податкових деклараціях за травень-липень 2014 року, податкові зобов'язання з податку на прибуток за звітний податковий період 2014 рік.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З урахуванням черговості виникнення податкового боргу, строку подачі декларації з податку на додану вартість, судом апеляційної інстанції вірно відхилено доводи відповідача, що в квітні 2015 року товариством заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 70 266, 00 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торезький завод наплавочних твердих сплавів» відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 року у справі № 805/1664/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук