Ухвала суду № 58041489, 30.05.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"30" травня 2016 р. Справа № 817/2387/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2016 р. у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до ПВНЗ "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_3" про визнання протиправними дії щодо відмови у задоволенні запиту на інформацію ,

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2015 року позивач - Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною відмови ПВНЗ "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_3" у задоволенні запиту на інформацію, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Разом з тим, у жовтні 2015 року позивачем змінено позовні вимоги, а саме просив суд визнати дію, що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача - протиправною, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу відповідно до ОСОБА_4 про надання юридичних послуг від 15.06.2015 року в сумі 6600 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду "04" квітня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_3" щодо відмови у задоволенні запиту на інформацію від 02.02.2015 року №197/1-15, поданого Всеукраїнською громадською організацією "Комітет конституційно-правового контролю України".

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що позивач направив відповідачу запит про надання публічної інформації про вищий навчальний заклад, яка є предметом суспільного інтересу від 02 лютого 2015 року № 197/1-15, у вигляді належним чином засвідчених копій документів:

- статуту вищого навчального закладу;

- свідоцтва про реєстрацію вищого навчального закладу;

- ліцензії на провадження освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них;

- сертифікат про акредитацію освітньої програми вищого навчального закладу;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- перелік структурних підрозділів та робочих органів вищого навчального закладу з вказанням адрес, телефонів, прізвищ керівників;

- правила прийому до вищого навчального закладу у 2015 році;

- положення про приймальну комісію вищого навчального закладу у 2015 році;

- наказ про затвердження складу приймальної комісії вищого навчального закладу у 2015 році;

- перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються вищим навчальним закладом та його структурними підрозділами;

- плани роботи вищого навчального закладу у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Листом ПВНЗ "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_3" від 09 лютого 2015 року за №09-08/463 повідомлено позивача, що відповідь на запитувану інформацію надавалась, а саме листом № 09-08/354 від 29.11.2013 року та листом № 09-08/388 від 20.01.2014 року (а.с.8-9).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та гр.ОСОБА_5 укладено Договір про надання юридичних послуг від 15 червня 2015 року.

За вищевказаним договором ОСОБА_5 (виконавець) зобов'язана надати позивачу юридичні послуги шляхом: усного та письмового консультування; підготовки та подачі позовної заяви до суду до 30 червня 2015 року; здійснення інших процесуальних дій від імені Замовника, а позивач зобов'язується оплатити надані послуги. Пунктом 4.1 договору встановлено вартість послуг за даним договором - 6600,00 грн.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення від 30 червня 2015 року № 25, відповідно до якого позивачем перераховано кошти в сумі 6600,00 грн. на рахунок виконавця по ОСОБА_4 про надання юридичних послуг.

Таким чином, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу відповідно до ОСОБА_4 про надання юридичних послуг від 15.06.2015 року б/н, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення даної вимоги позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

- витрати на правову допомогу;

- витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані з прибуттям до суду;

- витрати, пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

- витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Підлягають відшкодуванню витрати на надання не будь-якої правової допомоги, а лише витрати на надання правової допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується факт підписання адміністративного позову Головою Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України".

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно наданого позивачем ОСОБА_4 про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 15 червня 2015 року та акту передачі-прийому наданих правових послуг до даного договору, фахівець в галузі права ОСОБА_5 (Виконавець) не надавала правової допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи (а.с.46-49).

Враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання договору від 30.06.2015 року, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2016 року винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.

Доводи, наведені апелянтом в поданій ним апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано: рек з пов про вруч

1- в справу:

2 - позивачу: Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" вул.Петрозаводська,2-А, м.Київ, 03035

3 - відповідачу: ПВНЗ "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка ОСОБА_3" вул.академіка ОСОБА_3,4, м.Рівне, 33000

- ,