Ухвала суду № 58041187, 26.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 р.Справа № 816/2913/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1, представників сторін: позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. по справі № 816/2913/15

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку

про скасування наказу та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1П.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі по тексту відповідач, Полтавський ЗВ ВСП), в якому просить суд:

- скасувати наказ начальника Полтавського ЗВ ВСП від 01 липня 2015 року №177 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність;

- зобов'язати начальника Полтавського ЗВ ВСП внести зміни у відповідні накази, на підставі яких ОСОБА_1 позбавлено премії у повному обсязі через оголошене дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову відповідність.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року по справі № 816/2913/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу начальника Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку від 01 липня 2015 року №177 у частині накладення дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність стосовно ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року по справі № 816/2913/15 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та у судовому засіданні зазначив, що притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач діяв в інтересах служби, з метою усунення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення та недопущенню подібних випадків у подальшому; відповідно до результатів розслідування, на підставі та у межах повноважень, передбачених Положенням про Полтавський ЗВ ВСП, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні, з викладених підстав, посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року по справі № 816/2913/15 залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 на військову службу призваний 01 серпня 2002 року, з 21 грудня 2012 року по 22 грудня 2015 року офіцер групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень, ВОС 0210003 Полтавський зональний відділ військової служби правопорядку Північного територіального управління Військової служби правопорядку, що підтверджується копією витягу із послужного списку особової справи позивача (а. с. 45-46, т. ІІ).

30 червня 2015 року на підставі наказу начальника Полтавського ЗВ ВСП від 22 червня 2015 року № 62 "Про призначення службового розслідування за фактом порушення правил несення служби в добовому наряді майором ОСОБА_1П." заступником начальника Полтавського ЗВ ВСП з правової допомоги майором ОСОБА_3 проведено службове розслідування за фактом порушення правил несення служби у добовому наряді офіцером групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень майором ОСОБА_1.

У ході службового розслідування встановлено відсутність 14 червня 2015 року близько 11 год. 15 хв. на службовому місці офіцера групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень майора ОСОБА_1, озброєного штатною зброєю.

Результати службового розслідування відображено в акті від 30 червня 2015 року (далі по тексту акт службового розслідування). (а.с. 100-104, т. І)

Наказом начальника Полтавського ЗВ ВСП від 01 липня 2015 року №177 «Про результатаи службового розслідування та покарання винних за фактом порушення правил несення служби у добовому наряді майором ОСОБА_1П.» за систематичне невиконання свої службових обовязків, низьку виконавчу дисципліну та залишення місця несення служби зі штатною зброєю офіцеру групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень Полтавського ЗВ ВСП майору ОСОБА_1 з урахуванням попередньої поведінки військовослужбовця оголошено дисциплінарне стягнення "Попередження про неповну службову відповідність". (а.с. 6-8, т. І)

Не погоджуючись із наказом начальника Полтавського ЗВ ВСП від 01 липня 2015 року №177, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом про скасування наказу та зобовязання вчинити певні дії.

Задовольняючи адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу начальника Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку від 01 липня 2015 року №177 у частині накладення дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність стосовно ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок визначення дисциплінарного стягнення, застосованого до ОСОБА_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 цього Закону, військовослужбовці, резервісти та військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад; офіцерський склад, зокрема на старший офіцерський склад, до якого віднесено військове звання "майор".

Судовим розглядом встановлено, що позивач має військове звання майор, а отже, відноситься до старшого офіцерського складу.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі по тексту Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни (частина пята статті 5 Дисциплінарного статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту акта службового розслідування від 30 червня 2015 року (а.с. 100-104, т. І), відповідно до наказу начальника Полтавського ЗВ ВСП (по стройовій частині) від 12 червня 2015 року №109-НР офіцер групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень Полтавського ЗВ ВСП майор ОСОБА_1 заступив 14 червня 2015 року старшим по нерухомому цілодобовому посту (350 км траси Київ-Харків) спільно з прапорщиком ОСОБА_4 Зі змісту цього наказу вбачається, що позивач озброєний 9мм ПМ №БЕ1118 та 16 набоїв до нього, АКС-74 №754993 та набоїв 5,45 мм 120 шт.. (а.с. 108-110, т. І)

Під час службового розслідування встановлено, що під час перевірки несення служби начальником штабу першим заступником начальника Полтавського ЗВ ВСП полковником ОСОБА_5 виявлено відсутність 14 червня 2015 року близько 11 год. 15 хв. на службовому місці офіцера групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень майора ОСОБА_1, озброєного штатною зброєю; близько 11 год. 30 хв. майор ОСОБА_1 підїхав до місця несення служби на власному автомобілі; про вибуття з місця несення служби майор ОСОБА_1 нікому не повідомляв, за винятком прапорщика ОСОБА_4, який у той час виконував обовязки у добовому наряді на нерухомому посту.

Позивачу вказує на те, що близько 12 год. 00 хв. залишив за себе на нерухомому цілодобовому посту прапорщика ОСОБА_4 та вибув до найближчого магазину для купівлі продуктів харчування собі на обід.

З акта службового розслідування вбачається наступне: під час вивчення характеризуючих документів майора ОСОБА_1 встановлено, що протягом 2014 року майор ОСОБА_1 неодноразово розглядався на засіданнях атестаційної комісії з питань особистої виконавчої дисципліни; відповідно до протоколів засідання атестаційної комісії майор ОСОБА_1 не в повному обсязі знає свої посадові обовязки, у службовій діяльності не користується вимогами Статутів Збройних Сил України та постійно потребує контролю з боку старших командирів (начальників); з січня 2014 року всі заохочення були у вигляді зняття попередньо накладених стягнень, а станом на 30 червня 2015 року майор ОСОБА_1 має три незнятих стягнення, з яких всі три - догани; всі дисциплінарні стягнення накладені в цілому за порушення військової дисципліни та виконавчу дисципліну.

Також в акті службового розслідування зазначено, що під час перебування майора ОСОБА_1 на посаді по ньому проводились декілька службових розслідувань, останнє проведено 20 березня 2015 року за фактом втрати особистої зброї та боєприпасів під час виконання завдань за призначенням у секторі "Б" на території Донецької області, за результатами якого ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності у вигляді відшкодування прямої дійсної шкоди у десятикратному співвідношенні до вартості майна та розглянуто на засіданні атестаційної комісії щодо відповідності до займаної посади. За фактом втрати зброї майором ОСОБА_1 27 червня 2015 року прокурором І відділу військової прокуратури Донецького гарнізону до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 413 Кримінального кодексу України.

За висновком службового розслідування зазначено, що майор ОСОБА_1 систематично порушує вимоги керівних документів, Статутів ЗС України та свої службові і посадові обовязки, порушує вимоги статей 11, 12, 17, 291 Закону України "Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України". Встановлено, що причинами порушення військової дисципліни та залишення місця служби майором ОСОБА_1П стали: особиста недисциплінованість, халатне відношення до обовязків військової служби; ігнорування вимог Статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів, розпоряджень вищого рівня командування; та запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з урахуванням попередньої поведінки військовослужбовця.

Так, згідно зі статтями 11, 12 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно із статтею 291 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", усі військовослужбовці добового наряду повинні твердо знати, неухильно й сумлінно виконувати свої обов'язки, наполегливо домагаючись додержання розпорядку дня та правил внутрішнього порядку.

Без дозволу чергового частини військовослужбовці добового наряду не мають права припиняти чи передавати будь-кому виконання своїх обов'язків.

Факт залишення добового посту із штатною зброєю 14 червня 2015 року ОСОБА_1 не оспорює. Під час проведення службового розслідування факт залишення добового посту відображено позивачем у поясненнях від 30 червня 2015 року. (а.с. 116-117, т. І)

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту визначено наступні види дисциплінарних стягнень, що можуть бути накладені на старших офіцерів, а саме: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст.ст. 85 та 86 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до частини 3 статті 5 Дисциплінарного статуту, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Отже, командир, приймаючи рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності, надає оцінку обставинам скоєння правопорушення, ступеню вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Також, обираючи вид дисциплінарного стягнення, командир повинен надати оцінку: характеру та обставинам вчинення правопорушення; наявності наслідків вчиненого правопорушення; попередньої поведінки військовослужбовця; а також тривалості військової служби та рівню знань про порядок служби.

Отже, лише наявність усіх перелічених складових впливає на визначення ступеня вини правопорушника, відповідно, на визначення виду дисциплінарного стягнення.

Судовим розглядом встановлено, що, визначаючи вид дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1, відповідач вивчав матеріали, які характеризують ОСОБА_1, зокрема протоколи засідань атестаційної комісії Полтавського ЗВ ВСП.

Із протоколів засідання атестаційної комісії Полтавського ЗВ ВСП №5 від 04 липня 2014 року, №6 від 30 липня 2014 року вбачається, що переліком питань, які розглядалися є особиста виконавча дисципліна майора ОСОБА_1 Так, згідно з цими протоколами висновки комісії та результати голосування наступні: на засіданні 04 липня 2014 року встановлено, що офіцер свої функціональні обовязки знає слабо, основних керівних документів, що регламентують службову діяльність та основних положень статутів ЗСУ не знає, плани роботи на січень-квітень не представив, а план роботи на липень потребує уточнення, розпорядок дня Полтавського ЗВ ВСП не доповів, порядок виконання обовязків за посадою, особиста виконавча дисципліна та рівень знань по індивідуальній підготовці оцінено як "незадовільний", тому прийнято рішення надати виправний строк до 30 липня 2014 року для покращення особистої виконавчої дисципліни та відношення до виконання службових обовязків з подальшим заслуховуванням ОСОБА_1 про вжиті ним заходи щодо покращення стану справ, що склався. Водночас, вже на засіданні атестаційної комісії 30 липня 2014 року встановлено покращення особистої виконавчої дисципліни та зміни відношення до виконання ОСОБА_1 своїх обовязків. (а.с. 63-66, т. І)

У протоколі засідання атестаційної комісії №2 від 26 березня 2015 року зазначено про низьку особисту виконавчу дисципліну ОСОБА_1, вживання алкогольних напоїв та проведення часу на власний розсуд, безвідповідальне ставлення до збереження військового майна, що призвело до втрати особистої зброї під час виконання завдань за призначенням в зоні АТО (а.с. 67-68, т. І).

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що за фактом втрати зброї майором ОСОБА_1 27 червня 2015 року прокурором І відділу військової прокуратури Донецького гарнізону до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінально провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 413 Кримінального кодексу України, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого слідчого Першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону від 27 жовтня 2015 року кримінальне провадження №42015051100000415 від 27 червня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 413 Кримінального кодексу України, закрито відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у звязку з відсутності в діянні складу злочину (а.с. 48-49, т. ІІ).

Крім того, судовим розглядом встановлено, що в ході проведення службового розслідування відповідач брав до уваги дисциплінарні стягнення, застосовані раніше до ОСОБА_1 три незнятих стягнення, з яких всі три - догани.

Так, із копії службової картки позивача вбачається, що ОСОБА_1 оголошено догани (усно) 02.12.2014 року, 15.12.2014 року та 14.04.2015 року, які на час проведення службового розслідування є незнятими (а.с. 69-81 т. І).

Таким чином, при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідач дослідив попередню поведінку ОСОБА_6, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, характер та обставини вчинення правопорушення.

Водночас, під час проведення службового розслідування оцінку наявності чи відсутності наслідків вчиненого ОСОБА_1 правопорушення відповідачем не надано.

Також відповідачем не дано оцінку непослідовності дій керівництва щодо визначення характеристики ОСОБА_1, а саме: характеристика ОСОБА_1 від 15 червня 2015 року є досить позитивною, проте, вже у характеристиці позивача від 06 серпня 2015 року вказано, що ОСОБА_1 характеризував себе з негативного боку (а.с. 50, 51, т. І).

Відповідачем ані до суду першої інстанції, ані апеляційної інстанції не надано обгрунтувань щодо застосування до ОСОБА_1 більш м'якого виду дисциплінарного стягнення, ніж попередження про неповну службову відповідність.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення попередження про службову невідповідність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачен Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні рішення про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення попередження про службову невідповідність, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами та Конституцією України.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року по справі № 816/2913/15 в частині задоволення позовних вимог відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. по справі № 816/2913/15 залишити без змін в частині задоволення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст ухвали виготовлений 31.05.2016 р.