Ухвала суду № 58041162, 25.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/191/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 березня 2016р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Корабельного районного суду м.Миколаєва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов'язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Корабельного районного суду м.Миколаєва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати незаконною відмову голови Корабельного районного суду м.Миколаєва у видачі наказу про виплату позивачу вихідної допомоги;

- визнати незаконною відмову голови Корабельного районного суду м.Миколаєва, яка викладена в листі від 3.02.2016р. №5/2-108/16, щодо нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат;

- зобов'язати голову Корабельного районного суду м.Миколаєва видати наказ про виплату позивачу вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат;

- зобовязати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати і виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 12.04.1976р. він працював на посаді народного судді Жовтневого районного народного суду, а з 21.06.1982р. народним суддею Корабельного районного народного суду м.Миколаєва.

29.11.2013р. позивач звернувся до Вищої ради юстиції України із заявою про внесення до Верховної Ради України подання про його звільнення у відставку з посади судді Корабельного районного суду м.Миколаєва.

24.12.2013р. Вищою радою юстиції України прийнято рішення №1522/0/15-13 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Корабельного районного суду м.Миколаєва у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 25.12.2014р. № 59-VІІІ позивача звільнено з посади судді Корабельного районного суду м.Миколаєва у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу голови Корабельного районного суду м.Миколаєва від 25.12.2014р. №49-О позивача виключено зі штату суду та виплачено компенсацію за невикористані відпустки.

21.01.2016р. позивач звернувся до відповідачів із заявою щодо нарахування та виплати вихідної допомоги в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

Листами від 27.01.2016р. та від 3.02.2016р. відповідачі відмовили в задоволенні заяви, посилаючись на ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», що надавала судді право на вихідну допомогу при виході у відставку.

Позивач, посилаючись на протиправність відмови відповідачів нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі десяти місячних заробітних плат, просив позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 березня 2016р. адміністративний позов - задоволено.

Визнано відмову голови Корабельного районного суду м.Миколаєва у видачі наказу про виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги, а також відмову Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області, яка викладена у листі за №5/2-108/16 від 3.02.2016р., про нарахування та виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат - протиправними.

Зобов'язано голову Корабельного районного суду м.Миколаєва видати наказ про виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, Територіальне управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області нарахувати ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Сторони сповіщались про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте в судове засіданні не прибули, про причини неявки не повідомили. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація права судді на відставку за наявності підстав, встановлених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», є підставою для виплати такому судді вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Також, реалізація права позивача на відставку, яка здійснювалася шляхом подання останнім заяви до Вищої ради юстиції з подальшим направленням подання про звільнення до Верховної ради України, мали місце до набрання чинності ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» було виключено ст.136, що гарантувало виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та обєктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 12.04.1976 р. позивач працював на посаді народного судді Жовтневого районного народного суду, а з 21.06.1982р. народним суддею Корабельного районного народного суду м.Миколаєва (а.с.13-14).

29.11.2013р. позивач звернувся до Вищої ради юстиції України з заявою про внесення до Верховної Ради України подання про його звільнення у відставку з посади судді Корабельного районного суду м.Миколаєва (а.с.25). До Вищої ради юстиції України вказана заява надійшла 2.12.2013 р. (а.с.23).

24.12.2013р. Вищою радою юстиції України прийнято рішення №1522/0/15-13 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Корабельного районного суду м.Миколаєва у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.26).

Постановою Верховної Ради України від 25.12.2014р. №59-VІІІ позивача звільнено з посади судді Корабельного районного суду м.Миколаєва у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.27-31).

Відповідно до наказу голови Корабельного районного суду м.Миколаєва від 25.12.2014р. №49-О позивача виключено зі штату суду та виплачено компенсацію за невикористані відпустки.

21.01.2016р. позивач звернувся до відповідачів із заявою щодо нарахування та виплати вихідної допомоги в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою (а. с. 10).

Листами від 27.01.2016р. та 3.02.2016р. відповідачі відмовили в задоволенні заяви, посилаючись на ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», що надавала судді право на вихідну допомогу при виході у відставку.

Вважаючи свої права порушеними у зв'язку із невиплатою Корабельним районним судом м.Миколаєва вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому таку допомогу.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

При цьому звільнення судді відбувається за наявності в судді відповідного стажу роботи, який, відповідно до ч.1 ст.109 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» становить не менше двадцяти років, та подання суддею заяви, яка є підтвердженням вільного волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.

Частиною 1 ст.126 Конституції України, передбачено, що незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Зазначений конституційний принцип знайшов відображення і в положеннях ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010р. №2453-VI у редакції ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р. № 192-VIІІ.

Так, у пунктах 8, 11 ч.4 ст.48 цього Закону зазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді та правом судді на відставку. Крім того, згідно із ч.6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010р. №2453-VI у редакції ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р. № 192-VIІІ при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Тобто гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 3.06.2013р. №3-рп/2013, від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, від 11.10.2005р. № 8-рп/2005).

Зокрема, в абзаці 3 пункту 4, абзацах 2, 3 пункту 7 мотивувальної частини свого Рішення від 11 жовтня 2005р. №8-рп Конституційний Суд України зазначив, що "... конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

З урахуванням вищевикладеного, надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності".

Також, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 19 листопада 2013р. №10-рп/2013 зокрема зазначив, що аналіз розділу VІІІ Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Конституційним судом України зауважено, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків.

Таким чином, реалізація права судді на відставку за наявності підстав, встановлених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», є підставою для виплати такому судді вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Отже, суддя Корабельного районного суду м.Миколаєва Батченко В.Г., який в 2013р. набув права на відставку відповідно до наявного в нього стажу не менше 20 років, досягнувши віку відставки судді - 65 років, подавши 29 листопада 2013р. відповідну заяву та отримавши рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2013р. рішення №1522/0/15-13 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Корабельного районного суду м.Миколаєва у зв'язку з поданням заяви про відставку», мав обґрунтовані правомірні очікування на отримання вихідної допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що тільки 25 грудня 2014р. Верховна Рада України своєю постановою №59-VІІІ звільнила позивача з займаної посади судді Корабельного районного суду м.Миколаєва. Тобто, питання про звільнення позивача з посади судді у відставку вирішувалося Верховною Радою України протягом тривалого періоду часу (рік і два місяці), що по своєї сутті є бездіяльністю законодавчого органу та порушення усіх розумних строків.

З огляду на зазначені обставини справи, судова колегія вважає, що довго тривалість вирішення Верховною Радою України питання щодо звільнення позивача не залежала від його волі, а тому даний факт не може впливати на вирішення питання про нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги за законодавством, чинним на час подання ним заяви про відставку та здійснення відповідних дій щодо реалізації цього права.

Набрання 1 квітня 2014р. чинності ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ від 27 березня 2014р., яким виключено ст.136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», на переконання судової колегії, не є підставою для позбавлення позивача права на отримання вихідної допомоги, оскільки право у останнього на відставку виникло та реалізовано ним до вступу в силу цього Закону.

Беручи до уваги, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та також гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку, скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на вихідну допомогу при звільненні.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 березня 2016р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

ОСОБА_1