Ухвала суду № 58041039, 31.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р. Справа № 876/8532/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 21.07.2014року звернулися в суд з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про зобовязання міністерства не вносити інформацію про позивачів до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків використовуючи цифрові кодифікатори; про зобовязання міністерства зберегти за позивачами форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації згідно статей 28, 294, 296 Цивільного кодексу України); про зобовязання ОСОБА_4 ОДПІ вести облік позивачів, як платників податків, за раніше встановленими формами обліку без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платників податків без використання серії та номеру паспорту (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації); про зобовязання міністерства та ОСОБА_4 ОДПІ знищити інформацію про позивачів у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обовязкових платежів, яка була надана інспекції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час реєстрації даних податковим органами; про зобовязання ОСОБА_4 ОДПІ проставити в паспортах відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою; про зобовязання ОСОБА_4 ОДПІ видати ОСОБА_3 довідку з текстом Має право здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою; про зобовязання ОСОБА_4 після отримання ОСОБА_3 паспорта громадянина України, внести на сторінки 6, 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі через релігійні переконання не бажають, щоб їх облік, як платників податків здійснювався із застосуванням цифрових ідентифікаторів, у звязку з чим зверталися до відповідачів із відповідними заявами, у задоволенні яких було неправомірно відмовлено. Позивачі стверджують, що не відмовляються сплачувати податки і обовязкові платежі, проте, хочуть робити це без застосування цифрових ідентифікаторів, та щоб їх облік здійснювався за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження, місцем реєстрації без використання серії та номеру паспорта, і таке право передбачено статтями 3, 8, 22, 28, 32, 34, 35, 55, 64, 120 Конституції України, статями 28, 294, 296, 300 Цивільного кодексу України, статтями 6 8 Закону України Про захист персональних даних, статтею 11 Закону України Про інформацію, статтею 3 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації.

З наведених підстав просять суд: 1) зобовязати відповідача-1 не вносити інформацію про позивачів до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків використовуючи цифрові кодифікатори; 2) зобовязати відповідача-1 зберегти за позивачами форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації згідно статей 28, 294, 296 Цивільного кодексу України); 3) зобовязати відповідача-2 вести облік позивачів, як платників податків, за раніше встановленими формами обліку без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платників податків без використання серії та номеру паспорту (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації); 4) зобовязати відповідачів знищити інформацію про позивачів у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обовязкових платежів, яка була надана інспекції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час реєстрації даних податковим органами; 5) зобовязати відповідача-2 проставити в паспортах відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою; 6) зобовязати відповідача-2 видати ОСОБА_3 довідку з текстом Має право здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою; 7) зобовязати відповідача-2 після отримання ОСОБА_3 паспорта громадянина України, внести на сторінки 6, 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.

Оскаржуваною постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2014 року в позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що позивачі через релігійні переконання не бажають, щоб їх облік як платників податків здійснювався із застосуванням цифрових ідентифікаторів, у звязку з чим зверталися до відповідачів із відповідними заявами, у задоволенні яких було неправомірно відмовлено. Позивачі стверджують, що не відмовляються сплачувати податки і обовязкові платежі, проте, хочуть робити це без застосування цифрових ідентифікаторів, та щоб їх облік здійснювався за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження, місцем реєстрації без використання серії та номеру паспорта, і таке право передбачено статтями 3, 8, 22, 28, 32, 34, 35, 55, 64, 120 Конституції України, статями 28, 294, 296, 300 Цивільного кодексу України, статтями 6 8 Закону України Про захист персональних даних , статтею 11 Закону України Про інформацію , статтею 3 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі та мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Всі вони є прихожанами Свято-Покровського храму Української Православної Церкви м. Луцька, що підтверджується довідками цієї церкви від 24 листопада 2013 року №№32-34.

Позивачі у вересні 2013 року зверталися до відповідачів із письмовими заявами, у яких просили, зокрема, здійснювати в подальшому облік, як платника податків за раніше встановленими формами без застосування цифрового ідентифікатора, не вносити інформацію про них до Державного реєстру фізичних осіб платників податків, проставити у паспортах (на стор. 7, 8 або 9) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без номера облікової картки та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою. При цьому, у заявах вказали, що з дією норм статей 63, 70 Податкового кодексу України не згодні.

Листами ОСОБА_4 ОДПІ від 17 жовтня 2013 року №№ 8438/ц/18.2-33, 8439/ц/18.2-33, 8440/ц/18.2-33 (а.с.18-20), Міністерства доходів і зборів України від 24 жовтня 2013 року №№5417/ц/99-99-18-06-05-14, 5418/ц/99-99-18-06-05-14, 5419/ц/99-99-18-06-05-14 позивачам було розяснено порядок реалізації права щодо відмови від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чим фактично відмовлено у задоволенні їх заяв про здійснення обліку без жодного цифрового ідентифікатору.

Крім того, під час судового розгляду позивачами були надані повідомлення особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (форма №1П) стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Однак суд не приймає вищенаведені документи до уваги, оскільки вони не були підписані позивачами. Крім того, відсутні докази вручення (надіслання) цих заяв на адресу ОСОБА_4 ОДПІ, а написи від прийому первинного екземпляру відмовився інспектор Байс В. В. не можуть братися до уваги, оскільки вони теж не засвідчені підписами .

Надаючи правову спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Ніхто не може бути увільнений від своїх обовязків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. До 01 січня 2011 року діяв Закон України Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів від 22.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до статті 1 якого для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обовязкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Згідно із статтею 5 цього ж Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Проте, Закон України Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів втратив чинність 01 січня 2011 року разом з набранням чинності Податковим кодексом України, яким на даний час регулюється порядок обліку платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Пунктом 63.2 статті 63 Податкового кодексу України передбачено, що взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Відповідно до пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як передбачено пунктом 63.7 статті 63 Податкового кодексу України, контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому. Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 70.1 статті 70 Податкового кодексу України визначено, що облік фізичних осіб платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Згідно із пунктом 70.5 статті 70 цього ж Кодексу фізична особа платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобовязана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також предявити паспорт. Фізична особа подає облікову картку фізичної особи платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючому органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого обєкта оподаткування. Для заповнення облікової картки фізичної особи платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.

Відповідно до пункту 70.12 статті 70 вказаного Кодексу реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про обєкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків.

З наведених норм чинного законодавства України чітко слідує, що релігійні переконання особи не звільняють її від конституційного обовязку сплачувати податки і збори. При цьому, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. За загальним правилом, облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Проте, для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, облік ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. При цьому, облік таких осіб ведеться в окремому Державному реєстрі за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Порядок реалізації права на відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника чітко визначено законодавством.

Так, зокрема, Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.12.2013 року № 779 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2013 року за № 221/24743), визначаються, порядок та процедура обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта; внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта (пункт 4 Положення), а також форми облікової картки фізичної особи - платника податків (далі - Облікова картка), повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) (далі - Повідомлення) (пункт 5 Положення).

Пунктом 1 розділу ІІ вказаного Положення передбачено, що усі фізичні особи платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта громадянина України (далі - паспорт) без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Відповідно до пункту І розділу IV цього ж Положення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Згідно із пунктами 1, 2, 8 розділу VІІІ вказаного Положення фізична особа, яка раніше не подавала Облікової картки і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт громадянина України. Облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та подали до контролюючого органу Повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків. Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, контролюючий орган вносить до паспорта відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта. Взяття на облік фізичних осіб в окремому реєстрі Державного реєстру здійснюється протягом п'яти робочих днів від дня подання до контролюючого органу Повідомлення.

Як встановлено судом, правом на відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків позивачі вперше скористалися у вересні 2013 року, відтак, на правовідносини між позивачами та відповідачами поширюються норми чинного податкового законодавства, а саме: ПК України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.12.2013 року № 779.

Аналогічні висновки щодо правил дії нормативно-правових актів у часі в подібних правовідносинах були зроблені Верховним судом України у постанові від 01 липня 2014 року №21-238а14.

З наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача слідує, що позивачі просили відповідачів не вносити про них інформацію до Державного реєстру фізичних осіб платників податку, використовуючи цифрові кодифікатори (тобто, серію та номер паспорта) та здійснювати їх облік виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання серії та номера паспорта.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за нормами чинного податкового законодавства України облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та обовязково за серією та номером діючого паспорта громадянина України, без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків, про що у паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Згідно із пунктами 1, 2 розділу ХІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.12.2013 року № 779, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків. Документи, пов'язані з проведенням операцій, передбачених пунктом 1 цього розділу, які не мають серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.

Тобто, з цього слідує, що в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, обовязково повинно бути зазначено серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), а у разі відсутності у вказаних документах серії та номера паспорта такі документи вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що без внесення відповідних змін до вказаних нормативно-правових актів податковий облік позивачів виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без серії та номера паспорта, як вони про це просять, є неможливим.

При вирішенні даного спору суд не бере до уваги правову позицію позивачів про те, що дія норм Податкового кодексу України звужує їх права, які були передбачені Законом України Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів , оскільки норми цього Кодексу у встановленому порядку неконституційними визнані не були. При цьому, на думку суду, норми Закону України Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів на спірні правовідносини не поширюються, оскільки вказаний Закон втратив чинність із набранням чинності ПК України з 01.01.2011 року, в той час як правом на відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків позивачі скористалися у вересні 2013 року.

Крім того, суд не бере до уваги посилання представника позивача на постанову Верховного Суду України від 28 березня 2013 року у справі № 21-26а13 (так само, як на судову практику на її підставі), оскільки у вказаному судовому рішенні викладена правова позиція щодо застосування норм Закону України Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів , який на час виникнення спірних правовідносин втратив чинність та не підлягає застосуванню судом при вирішенні цієї справи.

Також не заслуговує на увагу покликання позивачів на положення статей 3, 8, 22, 28, 32, 34, 35, 55, 64, 120 Конституції України, статей 28, 294, 296, 300 Цивільного кодексу України, статей 6 8 Закону України Про захист персональних даних , статті 11 Закону України Про інформацію , статті 3 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , оскільки на правовідносини між позивачами та відповідачами поширюються норми чинного податкового законодавства, яке є спеціальним, а саме: ПК України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.12.2013 року № 779.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, субєкти владних повноважень, та їх представник у судовому засіданні довели суду правомірність своїх дій щодо ведення податкового обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, у розглядуваній справі відповідачі при веденні податкового обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дотрималися вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України.

Так, як Податковим кодексом України не передбачено можливості виключення або невнесення відомостей про особу до Державного реєстру фізичних осіб платників податків у випадку, якщо через свої релігійні переконання такі особи відмовляються від прийняття реєстраційного номера, а навпаки передбачено ведення обліку таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб платників податків за прізвищем, іменем та по батькові, серією та номером паспорта, тому взаємоповязані позовні вимоги про зобовязання не вносити інформацію про позивачів до Державного реєстру фізичних осіб платників податків, використовуючи цифрові кодифікатори, про зобовязання Міністерство доходів і зборів України зберегти за позивачами форму обліку платників податків (лише за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації), про зобовязання вести облік позивачів як платників податків за раніше встановленими формами обліку без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платників податків без використання серії та номеру паспорта (лише за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації), про зобовязання знищити інформацію про позивачів у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, яка була надана інспекції під час реєстрації даних податковими органами, до задоволення не підлягають.

Крім того, не підлягають до задоволення позовні вимоги про зобовязання ОСОБА_4 ОДПІ проставити у паспортах (на стор. 7, 8 або 9) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою, оскільки згідно із пунктом 8 розділу VІІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.12.2013 року № 779, лише після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, контролюючий орган вносить до паспорта відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення і складається зі слів Має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, а не зі слів Має право здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора, як просять вказати позивачі. Крім того, у даному випадку доказів надіслання (подання) заяв за формами №1П не надано, тому відсутні підстави для зобовязання податкового органу проставити відмітки у паспортах. Стосовно позовної вимоги про зобовязання видати ОСОБА_3 довідку з текстом Має право здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою, суд зазначає, що видача такої довідки чинним законодавством не передбачено, а тому в цій частині позову також слід відмовити.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 залишити без задоволення.

постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2014 року у справі № 803/1471/14 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

ОСОБА_5