Ухвала суду № 58041036, 26.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 р. Справа № 876/2898/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКАП УА" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Агрокап (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю Технокап УА) звернулось до суду із позовами до відповідача - Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про :

-скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2013 року за № НОМЕР_1;

- про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013 року за № НОМЕР_2.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року вищевказані позовні вимоги були обєднанні в одне провадження для їх спільного розгляду.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Технокап УА зазначає, що позивач не погоджується із висновками контролюючого органу викладеними в акті перевірки про те, що в ході перевірки йому не надано первинних бухгалтерських документів, що засвідчують реальність проведення господарських операцій позивача із контрагентом - ТОВ Полінка. Позивач в цій частині позовних вимог вважає спірне рішення від 18.02.2013 року за № НОМЕР_1 протиправним, оскільки факт реальності проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Полінка підтверджений належними та допустимими письмовими доказами.

Щодо часткової протиправності спірного рішення відповідача від 22.03.2013 року за № НОМЕР_2, позивач зазначає, що ним не відносилися витрати винагород за послуги, надані ФОП ОСОБА_1, відтак висновки відповідача про неправомірне формування Адміністративних витрат не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області у Львівській області № НОМЕР_1 від 18.02.2013 року та № НОМЕР_2 від 22.03.2013 року в частині на суму 17710,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Суд встановив, що між позивачем та його контрагентом господарські операції були реально здійсненні, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків. Позовні вимоги знайшли своє підтвердження наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області стверджує, що перевіркою правомірно встановлено відсутність видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних бухгалтерських документів які б засвідчували реальність проведення господарських операцій позивача із ТОВ Полінка.

Також відповідач зазначає, що в акті перевірки зазначені первинні документи, які свідчать про правовідносини позивача із ФОП ОСОБА_1, і у своїх запереченнях на акт перевірки позивачем не заперечувався факт віднесення до витрат винагороди за послуги, надані ФОП ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 14.11.2012 року, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт за № 873/22-00/33775568 (а.с.12-50,т.1).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- п. 44.1. ст. 44, п.п. 138.10.3., п.п.138.10.5 п. 138.10. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п.141.1 ст.141 ПК України заниження податку на прибуток;

- п. 198.3 ст. 198 ПК України, заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість.

18.02.2013 року контролюючим органом прийняте спірне податкове повідомлення - рішення за №0000012200, яким позивачу згідно п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58, п. 123.1. ст. 123, п. 200.4. ст. 200 ПК України на підставі акта перевірки № 873/22-00/33775568 від 14.11.2012 року, встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3. ст. 198 ПК України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього 153028,00 грн. в тому числі за серпень 2011 року на суму 67456,00 грн., за січень 2012 року на суму 85572,00 грн. (а.с.10,т.1).

22.03.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000042200, яким позивачу згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 ПК України, на підставі акта перевірки № 873/22-00/33775568 від 14.11.2012 року, встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1. ст. 44, п.п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, у звязку з чим позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 309074,46 грн. (а.с.44,т.3).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи юридичну оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить з такого.

Так, відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.10.3 п. 138.10. ст. 138 ПК України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин), до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В контексті вищевикладеного, суд апеляційної інстанції бере до уваги постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 року по справі № 813/3391/13-а (а.с.57-66, т.4), яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 року у справі № 876/11846/13 (а.с.87-93,т.4). Даними судовими рішеннями, які набрали законної сили, було встановлено наступне.

Так, між ТОВ Агрокап та ТОВ Полінка укладено договір від 15.06.2011 р. №2011/06/15, відповідно до умов якого замовник ТОВ Агрокап доручає, а виконавець ТОВ Полінка бере на себе зобовязання виконати за завданням та з сировини замовника з використанням власних розхідних матеріалів роботи, а саме виготовити 20 млн. штук кришки СКО 1-82 літографованої торгівельної марки Смакота, а замовник зобовязується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Позивач здійснював взаємовідносини з ТОВ Полінка у липні 2011 року на суму 1178737грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 196 456 грн. 20 коп.

Відповідач обґрунтовує безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ Полінка відсутністю документів, які підтверджують доставку сировини на виробниче підприємство ТОВ Полінка, документів, що підтверджують доставку готової продукції на склади ТОВ Агрокап, а саме: товарно-транспортних накладних, прихідних накладних на отримання готової продукції, видаткових накладних на відпуск сировини, інформації про водія та автомобіль, який здійснював перевезення, посадових осіб, відповідальних за відправку та одержання продукції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивач надав копії таких документів: договору від 15.06.2011 р. №2011/06/15 та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 08.07.2011 р. на суму 360 000 грн., в т.ч. ПДВ 60 000 грн., №2 від 11.07.2011 р. на суму 414 000 грн., в т.ч. ПДВ 69 000 грн., №3 від 22.07.2011 р. на суму 404 737 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 67 456 грн. 20 коп.

На виконання умов договору від 15.06.2011 р. №2011/06/15 позивач придбав у ПрАТ Західно-Український консорціум жерсть білу рулонну в кількості 172,33 т. Факт придбання, оплати та транспортування сировини до ТОВ Полінка підтверджується такими доказами: видатковими накладними (том 1 а.с. 73-79), платіжними дорученнями і виписками з банку (том 1 а.с. 80-93), товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 94 102).

З вказаної сировини ТОВ Полінка виготовило 13 097 080 штук кришки. Готова продукція доставлена позивачу та його контрагентам ТОВ Торговий дім, ТОВ Довіра, ТОВ Профіль, ПП Тетра, що посвідчується видатковими накладними (том 1 а.с. 103 109, 146 149, 205 214), ВДМ (том 1 а.с. 114-131), товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 142 145, 150 152), які згідно з п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, є основними документами, що посвідчують факт перевезення вантажу.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами щодо транспортування кришки, виготовленої ТОВ Полінка, позивач надав суду копії таких документів: договору поставки №05/11-tin від 01.03.2011 р., договору дистибюції №000100 від 01.05.2011 р., договору поставки №000068 від 01.03.2011 р., договору дистрибюції №АК-000079 від 19.04.2010 р., контракту №000048 від 01.03.2011 р. з додатками, договору доручення №55/1219 від 13.07.2011 р., договору на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.11.2010 р., генерального договору №18 від 01.01.2011 р., договору найму транспортного засобу від 27.04.2011р.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг та виписками з банківських рахунків (том 1 а.с. 132 141).

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТОВ Агрокап надало суду податкові накладні, складені ТОВ Полінка, що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством ТОВ Агрокап в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 22.07.2011р. №101, від 28.07.2010р. №100, які отримані від ТОВ Полінка, внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТОВ Полінка, було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТОВ Полінка чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТОВ Полінка з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТОВ Полінка.

Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ "Бонамакс", то необхідно зазначити, що між такими 10.05.2011 року укладено договір про надання послуг № 20-06-10, відповідно до умов якого замовник ТОВ "Агрокап" дає доручення, а виконавець ТОВ "Бонамакс" зобов'язується надати послуги за дорученням та з використанням матеріалів замовника виконати роботу, а саме виготовити кришки СКО 1-82, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

Загальна вартість наданих послуг становить 341434 грн., в тому числі ПДВ на суму 56905,67 грн. та станом на час перевірки розрахунки проведені, заборгованість відсутня.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав копії документів, а саме договору та актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Також на виконання умов цього договору позивач представив докази придбання ним сировини для кришок, її транспортування до ТОВ "Бонамакс", відвантаження та транспортування готової продукції, а саме видаткові та товарно-транспортні накладні.

Одночасно на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами щодо транспортування кришки, виготовленої ТОВ "Бонамакс" позивач надав суду копії договорів на виконання поліграфічних послуг, договорів поставки, договорів купівлі-продажу.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТОВ "Агрокап" надало суду податкові накладні, складені ТОВ Бонамакс, які позивачем внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки щодо неможливості підтвердження факту проведення операцій по виготовленню кришок ТОВ Полінка, ТОВ Бонамакс, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Тому, враховуючи ст.72 КАС України, суд першої інстанції вірно виходив з того, що не підлягає доказуванню реальність господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ Полінка, щодо предмету спору по даній справі, оскільки така встановлена судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили.

Суд першої інстанції також вірно врахував обґрунтування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Технокап УА щодо визнання протиправним і скасування в частині податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.03.2013 року за №0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 309074,46 грн. оскільки при прийнятті вказаного спірного рішення (в оспорюваній частині) відповідачем враховано, що перевіркою відображеного у рядку 06.2 АВ та 06.1 Декларацій Адміністративні витрати показника за період 2-4 квартали 2011 року та перше півріччя 2012 року у загальній сумі 2949896 грн. встановлено, що до їх складу віднесено витрати відповідно до пп. 138.10.2 ПК України, а саме: витрати на оплату праці адміністрації підприємства, відрахування на соціальні заходи, нарахована амортизація основних засобів, витрати на розрахунково-касове обслуговування, відрядження адміністрації підприємства, витрати на утримання основних засобів витрати на послуги звязку, витрати на страхування, та інші витрати загальногосподарського призначення.

Перевіркою встановлено завищення адміністративних витрат на суму 176000,00 грн. в тому числі за 4 кв. 2011 року на суму 77000,00 грн., за 2 кв. 2012 року на суму 99000грн. на порушення п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України встановлено завищення задекларованих показників у рядку 06.2ЛВ/06.1 Декларації Адміністративні виграти за період 2-4кв. 2011 року, та перше півріччя 2012 року.

Проте, позивач заперечує факт віднесення до згаданих витрат винагороди за послуги, надані ФОП ОСОБА_1

Позивачем щодо вказаного спірного рішення, до справи надано докази на підставі яких сформовані Адміністративні витрати за згаданий період, в яких відсутнє підтвердження віднесення винагороди за послуги, надані ФОП ОСОБА_1 до цих же витрат.

Судом першої інстанції було правомірно не враховано заперечення відповідача про те, що позивачем подавалось до ДПІ у Жовківському районі заперечення на акт перевірки від 14.11.12 №873/22-00/33775568 (вих. №10/356 вії 28.11.12), в якому позивачем не заперечується факт віднесення до витрат винагороди за послуги, надані ФОП ОСОБА_1, оскільки саме на контролюючий орган покладений обовязок доведення правомірності свого рішення. Однак, відповідач жодними належними та допустимими доказами (розрахунками) не підтвердив, що до спірних Адміністративних витрат за згаданий період, віднесено винагороди за послуги, надані ФОП ОСОБА_1

Тому, беручи до уваги вищевикладені обставини справи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Технокап УА на підтвердження взаємовідносин з контрагентами було долучено до матеріалів справи копії первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках. Слід зазначити, що первинні документи, якими Товариство з обмеженою відповідальністю Технокап УА доводить реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, оформлені належним чином, такі досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Відтак, в даному випадку, встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, констатовані в Акті перевірки від 14.11.2012 року № 873/22-00/33775568 а тому податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.02.2013 року та № НОМЕР_2 від 22.03.2013 року в частині на суму 17710,00 грн., підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 р. по справі № 813/2803/13-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О.Большакова

ОСОБА_2

Ухвала складена в повному обсязі 31.05.2016 року.