Ухвала суду № 58040946, 01.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Бузунко О.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 734/287/16-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість, яка утворилась в результаті неконституційних норм Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» з метою виконання вимог Конституційного суду України та виплати позивачу пенсії без обмежень, які були встановлені Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» з 01.01.2012 р. по 30.12.2015 р.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 березня 2016 року адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 01.01.2012 р. по 27.07.2015 р. було залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на її думку, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення без розгляду адміністративного позову у вказаній частині позовних вимог.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що залишаючи адміністративний позов без розгляду в частині позовних вимог за період з 01.01.2012 р. по 27.07.2015 р., суд першої інстанції виходив з того, що позивач повинна була дізнатися про порушення свого права в червні 2013 року з рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Законом України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 № 422/96-ВР (далі - Закон № 422/96-ВР).

Так, відповідно до ч.1, 2 ст.99 КАС України, Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У ч. 2, 3 ст. 67 Закону № 422/96-ВР закріплено, що ухвали, рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України протягом наступного робочого дня після їх підписання оприлюднюються на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України і направляються Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України.

Рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду України публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права та/або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював правову позицію, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Апеляційний суд встановив, що позивач звернулась до суду з адміністративним позовом у цій справі 28.01.2016 р.

Позовні вимоги заявлені за період з 01.01.2012 р. по 30.12.2015 р.

Підставою звернення до суду стало рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013, опубліковане в офіційному виданні «Офіційний вісник України» рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013, на яке, зокрема, позивач посилається при обґрунтуванні заявлених позовних вимог.

Водночас, колегія суддів вважає, що, виходячи зі змісту наведеної вище ст. 67 Закону № 422/96-ВР, рішення КСУ підлягають оприлюдненню в офіційних виданнях України та перебувають у вільному доступі, а отже, у позивача була реальна можливість ознайомитися з таким рішенням, починаючи з дати його прийняття, тобто з 31.06.2013 р., та своєчасно звернутися до суду, однак, позивач своїм правом не скористалась і подала даний адміністративний позов лише 28.01.2016 р.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що реалізація особою своїх прав залежить від її волевиявлення і здійснюється нею на власний розсуд.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом за період з 01.01.2012 р. по 27.07.2015 р.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково визнав порушення її прав не з дати прийняття рішення Конституційного Суду України, тобто 03.06.2013 р., а з 28.07.2015 р., залишивши позовні вимоги за період з 01.01.2012 р. по 27.07.2015 р. без розгляду, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції при вирішенні даного процесуального питання, оскільки судом не заперечується сам факт наявності у позивача певних прав з 03.06.2013 р., а лише зазначено про пропуск процесуального строку звернення до суду за їх захистом, що у відповідності до вимог ст.ст. 99, 100 КАС України, унеможливлює їх розгляд судом та є правовою підставою для залишення таких позовних вимог без розгляду.

Посилання апелянта на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.10.2014 р. по справі № К/800/41542/13, на підставі якої їй проводилось нарахування пенсії, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд відзначає, що вказане рішення Вищого адміністративного суду України також прийнято поза межами шестимісячного строку звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З огляду на це, перевіривши оскаржуване судове рішення в межах апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 березня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 01.06.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Аліменко В.О.