Ухвала суду № 58040918, 31.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р. Справа № 876/6494/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

участю секретаряГользбергер А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ходорівський мясокомбінат до Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ Ходорівський мясокомбінат 08.05.2014року звернулося до суду з позовом до Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення №0002562210 від 08.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було складено акт від 09.12.2013 року № 253/2200/33562670 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ходорівський мясокомбінат з питань правильності та своєчасності виплати сум компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за період з 01.10.2012 по 30.09.2013, в якому зазначено, що суми компенсації, які не виплачені товариством сільськогосподарським товаровиробникам, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету. Проте, відповідач не здійснив стягнення до державного бюджету, а виніс спірне податкове повідомлення-рішення №0002562210 від 08.10.2013 року, яким збільшено ТОВ Ходорівський мясокомбінат суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 454086,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 114021,00 грн.

Позивач також зазначає, що акт перевірки від 19.12.2013 року не містить жодних посилань на докази, що підтверджують порушення податкового законодавства, відповідачем не вказано, яким сільськогосподарським товаровиробникам слід було б виплати компенсації, в якому розмірі, на підставі яких договорів. Позивач вважає, що податкове повідомлення рішення прийнято внаслідок помилкового тлумачення субєктом владних повноважень приписів п.13 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, тому таке рішення просить визнати протиправним та скасувати.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що в ході проведення перевірки було встановлено факт неперерахування позивачем сум компенсацій сільськогосподарським товаровиробникам, а відтак дані суми компенсацій вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету, позивачем не надано підтверджуючих документів або інших відомостей щодо статусу продукції, а тому відповідно до вимог Податкового кодексу України суми податку на додану вартість неправомірно перераховано на спеціальний рахунок для виплати компенсацій сільськогосподарським виробникам. На думку відповідача прийняте податкове повідомлення рішення є обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам кошти вважаються такими, що використані не за призначенням, і підлягатимуть стягненню до державного бюджету. Разом з тим, відповідачем не вжито заходів щодо стягнення сум компенсацій, а вказану норму Податкового кодексу України не було враховано податковим органом при прийнятті спірного рішення та сплачені позивачем суми податку на додану вартість були включені до оскаржуваного податкового повідомлення рішення для повторного стягнення їх до Державного бюджету. Зазначені дії були вчинені відповідачем без урахування інтересів товариства, зокрема відповідачем не були враховані негативні наслідки, які спричинить для позивача подвійна сплата податку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що ТзОВ Ходорівський мясокомбінат зареєстроване, як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ №536179. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.03.2008 року №100106885, виданого ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, індивідуальний податковий номер 335626713066, позивач є платником податку на додану вартість. Основними видами діяльності вказаного підприємства, серед іншого є: виробництво мяса, виробництво мясних продуктів, оптова торгівля мясом та мясними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля мясом та мясними продуктами в спеціалізованих магазинах.

З 28.11.2013 року по 04.12.2013 року Миколаївською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Ходорівський мясокомбінат з питань правильності та своєчасності виплати сум компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за період з 01.10.2012 по 30.09.2013, за результатами якої складено Акт від 09.12.2013 року №253/22003356670.

У висновках акта перевірки від 09.12.2013 року відповідач зазначив про порушення ТОВ Ходорівський мясокомбінат вимог пункти 10,12,13 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого платником не виплачено сум компенсації сільськогосподарським товаровиробникам на загальну суму 456086,00 грн., в тому числі: станом на 01.10.2012 року в сумі 22253,00 грн., станом на 24.04.2013 року в сумі 70573,00 грн., станом на 28.05.2013 року в сумі 65183,00 грн., станом на 26.06.2013 року в сумі 51077,00 грн., станом на 29.07.2013 року в сумі 38017,00 грн., станом на 28.08.2013 року в сумі 208983,00 грн., тому суми податку на додану вартість підлягають стягненню до бюджету. На основі таких висновків, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 року №0000932200, яким було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на 570107,00 грн., з них за основним платежем 456086,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 114021,00 грн., яке позивач оскаржив в адміністративному та в судовому порядку.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України у період до 1 січня 2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу, справляється з урахуванням таких особливостей: перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, до спеціального фонду Державного бюджету України - у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу.

Для підтвердження перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробне підприємство разом з податковою декларацією з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції надає реєстр платіжних доручень про фактично зараховані на такий спеціальний рахунок кошти за звітний (податковий) період і виписку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів з такого рахунка; виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам (юридичним особам за платіжними дорученнями шляхом перерахування на їх окремі рахунки, відкриті в обслуговуючих банках, фізичним особам - готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення) здійснюється переробним підприємством до 20 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом. Підтвердженням виплати сільськогосподарським товаровиробникам компенсації є відомості про виплачені суми компенсації сільськогосподарським товаровиробникам.

Судом встановлено, що під час перевірки для підтвердження перерахування сум ПДВ на спеціальний рахунок ТОВ Ходорівський мясокомбінат разом з податковою декларацією з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції надано реєстр платіжних доручень про фактично зараховані на такий спеціальний рахунок кошти за звітний період і виписки УДКСУ у Жидачівському районі Львівської області.

За період з 01.10.2012 по 30.09.2013 ТОВ Ходорівський мясокомбінат перераховано суму податку на додану вартість на спеціальний рахунок для виплати компенсацій сільськогосподарським товаровиробникам, відкритий ним в УДКСУ у Жидачівському районі Львівської області згідно виписок, а саме: - виписка з рахунку з урахуванням КЕКВ, рахунок №37129002009159 за 01.10.2012 року, вихідний залишок в сумі 22253,00 грн.; - виписка з рахунку з урахуванням КЕКВ, рахунок №37129002009159 за 24.04.2013 року, перераховано на спецрахунок в сумі 70573,00 грн., вихідний залишок в сумі 92826,00 грн.; - виписка з рахунку з урахуванням КЕКВ, рахунок №37129002009159 за 28.05.2013 року, перераховано на спецрахунок в сумі 65183,00 грн., вихідний залишок в сумі 158009,00 грн.; - виписка з рахунку з урахуванням КЕКВ, рахунок №37129002009159 за 26.06.2013 року, перераховано на спецрахунок в сумі 51077,00 грн., вихідний залишок в сумі 209086,00 грн.; - виписка з рахунку з урахуванням КЕКВ, рахунок №37129002009159 за 29.07.2013 року, перераховано на спецрахунок в сумі 38017,00 грн., вихідний залишок в сумі 247103,00 грн.; - виписка з рахунку з урахуванням КЕКВ, рахунок №37129002009159 за 28.08.2013 року, перераховано на спецрахунок в сумі 208983,00 грн., вихідний залишок в сумі 456086,00 грн.; - виписка з рахунку з урахуванням КЕКВ, рахунок №37129002009159 за 02.09.2013 року, вихідний залишок в сумі 456086,00 грн.

Таким чином, на виконання вимог п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України позивачем грошові кошти в сумі 456086,00 грн. було перераховано на спеціальний рахунок, що підтверджується вищенаведеними первинними документами, що долучені до матеріалів справи.

На виконання вимог п.12 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, ТОВ Ходорівський мясокомбінат до 20 числа місяця, наступного за звітним, в якому відбулося придбання мяса в живій вазі власного виробництва у сільськогосподарських товаровиробників, зобовязане було виплатити таким виробникам компенсації у визначених розмірах за поставлене ними м'ясо в живій вазі. При цьому, переробне підприємство виступає, як уповноважена державою особа на виплату компенсацій виробникам молока та мяса, а тому суми податку на додану вартість, перераховані переробним підприємством на спеціальний рахунок в органі казначейської служби, є державними коштами та не можуть розцінюватись, як власні кошти переробного підприємства.

Як зазначено в акті перевірки від 09.12.2013 року, проти чого не заперечує позивач, що ТОВ Ходорівський мясокомбінат за період з 01.10.2012 року по 30.09.2013 року не проведено виплати сум компенсацій сільськогосподарським товаровиробникам на загальну суму 456086,00 грн. Дана обставина також підтверджується долученим до матеріалів справи позивачем супровідним листом УДКСУ у Жидачівському районі від 29.05.2013 року № 1.01-7/89 та випискою з рахунку з урахуванням КЕКВ, рахунок № 37129002009159. В той же час, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем згідно із пп. 54.3.1 п.54.3 ст.54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст.123 розділу 11 Податкового кодексу України.

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість підприємства слід зазначити наступне.

Зміст положень п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України вказує на те, що зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування тягне обов'язкове застосування до платника податків штрафних санкцій. У той же час, наведеною нормою визначено чіткий перелік підстав, а саме визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, які дозволяють контролюючому органу застосувати такі санкції до платника податків.

Відповідно до пп. 54.3.1 п.54.3 ст.54 гл.4 розд. ІІ Податкового кодексу України (норма, як стала підставою для застосування штрафних санкцій щодо позивача) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію. Проте в акті перевірки від 09.12.2013 року не наведено фактів щодо неподання позивачем податкових декларацій, натомість копії декларацій за березень-липень 2013 року долучено позивачем до матеріалів справи. Відтак, і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій у Миколаївської ОДПІ відсутні.

Підпунктом 13 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що суми податку на додану вартість, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Враховуючи зазначене, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам кошти вважаються такими, що використані не за призначенням, і підлягатимуть стягненню до державного бюджету. Разом з тим, відповідачем не вжито заходів щодо стягнення сум компенсацій, а вказану норму Податкового кодексу України не було враховано податковим органом при прийнятті спірного рішення та сплачені позивачем суми податку на додану вартість були включені до оскаржуваного податкового повідомлення рішення для повторного стягнення їх до Державного бюджету. Зазначені дії були вчинені відповідачем без урахування інтересів товариства, зокрема відповідачем не були враховані негативні наслідки, які спричинить для позивача подвійна сплата податку.

При цьому, суд враховує висновки акта перевірки від 24.04.2014 року №357/2200/33562670 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ходорівський мясокомбінат з дослідження питань, що становлять предмет оскарження перевірки ТОВ Ходорівський мясокомбінат, поданої до Міністерства доходів і зборів України (вх. 4356/6 від 03.03.2014 р.) на податкове повідомлення рішення Миколаївської ОДПІ від 19.12.2013 року №0000932200, згідно якого відповідальність за порушення порядку виплати компенсації передбачена саме пунктом 13 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України. Дані суми підлягають стягненню зі спеціального рахунку товариства, відкритого ним в УДКСУ у Жидачівському районі Львівської області до державного бюджету.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства щодо ненадання підтверджуючих документів або інших відомостей щодо статусу продукції та висновків, що суми податку на додану вартість неправомірно перераховано на спеціальний рахунок для виплати компенсацій сільськогосподарським виробникам, з огляду на наступне.

Податковим органом відповідно до вимог п. 85.9 ст. 89 Податкового кодексу України не було витребувано у позивача підтверджуючих документів або інших відомостей щодо статусу продукції та вказані первинні документи не були досліджені під час проведення перевірки, хоча пов'язані з правовідносинами, що відбулись в період, за який проводилась перевірка.

Відповідно акт перевірки позивача, на підставі якого винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення не містить посилання на вказані первинні документи.

Пункт 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року N984, визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вказаних норм, факти щодо неправомірного перерахування позивачем на спеціальний рахунок відповідних сум ПДВ для виплати компенсацій сільськогосподарським виробникам в акті від 09.12.2013 року перевірки не зазначено.

Пунктами 3, 8 ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти. На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах Йорданова та інші проти Болгарії та Ліндхайм та інші проти Норвегії.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем вжито заходи щодо сплати податку на додану вартість до Державного бюджету в частині невиплачених компенсацій. Враховуючи вищенаведене, прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення щодо повторного стягнення сум податку до бюджету спричиняє для підприємства негативні наслідки, які не відповідають меті, на досягнення якої спрямована зазначена норма. Відтак прийняте на основі висновків акта перевірки від 09.12.2013 року податкове повідомлення рішення №0002562210 від 08.10.2013 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати, як протиправне.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року у справі № 813/3420/14 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

ОСОБА_1