Ухвала суду № 58040911, 01.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 825/271/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» до Митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України, Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та скасування карток відмови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» ( далі - позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України ( далі - відповідач-1 ), Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України ( далі - відповідач-2 ) про:

- визнання протиправними та скасування рішень митного поста «Прилуки» Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.09.2015 р. № 102040000/2015/000236/1; від 01.10.2015 р. № 102040000/2015/000260/2; від 01.10.2015 р. № 102040000/2015/000261/2; від 27.10.2015 р. № 102040000/2015/000277/2; від 10.11.2015 р. № 102040000/2015/000286/2; від 21.12.2015 р. № 102040000/2015/000327/2; від 24.12.2015 р. № 102040000/2015/000329/2; від 24.12.2015 р. № 102040000/2015/000330/2; від 28.12.2015 р. № 102040000/2015/000331/2;

- скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102040000/2015/05240; № 102040000/2015/05264; № 102040000/2015/05265; № 102040000/2015/05281; № 102040000/2015/05290; № 102040000/2015/05331; № 102040000/2015/05333; № 102040000/2015/05334; № 102040000/2015/05335

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 24 лютого 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач - Чернігівська митниця ДФС подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між приватним акціонерним товариством «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» ( далі - ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» ) та компанією Essentra Filters Products Limited (Filtrona Filters Products UK) ( Об'єднане Королівство ) було укладено контракт від 13.05.2013 р. № 14/02 з відповідними додатками, на підставі якого позивач здійснював імпортування на територію України фільтропаличок для виробництва сигарет (трубки з волокон ацетату целюлози з вкрапленням активованого вугілля, вкриті сигаретним папером, потрійні вугільні фільтропалички з повітряною камерою, діаметром 7,70 мм).

Відповідно до п. 5 зазначеного контракту сторонами погоджено здійснення поставки товару за правилами Інкотермс-2010 на умовах DAP, тобто здійснення поставки за рахунок продавця у пункт призначення, визначений покупцем.

У період з вересня по грудень 2015 року на підставі вказаного вище контракту відбулось дев'ять поставок зазначеного товару на митну територію України, а саме:

1) 02.09.2015 р. поставка загальною вартістю 83236,7300 фунтів стерлінгів, партії товару № ТFВ056907 - 2263,200 тис. шт.; № ТРВ052984 - 2640,400 тис. шт.; № ТРВ054555 - 15658,00 тис. шт.;

2) 30.09.2015 р. поставка загальною вартістю 83180,1500 фунтів стерлінгів, партії товару № ТFВ056907 - 2263,200 тис. шт.; № ТРВ052984 - 8298,400 тис. шт.;

3) 01.10.2015 р. поставка загальною вартістю 82380,4800 фунтів стерлінгів, партія №ТFВ054555 - 10561,60 тис. шт.;

4) 26.10.2015 р. поставка загальною вартістю 164655,3400 фунтів стерлінгів, партії товару: № ТFВ052984 - 10561,600 тис. шт.; № ТРВ054555 - 10561,600 тис. шт.;

5) 10.11.2015 р. поставка загальною вартістю 82333,3300 фунтів стерлінгів, партії товару: № ТFВ052984 - 4715,000 тис. шт.; № ТРВ054555 - 5846,600 тис. шт.;

6) 21.12.2015 р. поставка загальною вартістю 82355,9600 фунтів стерлінгів, партії товару № ТFВ052984 - 2451,800 тис. шт.; № ТРВ054555 - 8109,800 тис. шт.;

7) 24.12.2015 р. поставка загальною вартістю 82380,4800 фунтів стерлінгів, партія №ТFВ054555 - 10561,600 тис. шт.;

8) 24.12.2015 р. поставка загальною вартістю 82274,8600 фунтів стерлінгів, партія №ТFВ052984 - 10561,600 тис. шт.;

9) 28.12.2015 р. поставка загальною вартістю 165537,9900 фунтів стерлінгів, партії товару № ТFВ056907 - 2263,200 тис. шт.; № ТРВ054555 - 8298,400 тис. шт.

Для митного оформлення товару контролюючому органу позивачем було подано відповідні митні декларації.

На підтвердження заявленої у них митної вартості товару, обчисленої за першим методом (вартістю контракту), що імпортується позивач надав митному органу зовнішньоекономічний контракт від 13.05.2013 р. № 14/02 та додаткові договори до нього № 1 від 17.07.2013, № 2 від 14.10.2013, № 4 від 01.10.2014; додаток № 11 від 11.03.2015; рахунки-фактури (інвойси) з перекладом; ліцензію на виробництво тютюнових виробів № 508 від 21.03.2011; міжнародні автомобільні накладні (СМR), сертифікати походження товару, пакувальні листи, документи фітосанітарного, радіологічного контролю.

Крім зазначених документів позивачем також було надано митному органу по товару за першою поставкою експертний висновок і прайс-лист товаровиробника та копію митної декларації країни відправлення.

З метою підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, контролюючим митним органом декларанту було запропоновано надати додаткові документи по поставкам №№ 2-9.

У зв'язку з цим, позивач надав митному органу витребувані документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, прайс-листи, каталоги, прейскуранти виробника товару, а також по поставкам №№ 6-9 копію митної декларації країни відправлення, тобто повністю виконано вимоги митного органу.

За результатами розгляду поданих документів відповідачем було сформовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102040000/2015/05240; №102040000/2015/05264; №102040000/2015/05265; №102040000/2015/05281; №102040000/2015/05290; №102040000/2015/05331; №102040000/2015/05333; №102040000/2015/05334; №102040000/2015/05335 та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №102040000/2015/000236/1 від 02.09.2015; №102040000/2015/000260/2 від 01.10.2015; №102040000/2015/000261/2 від 01.10.2015; №102040000/2015/000277/2 від 27.10.2015; №102040000/2015/000286/2 від 10.11.2015; №102040000/2015/000327/2 від 21.12.2015; №102040000/2015/000329/2 від 24.12.2015; №102040000/2015/000330/2 від 24.12.2015; №102040000/2015/000331/2 від 28.12.2015, які мотивовані тим, що копії митних декларацій країни відправлення не містить повної інформації про товари; в прайс-листі відсутній повний опис товару та інформація щодо одиниці виміру; експертний висновок не містить посилань щодо використаних джерел отримання інформації, включаючи і джерела Інтернет ресурсів, вартісних показників сировинних матеріалів, виробничих витрат та інших вартісних складових на задекларований товар; при проведенні експертного дослідження експертом використовувалась цінова інформація з прайс-листа продавця, що не дає змоги в повній мірі проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України; зазначений висновок взяти до уваги неможливо, оскільки перевірити достовірність цінової інформації у цьому висновку не має можливості; надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та не дають можливості здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Вважаючи такі рішення та картки-відмови протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, та не доведено правомірності його дій щодо коригування заявленої митної вартості і винесення оскаржуваних рішень та карток відмови.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини у відповідності з нормами діючого законодавства, судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України ( далі - МК України ), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 № 631 ( далі - Порядок № 631 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (.контракт.) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура ( інвойс.) або рахунок-проформа (.якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу.), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (.перевізні.) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати ( за наявності ) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором ( угодою, контрактом ) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором ( угодою, контрактом ); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору ( угоди, контракту ); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти ( прайс-листи ) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

П. 4.4 розділу IV Порядку № 631 прямо передбачено, що митний орган відмовляє у прийнятті МД виключно з таких підстав: МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ; ЕМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

Отже, з наведених законодавчих норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митними органами рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за шостим (резервним) методом та винесення картки відмови у митному оформленні товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару ані за основним методам (за ціною договору), ані за жодним з інших чотирьох методів, застосування яких повинно передувати обранню шостого (резервного) методу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вимог ч. 2 ст. 53 МК України для здійснення митного оформлення товару до контролюючого органу було надано повний пакет документів для підтвердження митної вартості товару, заявленої у митних деклараціях, зокрема зовнішньоекономічний контракт та додаткові договори до нього і додаток; рахунки-фактури (інвойси) з перекладом; ліцензію на виробництво тютюнових виробів; міжнародні автомобільні накладні (СМR), сертифікати походження товару, пакувальні листи, документи фітосанітарного, радіологічного контролю.

Судова колегія також відзначає й те, що ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» надало контролюючому органу на його вимогу додаткову уточнюючу документацію, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, прайс-листи, каталоги, прейскуранти виробника товару, копії митних декларацій країни відправлення.

Крім того, апеляційний суд встановив, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів, тобто складових, які включені до такої вартості, джерел, що використовувались при її визначенні, не враховують, що кожна партія товару, імпортованого позивачем, має вартість, визначену та обґрунтовану продавцем товару, що суперечить вимогам МК України та у сукупності з іншими обставинами справи вказує на їх неправомірність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справі №21-53а15, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови.

Доводи апелянта про те, що копії митних декларацій країни відправлення не містять повної інформації про товар, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, митна декларація країни відправлення, у відповідності до чинного МК України, не є основним документом, підтверджуючим заявлену митну вартість, її форма та зміст регламентуються законодавством відповідної іноземної держави і їх формування та заповнення не залежить від волевиявлення позивача.

Більш того, всі копії митних декларації країни відправлення, що були подані позивачем контролюючому митному органу, містять відомості про номер контракту, на підставі якого поставляється товар, номери партій та маркування товару, його вагу, номер замовлення і загальну вартість товару, що є основними реквізитами і даними необхідними для перевірки заявленої декларантом-експортером митної вартості.

Посилання апелянта на те, що у прайс-листі відсутній опис товару та інформація щодо одиниці його виміру, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки самі лише ці недоліки за наявності інших підтверджуючих документів не можуть бути достатньою і необхідною правовою підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару за ціною контракту. При цьому слід зазначити, що прайс-лист є не основним, а додатковим джерелом інформації про вартість товару і не має імперативного характеру.

Твердження апелянта про те, що експертний висновок, поданий позивачем, не містить відомостей про джерела інформації, що були використанні для проведення експертного дослідження, також не можуть бути прийняті дот уваги, оскільки такий документ, як і зазначені вище копії митних декларацій країни відправлення та прайс-лист, є додатковим документом, який може бути наданий контролюючому органу на підтвердження заявленої митної вартості товарів і не входить до переліку обов'язкових.

Більш того, в самих оскаржуваних рішеннях митним органом не зазначено, які ж саме конкретні недоліки містять основні документи, подані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту, а лише без конкретизації вказано, що надані ним документи не містять всіх значень для підтвердження складових митної вартості.

Посилання апелянта в запереченнях на позовну заяву та в доводах його апеляційної скарги на те, що подані позивачем документи не містили відомостей про витрати на транспортування товару, його страхування при перевезенні, не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки, як відмічалося вище, в контракті чітко вказано, що поставка товару здійснюється сторонами за правилами Інкотермс-2010 на умовах DAP, тобто всі витрати на поставку, у тому числі й страхування у разі потреби, несе продавець і вони включаються в ціну товару, а отже, у відповідності до ч. 10 ст. 58 МК України, не підлягають додатковому підтвердженню. При цьому, колегія суддів відзначає, що посилаючись на такі обставини, апелянт самостійно ж їх і спростовує далі по тексту своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта про те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі ДФС України наявна інша цінова інформація про товар, аналогічний тому, що ввозився позивачем, і позивач раніше декларував його за вищою ціною, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки в даному випадку належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами підтверджується митна вартість товару, заявлена позивача, господарські правовідносини здійснюються сторонами на умовах вільного двостороннього погодження їх умов, включаючи ціну товару, і наявність самої лише інформації в АІС, на що посилається апелянт, за відсутності інших розбіжностей, не може бути достатньою і необхідною правовою підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в митній декларації, на яку посилається апелянт як на доказ ввезення позивачем такого ж товару за вищою ціною, зазначено інше маркування товару, що ввозився, інший період імпортування та інший додаток до контракту, а саме: у МД, на яку посилається митний орган вказано маркування товару «TTB034618, TTB035440», додаток № 6 до контракту, період - листопад 2014 року /Т.2 а.с. 68/, а в МД по спірним поставкам: маркування - «TFB052984, TFB054555», додаток № 11 до контракту, період з проміжком 10-13 місяців (вересень-рудень 2015 року) /Т. 2 а.с. 23-31/. Отже, такі товари не є ідентичними, а доводи апелянта видаються не обґрунтованими.

Більш того, колегія суддів відзначає, що в даному випадку також слід враховувати необхідність забезпечення справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту прав суб'єкта господарювання, на що звернув увагу й Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Булвес АД проти Болгарії».

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваних рішень, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 01.06.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Карпушова О.В.