Ухвала суду № 58040845, 01.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17143/14

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

01 червня 2016 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Глущенко Я.Б., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалу цього суду від 23 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України, третя особа - Військова частина К1410 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

У с т а н о в и в :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про винесення додаткового судового рішення та виправлення в ньому описки.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, 06 травня 2016 року позивач подав апеляційну скаргу.

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху.

Частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Усупереч наведеній нормі скаржником не долучено до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення та на ухвалу суду.

Відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги (в редакції, станом на день подання позивачем апеляційної скарги) на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а на ухвалу суду - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Даний позов було подано в листопаді 2014 року, а апеляційну скаргу - в травні 2016 року.

Станом не день звернення до суду ставка судового збору за подання такого позову становила 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (абз. 3 пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону).

З урахуванням положень частини першої статті 4 Закону, а також встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмірів мінімальних заробітних плат у місячному розмірі станом на 1 січня року (1218,00 грн та 1378,00 грн відповідно), за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року підлягає сплаті судовий збір у розмірі 80,39 грн (110% від 0,06 * 1218), а на ухвалу цього суду від 23 квітня 2015 року - 1378,00 грн ( 1 мзп станом на 01 січня 2016 року).

Отже, за подання даної апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1398,39 грн.

Вимоги щодо сплати цього обов'язкового платежу апелянтом не виконані. Натомість, він просить звільнити його від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правового режиму на тимчасово окупованій території України» (пункт 2 стаття 18) та пунктів 1, 23 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правового режиму на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Ані приведена норма, ані Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», на який вона відсилає, не встановлюють особам пільг щодо сплати судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 23 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) від сплати судового збору звільняються: позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; позивачі - за подання позовів у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Предметом даного спору не являється ані стягнення заробітної плати, ані поновлення на посаді, і цей позов не пред'явлено у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Отже, посилання позивача на вказані норми, як на підставу звільнення його від сплати судового збору, є безпідставним.

Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд вправі звільнити заявника від оплати судових витрат лише у разі доведення ним того, що його майновий стан не дозволяє виконати відповідного обов'язку.

Зміст апеляційної скарги та додані до неї письмові матеріали не підтверджують неможливості сплати позивачем судового збору в розмірі 1398,39 грн.

Відтак, клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до частин другої, третьої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови), а на ухвалу суду - протягом п'яти днів з дня її проголошення (у разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали).

Оскаржувана постанова прийнята 10 лютого 2015 року за участю представника позивача із застосуванням частини третьої статті 160 цього Кодексу, а оскаржувана ухвала - 23 квітня 2015 року без участі позивача та його представника.

Отже, строк апеляційного оскарження цих рішень розпочинається із дня отримання їх копій.

Із матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2015 року представник позивача - ОСОБА_2 ознайомився із матеріалами справи та зняв їх фотокопії (а.с. 96). Саме із цього дня розпочався перебіг строку апеляційного оскарження судових рішень.

Відтак, строк апеляційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року сплив (з урахуванням вихідних днів) 23 березня 2015 року.

Копія ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року направлялась представнику позивача засобами поштового зв'язку й отримана адресатом 25 травня 2015 року.

Так, строк апеляційного оскарження вказаної ухвали сплив (з урахуванням вихідних та святкових днів) 02 червня 2015 року.

У той же час, апеляційна скарга на вказані рішення була подана позивачем лише 06 травня 2016 року.

Таким чином, апелянтом пропущено строк апеляційного оскарження вищевказаних судових рішень.

Та обставина, що копії оскаржуваних рішень були отримані позивачем особисто (на його клопотання) 26 квітня 2016 року, не спростовує вищевказані висновки про пропущення строків їх апеляційного оскарження, адже представник позивача мав можливість та був уповноважений вчинити всі необхідні дії для оскарження цих рішень протягом встановленого законом строку. До того ж, у самому позові заявник вказував адресу листування - зареєстроване місце проживання свого представника, і судом документи по справі направлялись на цю адресу.

Слід зазначити, що учасникам розгляду справи, до яких відносяться позивач та його представник, має бути відомо про строки розгляду адміністративних справ, і, відповідно до частини другої статті 49 вказаного Кодексу, ці особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

За таких обставин, невжиття позивачем та його представником впродовж більш ніж року після розгляду справи в суді першої інстанції, про який їм було відомо, заходів щодо оскарження прийнятих судом рішень, з якими позивач не погоджується, не може виправдовувати пропущення процесуального строку.

Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України підставою поновлення пропущеного процесуального строку може бути лише наявність поважних причин його пропуску.

Поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Наведені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження судових рішень не являються поважними, стосуються виключно позивача, та не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для реалізації ним, зокрема через представника, права вчасно ініціювати апеляційний перегляд.

Тому, клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження не підлягає задоволенню, а зазначені в клопотанні підстави слід визнати неповажними.

Згідно частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, скарга позивача підлягає залишенню без руху також з метою надання апелянту можливості вказати інші обґрунтовані підстави для поновлення цього строку шляхом подання відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 186, 189, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У х в а л и в :

Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року та ухвали цього суду від 23 квітня 2015 року, а клопотання про поновлення цього строку - залишити без задоволення.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалу цього суду від 23 квітня 2015 року відмовити, а апеляційну скаргу - залишити без руху.

Роз'яснити апелянту, що він вправі протягом тридцяти днів з моменту отримання копії даної ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, вказавши інші поважні причини пропуску цього строку, а також зобов'язаний усунути недоліки скарги шляхом надання суду оригінала документа про сплату судового збору у розмірі, визначеному відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», за наступними реквізитами:

р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101, символ звітності 206.

Якщо в зазначений строк таке клопотання апелянтом до суду не буде подано або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, а у разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя Глущенко Я.Б.