Ухвала суду № 58040814, 26.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18702/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Український фармацевтичний інститут якості» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Український фармацевтичний інститут якості» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2015 №0001512202 та №0001502202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «ТД Оса», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.11.2012 за результатами проведеної на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на виконання постанови СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 08.08.2012, винесеної в межах кримінальної справи №80-0280, позапланової виїзної перевірки ДП «УФІЯ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за взаємовідносинами з ТОВ «Каманбуд», ТОВ «ТД Оса» та ТОВ «Бізнес Столиця» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС складено Акт № 2475/222/36225306.

В ході перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 305 298 грн., а також п. 198.3 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 277 929 грн.

22 Квітня 2015 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від №0001512202, яким у зв'язку з порушенням зазначених норм ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 277 929 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 69482 грн. та №0001502202, яким у зв'язку з порушенням вказаних норм ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 305 298 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76 325 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту. Також, зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом з порушення строків, визначених ст. 102 ПК України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту в Акті перевірки вбачається, що у період, що перевірявся, позивач не перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Каманбуд» та ТОВ «Бізнес Столиця», у зв'язку чим в межах даної адміністративної справи дослідженню підлягають фінансово-господарські операції позивача виключно з ТОВ «ТД Оса».

Так, на підставі договорів про надання послуг від 17.01.2011 № 1-22 та від 01.09.2011 №б/н, договору від 10.11.2011 № б/н та договору від 01.12.2011 № 72-Е ТОВ «ТД Оса», позивачу було надано послуги з інформування клієнтів, розміщення реклами, з проведення спеціальних видів експертиз та розробки програмного забезпечення, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі наданих послуг та податковими накладними.

За результатами вказаних господарських операцій позивач сформував податковий кредит за спірний період на суму у розмірі 277929 грн. та повністю оплатив отримані послуги.

Підставами для висновку податкового органу про «фіктивний» характер спірних господарських операцій стали показання директора ТОВ «ТД Оса» ОСОБА_3, про те, що він зареєстрував вказане товариство за грошову винагороду та відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а також відомості Акту ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 15.06.2012 №329/2220/35995417 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Оса» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків-контрагентами за період з 01.03.2012 по 31.03.2012.

Аналізуючи доводи податкового органу та висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Так, Актом звірки контрагента встановлена неможливість проведення зустрічних звірок, тобто жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Крім того, слід зазначити, що посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).

Що стосується пояснень посадової особи ТОВ «ТД Оса» ОСОБА_3, - то вони теж не можуть бути визнані належними і допустимими доказами у справі внаслідок наступного. Ці свідчення не були отримані (перевірені) судом першої інстанції з межах процедури, встановленої процесуальним законодавством: свідок не був допитаний судом безпосередньо, із дотриманням вимог, визначених статтею 65 КАСУ (йому не роз'яснювалися права, він не складав присяги, його не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення). З матеріалів, що містяться у справі, не вбачається, у межах якого провадження відібрані такі пояснення. Означеним свідченням не була надана правова оцінка як доказу такими, що набрали законної сили, вироком суду, чи постановою у справі про адміністративну відповідальність. Докази, одержані з порушенням закону, не беруться до уваги судом при вирішенні справи (ст. 70 ч. 3 КАСУ, ст. 62 ч. 2 Конституції України).

Колегія суддів також зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ними порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Доказів того, що особи, які підписали спірні документи від імені ТОВ «ТД Оса», не мали відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо Товариству, податковою інспекцією не надано. Так само як і не надано доказів того, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ТД Оса» скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів

Натомість, на спростування доводів податкового органу позивачем, серед іншого, надано письмові докази на підтвердження наявності ділової мети та факту використання отриманих товарів та послуг у подальшій господарській діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище первинні документи і документи бухгалтерського обліку, а також встановлені обставини справи підтверджують факт товарності господарських операцій, - з огляду на що обґрунтованих підстав вважати, що вони реально не відбулися, - немає. Тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених у ціні придбаних послуг, є правомірним. Докази, надані на підтвердження реальності виконання сторонами спірних договорів, відповідачем не спростовані.

Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України, у редакції, чинній на момент винесення спірних рішень, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні господарські операції між позивачем та ТОВ «ТД Оса» здійснювались у період з вересня 2011 року по березень 2012 року, тобто останні операції були відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року, граничний строк подання якої настав 20.04.2012.

Граничний строк подання декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року настав 20.04.2012, а спірні податкові повідомлення-рішення винесені 22.04.2015, - більше, ніж через 1095 днів з моменту закінчення строку подачі такої податкової декларації, тобто з пропуском строку, встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві належних правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак, вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2016 року, - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 31 травня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.