Постанова № 58040739, 31.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1588/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства екології та природних ресурсів України, Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства екології та природних ресурсів України, Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 825/518/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовано накази Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29 грудня 2012 року № 559-О та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області від 14 січня 2013 року № 4-О про звільнення ОСОБА_3, поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області з 15 січня 2013 року, зобов'язано Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2013 року по 26 лютого 2013 року, а також стягнуто на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн.

Проте, вказане судове рішення не було виконано відповідачами та не поновлено позивача на посаді заступника начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, тому, вважаючи дії відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що закон наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на визнання працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, лише при одночасному вирішенні питання поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Оскільки порушені права позивача щодо незаконного звільнення поновлені постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 825/518/13-а, то відсутні підстави для застосування судом положень статті 240-1 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування апеляційної скарги Міністерство екології та природних ресурсів України зазначає, що посилання судом на те, що у справі №825/518/13-а в якості відповідачів брало участь Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, наділених згідно законодавства певними повноваженнями, тому Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації не може самостійно вирішити питання про поновлення позивача на роботі, без прийняття відповідного наказу Міністерством екології та природних ресурсів України, є протиправним. Також зазначає, що боржником по вказаному вище виконавчому провадженню є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Колегія суддів з таки твердженням апелянта погоджується та вважає його скаргу обґрунтовано.

Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09 грудня 2010 року № 1085 утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. При цьому установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Згідно пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України, переходять права та обов'язки органів виконавчої влади.

Пунктом 9 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2005 року № 1842 (чинного, на час виникнення спірних правовідносин щодо поновлення позивача), зокрема, визначено, що Мінприроди України очолює Міністр, який у встановленому законодавством порядку приймає рішення щодо утворення, реорганізації, ліквідації територіальних органів Мінприроди України, затверджує їх положення, призначає на посади та звільняє з посад їх керівників.

Як встановлено судом першої інстанції згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21 березня 2016 року, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 16 лютого 2011 року.

Тобто, оскільки Міністерство екології та природних ресурсів України є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища, тому на нього і було покладено зобов'язання щодо виконання судового рішення, зокрема, вирішити питання щодо поновлення позивача на роботі, як було зазначено судом першої інстанції.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 159 «Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України» встановлено, що територіальні органи Міністерства охорони навколишньою природного середовища ліквідуються як юридичні особи публічного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Питання забезпечення здійснення повноважень з охорони навколишнього природного середовища на місцевому рівні та передачі функцій від територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України врегульовано Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні».

Так, повноваження територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища передані обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям.

З метою забезпечення передачі повноважень від територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям в місцевих держадміністраціях створено структурні підрозділи екології та природних ресурсів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 березня 2013 року № 338 «Про збільшення граничної чисельності працівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій» та Постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державних адміністрацій».

Відтак, органи, які утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються та здійснюють їх повноваження.

Поряд з цим відповідно до Положення про Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 23 травня 2013 року (в редакції розпорядження голови обласної державної адміністрації від 23 липня 2014 року № 413), Департамент підпорядковується голові обласної державної адміністрації, а також підзвітний Міністерству екології та природних ресурсів України. Директор Департаменту видає у межах своїх повноважень накази, призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців Департаменту.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» встановлено, що при визначенні процесуального правонаступництва слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якою належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. Що і було зроблено судом першої інстанції.

Повноваження державних управлінь охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, які фактично не виконують свої встановлені законом функції, переходять органу, до компетенції якого належить вирішення питань з охорони навколишнього природного середовища на місцевому рівні, тобто до обласних. Київської. Севастопольської міських державних адміністрацій.

Таким чином, саме до компетенції обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням зазначено, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що постанову суду першої інстанції необхідно змінити шляхом виключення частки мотивувальної частини.

Крім того, відповідно до ч.1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що хоч ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року і було визнано необхідність стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду на користь позивача, а оскаржуваною постановою дане питання взагалі не розглядалося та ОСОБА_3 не було подано не неї апеляційного скарги, суд апеляційної інстанції не виходить за межі апеляційної скарги та не досліджує наведені обставини справи.

Таким чином, неправомірним є висновок суду першої інстанції про обґрунтування рішення необхідністю участі Міністерства екології та природних ресурсів України у виконанні рішення суду.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, що між тим не призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Відповідно до ч.1 статті 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права

Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року - змінити, виключити наступний абзац - «Таким чином, враховуючи, що у справі №825/518/13-а в якості відповідачів брало участь Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, наділених згідно законодавства певними повноваженнями, тому Департамент екології та природніх ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації не може самостійно вирішити питання про поновлення позивача на роботі, без прийняття відповідному наказу Міністерством екології та природних ресурсів України».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.