Ухвала суду № 58040680, 26.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17880/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Артюхіна М.А.

пр-к апелянта Фокіна В.О.

пр-к позивача Мороз Т.Л.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Твіст" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Твіст", звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0005362210 та № 0005372210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої був складений акт від 23.06.2015 року № 280/26-59-22-10/34356800, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 135.5.5. пункту 135.5. статті 135, пункту 137.16. статті 137, пунктів 138.1., 138.2., 138.8. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 285 421 730 грн., в тому числі по періодам: за 9 місяців 2012 року - 7449845 грн., за 2012 рік - 55120282 грн., за 2013 рік - 214891463 грн., за 2014 рік - 15409985 грн.;

- пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пунктів 201.1., 201.4., 201.6., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 18 868 020 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2012 року - 4673163 грн., за вересень 2012 року - 2421927 грн., за жовтень 2012 року - 374760 грн., за листопад 2012 року - 3177600 грн., за грудень 2012 року - 4600000 грн., за січень 2013 року - 2371250 грн., за травень 2013 року - 1249320 грн.

14.07.2015 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0005362210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18 868 020 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 717 005 грн.;

- № 0005372210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 285 421 730 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 71 355 433 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Також вказував, що господарські операції з надання послуг мали реальний характер.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно підпункту 135.4.1. пункту 135.4. статті 135 Кодексу, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

При цьому, інші доходи включають, крім іншого, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4. пункту 135.5. статті 135 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що основними видами господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є: посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; інші види видавничої діяльності; виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; видання звукозаписів; діяльність у сфері радіомовлення; діяльність у сфері телевізійного мовлення.

У період, що перевірявся, ТОВ "Рекламне агентство "Твіст" мав правовідносини з ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Пріор Груп», ТОВ «Універсалгруптрейд», ТОВ «Радіум», ТОВ «ТД «Хеппі Трейд», ТОВ «Сав Дістрибьюшн».

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні що господарські операції за договорами, укладеними з ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Пріор Груп», ТОВ «Універсалгруптрейд», ТОВ «Радіум», ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» не мали реального характеру.

Так, 10.10.2012 року між позивачем та ТОВ «Лафіс Трейд» укладено Договір №1010 про надання послуг, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Лафіс Трейд») приймає на себе зобов'язання надати Замовнику послуги, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити їх вартість Цей договір є базовим, найменування, умови надання, обсяг, строк надання, вартість послуг, порядок оплати та інші умови містяться в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною після підписання уповноваженими представниками Сторін.

За вказаним Договором позивач в період 2012-2013 отримував від ТОВ «Лафіс Трейд» послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства за наслідками правовідносин з ТОВ «Лафіс Трейд» ґрунтуються на наявній у податкового органу інформації, що ТОВ «Лафіс Трейд» припинено, але не знято з обліку, свідоцтво платника ПДВ анульовано 26.07.2013 року, згідно декларації з податку на прибуток за 2012 рік основні фонди відсутні. Також податковий орган зазначає, що при проведені аналізу інформаційних баз даних ДПІ (Архів електронної звітності, перегляд результатів співставлення ІС Податковий блок) встановлено, що ТОВ «Лафіс Трейд» сформувало податковий кредит за рахунок контрагента-постачальника ТОВ «Будкомпані В.І.В.», податкові накладні по відносинам з яким не зареєстровані в ЄРПН.

Також, 20.08.2012 між позивачем та ТОВ «Арніта Трейд» укладено договір № 2008 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого Виконавець («Арніта Трейд») за плату та за замовленням надає Замовнику рекламні послуги (надалі - послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити належним чином надані послуги. Конкретні деталі послуг, їх вартість, порядок оплати, порядок та строки надання тощо узгоджуються Сторонами та вказуються у відповідних додатках до Договору.

Так, відповідно до Додатків до Договору № 2008 позивач отримував від ТОВ «Арніта Трейд» послуги з організації та проведення рекламних заходів, послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства за наслідками правовідносин з ТОВ«Арніта Трейд» ґрунтуються на наявній в інформаційних базах даних ДПІ (Архів електронної звітності, перегляд результатів співставлення ІС Податковий блок) інформації, що ТОВ «Арніта Трейд» сформувало податковий кредит за рахунок контрагентів-постачальників ТОВ «Будкомпані В.І.В.» та ТОВ «Феникс Груп» податкові накладні по відносинам з якими не зареєстровані в ЄРПН.

Також, 02.07.2012 між позивачем та ТОВ «Пріор Груп» укладено договір № 20712 про надання послуг, відповідно до умов якого Виконавець «Пріор Груп») приймає на себе зобов'язання надати послуги, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити їх вартість. Цей договір є довгостроковим і базовим, умови надання, обсяг, строк надання, вартість Послуг та порядок оплати інші умови містяться в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною після підписання уповноваженими представниками Сторін.

Так, відповідно до Додатків до Договору № 20712 позивач отримував від ТОВ «Пріор Груп» послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства за наслідками правовідносин з ТОВ «Пріор Груп» ґрунтуються на наявній в ІС «Податковий блок» інформації, що ТОВ «Пріор Груп» припинено, але не знято з обліку. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.09.2013 року, згідно декларації з податку на прибуток за 2012 рік основні фонди відсутні. При проведені аналізу інформаційних баз даних ДПІ (Архів електронної звітності, перегляд результатів співставлення ІС Податковий блок) встановлено, що ТОВ «Пріор Груп» сформувало податковий кредит за рахунок одного із контрагента-постачальника ПП «СЕЛС», податкові накладні по відносинам з яким не зареєстровані в ЄРПН.

Крім того, 13.03.2013 між позивачем та ТОВ «Універсалгруптрейд» укладено договір № 1303 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого Виконавець («Універсалгруптрейд») приймає на себе зобов'язання надати послуги, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити їх вартість.

Так, відповідно до Додатків до Договору № 1303 позивач отримував від ТОВ «Універсалгруптрейд» послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства за наслідками правовідносин з ТОВ «Універсалгруптрейд» ґрунтуються на наявній в ІС «Податковий блок» інформації, що ТОВ «Універсалгруптрейд» припинено, але не знято з обліку, свідоцтво платника ПДВ анульовано 08.05.2014 року, згідно декларації з податку на прибуток за 2013 рік основні фонди відсутні. При проведені аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено обрив ланцюга постачання товарів.

20.08.2013 між позивачем та ТОВ «Радіум» укладено договір № 200813 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець (ТОВ «Радіум») зобов'язується надати рекламні послуги у відповідності з умовами цього Договору та Додатками до даного Договору. Зміст рекламних послуг (конкретний перелік послуг, їх вартість, термін та умови їх надання і оплати) погоджуються в Додатках (заявках) до даного Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику рекламних послуг за цим договором сторони підписують відповідний акт протягом десяти днів після надання замовленої послуги в повному обсязі.

Так, відповідно до Додатків до Договору № 200813 позивач отримував від ТОВ «Радіум» послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції.

До висновків щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства за наслідками правовідносин з ТОВ «Радіум» відповідач дійшов на підставі акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 року № 1014/26-55-22-07 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Радіум» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.01.2014 року по 30.01.2014 року».

07.10.2013 між позивачем та ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» укладено договір № 71013 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого Виконавець за плату та за замовленням надає Замовнику рекламні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити належним чином надані послуги. Конкретні деталі послуг, їх вартість, порядок оплати, порядок та строки надання тощо узгоджуються Сторонами та вказуються у відповідних додатках до Договору

Так, відповідно до Додатків до Договору № 71013 позивач отримував від ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» послуги друку та розповсюдження рекламної поліграфічної продукції.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства за наслідками правовідносин з ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» обґрунтовано наявній в наступних актах інформації:

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №504/04-62-22-3/38434227 від 10.04.2014 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року», відповідно до якого підприємство та його посадові особи відсутні за податковою адресою; зустрічною звіркою не вдалося за можливе підтвердити реальність проведених господарських операцій між «ТД «Хеппі Трейд» та контрагентами-постачальниками з урахуванням виду, обсягу, якості та розрахунків за січень 2014 року.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.05.2014 року № 1357/26-59-22-02/34356800 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РА Твіст» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Радіум», ТОВ «Торговельний Дім «Хеппі Мід», ТОВ «Кошка» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року», відповідно до якого, що непідтверджена реалізація товарів від ТОВ «Радіум», ТОВ «ТД Хеппі Трейд» на адресу позивача.

Крім того, 29.12.2012 між позивачем як виконавцем та ТОВ «Сав Дістрибьюшн» укладено договір № 2912-01 про придбання робіт/послуг з розміщення реклами, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується виконувати роботи та надавати послуги (далі - Роботи та Послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, зокрема, але не виключно: створення і друк рекламних матеріалів Замовника; розробка концепції рекламних матеріалів (творчих рішень) для рекламних роликів, оригінал макетів, медіа-розміщення реклами товарів та/або послуг в друкованих засобах масової інформації на зовнішньої реклами, на радіо, в ефірі телевізійних каналів, на транспорті, в Інтернет-ресурсах, з використанням інших ЗМІ та на будь-яких інших медіа-носіях; розміщення спонсорських матеріалів, матеріалів з популяризації імені, найменування, знаку для товарів і послуг Замовника в медіа носіях; розробка концепції рекламної діяльності Замовника; організація та проведення заходів рекламного характеру (BTL), PR-акцій (розробка планів проведення заходів з популяризації знаків для товарів і послуг, підбір учасників акцій, PR - супровід заходів, безпосереднє проведення заходів); моніторинг виходу рекламних матеріалів в засобах масової інформації; інші послуги, узгоджені Сторонами у відповідних додатках до даного Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору конкретний вид Послуг та/або Робот, що виконуються та/або надаються Виконавцем Замовнику, їх обсяги, терміни надання, вартість, а також інші суттєві умови узгоджуються Сторонами окремо, після отримання Виконавцем від Замовника відповідного замовлення та зазначаються у відповідних Додатках до даного договору, які підписуються Сторонами окремо та є невід'ємними частинами даного Договору.

Виконавець має право залучати для виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб, залишаючись при цьому повністю відповідальним перед цим Замовником за якість і строки виконаних робіт/наданих послуг такими третіми особами (п.3.5 Договору).

В подальшому, позивач для виконання взятих на себе зобов'язань за Договором № 2912-01 укладено Договір від 10.11.2012 № 101112 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець зобов'язується надати рекламні послуги у відповідності з умовами цього Договору та Додатками до даного Договору. Зміст рекламних послуг (конкретний перелік послуг, їх вартість, термін та умови їх надання і оплати) погоджуються в Додатках (заявках) до даного Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Зазначаючи про порушення позивачем приписів податкового законодавства за наслідками правовідносин з ТОВ «Сав Дістрибьюшн» інформацію наявну в:

- ІС Податковий блок, згідно якої ТОВ «Старксервіс» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - 60.20-діяльність у сфері телевізійного мовлення, остання звітність подана за грудень 2013 року., свідоцтво платника ПДВ анульовано 08.04.2014 року, стан платника « 11» - припинено, але не знято з обліку;

- акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 03.06.2014 року № 1369/22-13/34356800 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РА «Твіст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року».

На підставі яких податковий орган дійшов наступних висновків:

має місце проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру;

- у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) ТОВ «Сав Дістрибьюшн»;

- не встановлено наявність виконаних позивачем рекламних послуг на адресу ТОВ «Сав Дістрибьюшн», отже сума отриманих позивачем грошових коштів (на загальну суму 1 362 940 757 грн.) з урахуванням ПДВ є безповоротною фінансовою допомогою.

Так, зі змісту акту перевірки від 23.06.2015 та з пояснень наданих представником відповідача суду апеляційної інстанції вбачається, висновок про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «Сав Дістрибьюшн» ґрунтується виключно на висновках, що містяться, в акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 03.06.2014 року № 1369/22-13/34356800 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РА «Твіст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року» щодо безтоварності господарських операцій, складеного за результатами попередньої перевірки позивача.

Отже, для висновку щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та зазначених контрагентів відповідача дійшов виключно на підстав інформації наявної ІС «Податковий блок», актах зустрічних звірок по ланцюгу постачання товару (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями контрагентів позивача.

Разом з тим, докази на підтвердження реальності господарських операцій вчинених між позивачем та його безпосередніми контрагентами не витребовувалися та не досліджувалися.

Апелянт на підтвердження своїх доводів про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами та правомірності нарахування податкових зобов'язань вказує, що податкова вигода, сформована від сумнівного постачальника підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Наразі, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарської операції може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів ( в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України : документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби) даної обставини.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, зафіксовані в актах перевірки та зустрічної звірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржувані рішення не базуються на первинних господарських документах. Окрім того, висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв'язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а його контрагентів.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в ІС «Податковий блок», в матеріалах актів про неможливість проведення зустрічної звірки тощо.

Також, відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Посилання податкового органу на окремі недоліки, що містять акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не свідчать про нереальність господарських операцій позивача.

Крім того, відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що факт надання позивачу замовлених послуг за зазначеними вище зобов'язаннями та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити.

Надані позивачем докази розкривають зміст отриманих рекламних послуг. Так, із останніх вбачається найменування отриманих послуг, їх кількість та вартість, адреси розповсюдження рекламної продукції тощо.

В рахунок оплати отриманих послуг на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеним договорами укладеними між позивачем та ТОВ «Лафіс Трейд», ТОВ «Арніта Трейд», ТОВ «Пріор Груп», ТОВ «Універсалгруптрейд», ТОВ «Радіум», ТОВ «ТД «Хеппі Трейд», ТОВ «Сав Дістрибьюшн».

Крім того, на час здійснення спірних господарських операцій зазначені контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності та як платники податків, в тому числі зі сплати ПДВ.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, що відповідає видам діяльності товариства за КВЕД.

Щодо посилань відповідача на наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року, яким на думку контролюючого органу, визнано ТОВ «Старксервіс» фіктивним, то останній ані суду першої інстанції, ані на вимогу суду апеляційної інстанції, апелянтом не надано.

Відтак, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, здійснених позивачем за період, що перевірявся є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 30.05.2015 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.