Ухвала суду № 58040627, 31.05.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Добривечір Л.Д.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року справа №419/924/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д.,

за участі секретаря судового засідання: Корадо А.А.

представника прокуратури: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтерната І-ІІ ступенів на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року у справі № 419/924/16-а (головуючий І інстанції Добривечір Л.Д.) за позовом ОСОБА_4 місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_5 до Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтерната І-ІІ ступенів про зобовязання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 місцева прокуратура Луганської області звернулась до суду з адміністративним позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів про зобовязання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з урахуванням вимог ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-IV, відповідач мав нарахувати та виплатити ОСОБА_5, як випускнику школи-інтернату з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразову грошову допомогу у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто у сумі не менше 1286 грн. * 6 = 7716,00 грн. Однак, відповідно до платіжної відомості № 4 за серпень 2015 року ОСОБА_5, нарахована та виплачена грошова допомога в розмірі 625 грн. Тобто фактично ОСОБА_5, недоотримав одноразову грошову допомогу у сумі (7716 грн. 625 грн.) 7091 грн.

Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що що відповідач при виплаті грошової допомоги випускнику школи-інтернату ОСОБА_5, неправомірно керувався лише пп. 1 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховування, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 226 від 05.04.1994 року. Суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач послався на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Також, на думку апелянта, відповідно до ст.56 КАС України, ОСОБА_4 місцева прокуратура є лише представником ОСОБА_5 в адміністративному суді, та не може бути його законним представником (піклувальником), відносно якого відповідач порушив права. Просить скасувати постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року та залишити позовну заяву ОСОБА_4 місцевої прокуратури без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача скаргу підтримав, а представник прокуратури проти її задоволення заперечував.

Відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії І-ЕД №121140, ОСОБА_5, народився 10 жовтня 1999 року, матір: ОСОБА_6П, батько: ОСОБА_7 (а.с.4).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії І-ЕД №359394, ОСОБА_7 помер 14.07.2011 року (а.с.6).

Згідно з копією розпорядження голови районної державної адміністрації № 44 від 31 січня 2015 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 замінено статус дитини, позбавленої батьківського піклування на статус дитини-сироти (а.с.5).

Згідно із копією наказу № 12 по школі-інтернату від 29.05.2015 року, ОСОБА_5, відраховано з 30.05.2015 року у зв'язку з закінченням та випуском учнів 9 класу (а.с.10).

З платіжної відомості № 4 за серпень 2015 року вбачається, що ОСОБА_5, виплачена випускна допомога в сумі 625 грн. (а.с. 8).

Відповідно до витягу з наказу ВО «Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету імені ОСОБА_8» від 04.01.2016 року №01-«З-УДЗ», ОСОБА_5, зарахований 01.09.2015 року до учнів ВО «Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету імені ОСОБА_8» (а.с.11).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 1 Закону України 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року, до дітей, позбавлених батьківського піклування відносяться діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав.

Частинами 1-3 ст. 8 Закону України 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-IV Закону України 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Зміст вищенаведеної норми свідчить про те, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений Законом, виплата цих сум в більшому розмірі здійснюється за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

При цьому, ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року становив 1286 грн.

Отже, виходячи з вищенаведеної норми, випускникам шкіл-інтернатів з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування у віці до 18 років, в тому числі, позивачу по цій справі, при випуску з навчального закладу має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7716 грн.

Як вже зазначалося, ОСОБА_5, була отримана матеріальна допомога при випуску зі школи у розмірі 625 грн. (а.с.8).

Як встановлено в пп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» № 226 від 05.04.1994 року зі змінами та доповненнями, дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх,професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 вказаного вище Закону встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Норми ст. ст. 25, 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору по даній справі.

Крім того, як встановлено в ст. З Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» одними із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Положеннями статті 4 зазначеного Закону передбачено, що заходи щодо соціального захисту даної категорії дітей гарантуються, забезпечуються і охороняються державною.

В п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Стосовно доводів апелянта про те, що позов подано з порушенням шестимісячного строку, та того що на думку відповідача ОСОБА_4 місцева прокуратура не може бути його законним представником (піклувальником), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 статі 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Колегія суддів зазначає, що на момент проведення виплати ОСОБА_5, був неповнолітньою особою, позбавленою батьківського піклування, а тому був позбавлений можливості захистити свої порушені права. Порушення прав ОСОБА_9 щодо отримання одноразової грошової допомоги було виявлено лише після проведення відповідної перевірки законності дій відповідача органами прокуратури. Зазначене свідчить на поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи встановлені по справі обставини колегія суддів вважає, що рішення суду 1 інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду 1 інстанції і підстави для скасування постанови відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтерната І-ІІ ступенів на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року у справі № 419/924/16-а залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.В. Ляшенко

Судді Л.В. Ястребова

ОСОБА_10