Постанова № 58040585, 31.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11428/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бєлової Л.В., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача - Бунта В.О.,

представника відповідача - Денисенко О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року,

У с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2014 року №0008002201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення контролюючого органу є правомірними, встановивши обґрунтованість покладених в основу цього рішення тверджень відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» з приводу отримання позивачем від останнього послуг, виходячи із того, що позивачем не надано суду їх належного документального підтвердження.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» за період з 01 по 31 липня 2014 року, за підсумками якої складено акт від 17 жовтня 2014 року №5890/26-56-22-01-03/33348825 та виявлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 246 370,00 грн.

Як убачається із акту податкової перевірки, виявленні факти порушення норм податкового законодавства обґрунтовані тим, що позивачем, на переконання контролюючого органу, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду суми податку у складі витрат за послуги, придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» за договорами про надання послуг із мерчандайзингу, поліграфічних та клінінгових послуг. Такий висновок базується на тому, що до податкової перевірки позивачем не надано деяких документів, зокрема додатків до договорів та примірників виготовленої поліграфічної продукції, а також на податковій інформації щодо контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС»: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія-Транзит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Астапрод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз», відповідно до якої існують розбіжності між податковими зобов'язаннями цих підприємств і контрагента позивача, і що деякі з них задіяні в схемах незаконного формування «технічного кредиту» (ТОВ «Ювіант», ТОВ «Астапрод») та у зв'язку із неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «Скіфія-Транзит», яка зафіксована в акті Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №2581/26-55-22-09/39204315 від 27 серпня 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки та у зв'язку із виявленими порушеннями, 11 листопада 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008002201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 369 555,00 грн, з них 246 370,00 грн - за основним платежем, 123 185,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для формування податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Натомість, відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентами спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що в період, за який проводилась податкова перевірка, позивач був суб'єктом господарювання і платником податку на додану вартість, перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві. До видів господарської діяльності позивача відносились: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля напоями, тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, обслуговування напоями та діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основна).

Як убачається із матеріалів справи, в липні 2014 року позивач мав господарські взаємовідносини із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» за договорами про надання послуг від 03 березня 2014 року №79-к , №80-п та №81-м.

Так, відповідно до договору №79-к замовник (позивач) доручив, а виконавець (ТОВ «Компанія БТС») взяв на себе зобов'язання з надання послуг з прибирання об'єктів замовника, розташованих за адресами, зазначеними у додатках до цього договору.

Умовами цього договору передбачено обов'язки виконавця надавати послуги за договором із дотриманням вимог діючих санітарних норм, графіка надання послуг і затвердженого переліку послуг, згідно з додатками; щомісячно надавати замовнику акт приймання-передачі наданих послуг; забезпечувати надання послуг матеріалами (миючі засоби, хімікати), вартість яких включена в договірну ціну; завчасно представляти замовникові списки персоналу виконавця для оформлення допуску на об'єкт. Натомість, замовник зобов'язувався, зокрема, оплачувати послуги відповідно до умов договору. Загальна вартість договору є сума всіх специфікацій, які є його невід'ємною частиною. Замовник сплачує послуги виконавця в термін не більше 60 днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг за місяць або шляхом видачі простого векселя. Вартість послуг та суми виконаних робіт за місяць вказуються у специфікаціях.

На підтвердження здійснення господарських операцій за цим договором в липні 2014 року позивачем надавались до податкової перевірки та до суду копії вказаного договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 липня 2014 року №№ ОУ-0000617, ОУ-0000618, ОУ-0000619, ОУ-0000620, ОУ-0000621, ОУ-0000624, податкових накладних від 31 липня 2014 року №№79, 80, 81, 82, 83, 84.

Із цих документів убачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» надано позивачу клінінгові послуги на наступних об'єктах: ресторанний комплекс у торговому центрі «Аркадія» по вул. Дніпровська набережна, 33-а, ресторан «У Голема» по вул. Чапаєва, 4-В, ресторан «Старомак» по вул. Артема, 37/41, ресторанний комплекс у торговому центрі «Аркадія» по вул. Борщагівська, 154-А, ресторан «У Хромого Пола», ресторан «Бодегіта» по вул. Ярославів Вал, 21/20. Загальна вартість послуг становить 402 000,00 грн (з ПДВ).

Також, позивачем надано докази проведення розрахунків із контрагентом за вищевказаним договором шляхом передачі простого векселя, про що складено відповідний акт.

Відповідно до договору №80-п замовник (позивач) доручив, а виконавець (ТОВ «Компанія БТС») взяв на себе зобов'язання за вимогою замовника надати поліграфічні послуги та передати готову поліграфічну продукцію замовнику, а замовник - прийняти послуги і продукцію та оплатити їх.

Умовами цього договору передбачено, що під послугами необхідно розуміти поліграфічні послуги, перелік, кількість та вартість яких встановлюється сторонами в додатках до даного договору. Також, у додатках вказується номенклатура та кількість поліграфічної продукції. Факт надання поліграфічних послуг та передачі продукції підтверджується відповідним чином оформленим актом, в якому фіксується об'єм та вартість послуг. Вартість продукції включена у вартість наданих поліграфічних послуг. Вартість послуг відображається у додатках до договору. Відповідно порядку розрахунків, установленого договором, перерахунок грошових коштів на рахунок виконавця здійснюється на протязі 90 днів, або шляхом видачі простого векселя.

На підтвердження здійснення господарських операцій за цим договором в липні 2014 року позивачем надавались до податкової перевірки та до суду копії вказаного договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 липня 2014 року №№ ОУ-0000625, ОУ-0000628 та податкових накладних від 31 липня 2014 року №85 і №86.

Із цих документів убачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» надано позивачу послуги із виготовлення буклетів та флаєрів. Загальна вартість послуг становить 482 220,00 грн (з ПДВ).

Також, позивачем надано докази проведення розрахунків із контрагентом за вищевказаним договором шляхом передачі простого векселя, про що складено відповідний акт, та проведення безготівкового перерахування коштів на рахунок контрагента в сумі 125 648,70 грн.

Відповідно до договору №81-м виконавець (ТОВ «Компанія БТС») взяв на себе зобов'язання про надання замовнику (позивачу) послуг мерчандайзингу торговельної мережі, а замовник - прийняти та сплатити рахунки за виконанні послуги. Під мерчандайзингом, згідно умов цього договору, розуміється сукупність послуг з підготовки до продажів, розміщення продукції на полицях, стендах, безпосередньо у торгових залах та у торгівельній мережі, місцях продажів, з метою збільшення об'ємів продажів такої продукції.

Також, умовами цього договору передбачено наступне.

Виконавець зобов'язаний на запит замовника, але не частіше одного разу на місяць надавати звіти про проведені заходи. Орієнтована вартість послуг визначається сторонами на початку кожного місяця, у якому такі послуги будуть надаватися, шляхом підписання додатків до договору, виходячи з планів по розміщенню товарів у поточному місяці. Остаточна вартість послуг визначається сторонами в залежності від об'єму виконаних робіт згідно обсягу за договорами, що укладені з постачальниками (дилерами, виробниками), і фіксується в актах про надання послуг (робіт). Оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 90 днів з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг, або шляхом видачі простого векселя.

На підтвердження здійснення господарських операцій за цим договором в липні 2014 року позивачем надавались до податкової перевірки та до суду копії вказаного договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 липня 2014 року №№ ОУ-0000629, ОУ-0000630, ОУ-0000631, ОУ-0000633, ОУ-0000634, ОУ-0000636 та податкових накладних від 31 липня 2014 року №№ 87, 88, 89, 90, 91, 92.

Із цих документів убачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» надано позивачу послуги мерчандайзингу на наступних об'єктах: ресторанний комплекс у торговому центрі «Аркадія» по вул. Дніпровська набережна, 33-а, ресторан «У Голема» по вул. Чапаєва, 4-В, ресторан «Старомак» по вул. Артема, 37/41, ресторанний комплекс у торговому центрі «Аркадія» по вул. Борщагівська, 154-А, ресторан «У Хромого Пола», ресторан «Бодегіта» по вул. Ярославів Вал, 21/20. Загальна вартість послуг становить 594 000,00 грн (з ПДВ).

Також, позивачем надано докази проведення розрахунків із контрагентом за вищевказаним договором шляхом передачі простого векселя, про що складено відповідний акт, та проведення безготівкового перерахування коштів на рахунок контрагента на суми 47 356,78 грн та 350 000,00 грн.

Попри наведене, позивачем надано докази відображення взаємовідносин із контрагентом за спірний період у бухгалтерському обліку у розрізі розрахунків із постачальником (оборотно-сальдові відомості по рахунку 631).

Колегія суддів зауважує, що ані до податкової перевірки, ані до суду першої інстанції позивачем не надавались інші документи, складання яких передбачене умовами вищевказаних договорів, зокрема, додатки до них, звіти тощо.

Разом із тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що контролюючий орган чи місцевий суд витребовували у позивача документи, на відсутності яких наголошено в акті податкової перевірки та в оскаржуваному судовому рішенні.

У зв'язку із чим, апеляційним судом було вжито відповідних заходів із метою встановлення усіх обставин справи.

Так, на вимогу ухвали апеляційного суду від 19 квітня 2016 року позивачем надано додаткові доказі, що стосуються предмету доказування - фактів господарських операцій при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія БТС» за вищезгаданими договорами, зокрема: додатки-специфікації до договору №79-К від 03 березня 2014 року за №№ 16 - 21, в яких визначено конкретний перелік (наприклад: миття підлоги в торговому залі, стін, барної стійки, прибирання туалетів тощо), кількість, одиниці виміру, місця надання та вартість клінінгових послуг за липень 2014 року; додаток №4 від 01 липня 2014 року до договору №80-П від 03 березня 2014 року, в якому узгоджено види, кількість та вартість виготовлення спеціальної поліграфії, а також зразки поліграфічної продукції, які стосуються, зокрема, таких закладів харчування «Старомак», «Чарка, Кружек і Гачьок», «Мі П'яче», «Татамі», «Бодегуіта дель Медіо»», «У Хромого Пола», «У Голема», «Слов'янський Двір»; додаток №4 від 01 липня 2014 року до договору №81-м від 01 березня 2014 року, в якому визначено перелік мерчандайзенгових послуг, місце проведення, період надання та їх загальну вартість, а також звіти про проведені заходи у місцях продажу - барні зони вищевказаних закладів харчування, у яких вказано конкретні види робіт та кількість годин щодо їх виконання.

Окрім того, позивачем надано додатки до договорів, звіти про надані послуги, додатки-специфікації, складені при виконанні вищезазначених угод не лише за липень, а й за березень, квітень та травень 2014 року.

Також, позивачем надано апеляційному суду копії договорів купівлі-продажу, оренди та суборенди, укладених з іншими господарюючими суб'єктами, які підтверджують права власності та користування нерухомим майно за адресами розміщень вищевказаних закладів громадського харчування, відносно яких позивачем замовлялись послуги у ТОВ «Компанія БТС».

Попри наведене, позивачем надано копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» за ІІІ квартал 2014 року, із якої слідує, що в період із липня по жовтень 2014 року на цьому підприємстві працювало 35 осіб у штаті, а також 11 осіб за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, позивачем надано первинні бухгалтерські та інші документи, які в сукупності дають змогу чітко встановити зміст та обсяг спірних господарських операцій, підтверджують факти їх здійснення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що замовлені позивачем у контрагента послуги спрямовані на поліпшення якості надання послуг в межах його господарської діяльності, на підвищення обізнаності клієнтів-споживачів та поліпшення збуту товару в належних йому об'єктах (ресторани і кафе), і контрагент позивача мав достатньо трудових ресурсів для надання спірних послуг.

Під час податкової перевірки відповідачем не висловлено жодних зауважень до змісту та форми документів, що були надані до такої.

Під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів установлено, що надані позивачем документи відповідають вимогам до первинних документів, установленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів того, що контрагент позивача на час вчинення спірних господарських операцій не був зареєстрованим платником податку й не мав права складати податкові накладні за кожним фактом поставок відповідних послуг, так само як і доказів неможливості надання ним відповідних послуг з урахуванням об'єктивно необхідних ресурсів та часу, в тому числі неможливості залучення до їх виконання інших осіб чи суб'єктів господарювання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Колегія суддів відхиляє покликання відповідача на порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо взаємовідносин із ТОВ «Компанія БТС», які базуються на відомостях, викладених в акті податкової інспекції про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скіфія-Транзит» (контрагента ТОВ «Компанія БТС») та на існуючих розбіжностях у показниках податкових зобов'язань ТОВ «Компанія БТС» з іншими контрагентами, адже за правилами статті 16, пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Податкове законодавства України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, їх знаходження за податковою адресою чи наявності основних засобів. Невиконання податкового обов'язку тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо порушника, а не його контрагентів, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання першим незаконної податкової вигоди.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях у справі «Інтерсплав проти України» та у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

До того ж, колегія суддів наголошує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки може бути лише свідченням того, що з певних причин зустрічна звірка платника податків не була проведена, і не являється належним доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин цього платника з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. У той же час, ці операції пов'язані із господарською діяльністю позивача, відбулись між правосуб'єктними платниками податків, призвели до змін у структурі майна позивача, і відповідачем не доведено їх недійсності.

Тому, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність з боку платника податків - позивача порушень, про які стверджує відповідач за наслідками податкової перевірки.

Висновки місцевого суду зроблені передчасно, без вжиття належних заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що не відповідає принципу офіційності, який діє в адміністративному судочинстві.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем не доведено, у відповідності до вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ані обставин, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, ані правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення, це рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апелянта, наведені у скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції, яким допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено процесуальні норми, в результаті чого прийнято помилкове та необґрунтоване рішення.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2016 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 11 листопада 2014 року №0008002201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Л.В. Бєлова суддяС.Б. Шелест

(Повний текст постанови складений 01 червня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Бєлова Л.В.

Шелест С.Б.