Постанова № 58040471, 31.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2016 року 16:50 № 826/6520/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2015 № 0069971701.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.12.2015 № 0069971701, яким ОСОБА_1 донарахований податок з доходів фізичних осіб у розмірі 2 176,64 грн., оскільки пеня за прострочення погашення кредиту, яку було нараховано та анульовано банком, не є доходом платника податків у вигляді «додаткового блага» у розумінні норм Податкового кодексу України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи викладені у письмових запереченнях від 23.05.2016 № 263/9/26-53-10-15. В тексті своїх заперечень ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві вказала на законність та обґрунтованість висновків акта перевірки від 04.12.2015 № 1425/26-53-17-01/НОМЕР_1, та відповідно про правомірність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні 25.05.2016 за участю позивача і представника відповідача суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 26.10.2007 між позивачем та ВАТ «Родовід Банк» був укладений кредитний договір № 77.1/АА-00126.07.2, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 20 715 доларів США для придбання автомобіля.

05.12.2014 між ПАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_1 укладено договір про припинення дії кредитного договору від 26.10.2007 № 77.1/АА-00126.07.2, згідно якого банк, керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, звільнив (простив) позичальнику (позивачу) борг від сплати пені у розмірі 10 702,06 грн., розрахованої відповідно до кредитного договору. Підставою для припинення кредитного договору став факт повного виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком за цим кредитним договором.

При цьому, в п. 4 вказаного договору про припинення кредитного договору зазначено, що позичальник, шляхом підписання цього договору підтверджує, що банк належним чином повідомив його як платника податку з доходів фізичних осіб про анулювання (прощення) боргу в сумі 10 702,06 грн. з пені, розрахованої відповідно до умов кредитного договору, та про податкові наслідки, визначені пунктом «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України щодо сплати позичальником податку з занулюваного (прощеного) боргу та відображення такого доходу, отриманого позичальником як додаткове благо, у річній податковій декларації позичальника.

З тексту письмових заперечень представника відповідача вбачається, що позивачем до ДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік подано не було.

В період з 20.11.2015 по 26.11.2015 працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в чаьтсині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 до 31.12.2014, за результатами чого складений акт від 04.12.2015 № 1425/26-53-17-01/НОМЕР_1.

Згідно висновків цього акта перевірки працівником відповідача встановлено, що в порушення вимог абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України позивач занизив податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на 1 605,31 грн., та в порушення пп. 49.1.8.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 і п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України не подав до податкової інспекції декларацію про отримані доходи за 2014 рік.

За результатами такої перевірки ОСОБА_1 був нарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 605,31 грн.

25.12.2015 на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0069971701, яким визначило ОСОБА_1 до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 2 176,64 грн., в тому числі 1 605,31 грн. за основним платежем, 571,33 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Зі змісту цього податкового повідомлення-рішення та доданих до нього розрахунків податку і штрафних санкцій, вбачається, що сума штрафних санкцій, визначених позивачу з урахуванням приписів п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та п. 120.1 ст. 120 цього ж Кодексу становить 571,33 грн. (що складає 25% від 1 605,31 грн.) + 170 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 25.12.2015 № 0069971701 було залишено без змін згідно рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.04.2016 № 2984/З/26-15-10-02-16.

Вважаючи вказане рішення контролюючого органу від 25.12.2015 протиправним, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із цим позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст.164 ПК України.

Зокрема, абзацом «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.47, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В свою чергу визначення «доходів» наведене у пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, і розуміється як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З контексту наведених норм Кодексу слідує, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Наявні матеріали справи свідчать, що в 2014 році ПАТ «Родовід Банк» анульовано позивачу заборгованість за кредитним договором від 26.10.2007 № 77.1/АА-00126.07.2 за нарахованою пенею у розмірі 10 702,06 грн.

В силу норм абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.

Між тим, у відповідності до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про те, що пеня, яка була нарахована боржнику (позивачу) внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання за кредитним договором, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Скасована ОСОБА_1 банком пеня у розмірі 10 702,06 грн. не є доходом, отриманим позивачем як додаткове благо, оскільки на відміну від суми кредиту, що надається безпосередньо позичальнику, неустойка (в тому числі у вигляді пені) ним не отримується, та вказана сума стягується на розсуд самого банку.

Аналогічні правові висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 № К/800/46868/15 і К/800/53784/15, від 01.03.2016 № К/800/5293/15, від 08.12.2015 № К/800/36455/15.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем абз. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України в частині заниження оподатковуваного доходу отриманого у вигляді додаткового блага та як наслідок правомірне неподання позивачем декларації за 2014 рік до податкової інспекції, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення рішення суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.12.2015 № 0069971701.

3. Стягнути судові витрати у сумі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 копійка) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39469994) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський