Постанова № 58040346, 31.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2016 року 16:45 № 826/4128/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Красовського Олега Олександровича до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, - В С Т А Н О В И В:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Красовський Олег Олександрович (надалі - позивач або нотаріус Красовський О.О.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-78У від 29.12.2015 у розмірі 90 512,45 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0003031701 від 29.12.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 9 949,63 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність рішення від 29.12.2015 № 0003031701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2015 № Ф-78У, прийнятих ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта від 16.12.2015 № 6565/26-58-17-01-17-НОМЕР_1. На переконання позивача, правова позиція контролюючого органу стосовно того, що для фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є саме місячна сума доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, є хибними. Чинне законодавство покладає на приватних нотаріусів обов'язок сплачувати єдиний внесок , нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік. Натомість вимоги проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців, в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та підзаконних актах відсутня. З урахуванням наведених висновків позивач вважає, що обрахунок сум недоїмки та штрафу в оспорюваних рішеннях від 29.12.2015 був здійснений контролюючим органом з порушенням норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість 11.04.2016 представником ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС до канцелярії суду були подані заперечення проти позову, де зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність прийняття оспорюваних рішення та вимоги від 29.12.2015.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, призначене на 05.04.2016, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, протягом періоду з 03.12.2015 по 09.12.2015 працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків, який проводить незалежну професійну діяльність, - Красовського О.О. (РНОКПП НОМЕР_1) з питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати нею податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 16.12.2015 № 6565/26-58-17-01-17-НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

Дана перевірка позивача була проведена працівниками відповідача на підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.10.2015 № 1390 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», в тексті якого наведено правове обґрунтування підстав для проведення такої перевірки позивача, - норми пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За висновками цього акта перевірки Красовським О.О. були порушені вимоги: абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що полягає у заниженні за перевіряємий період суми нарахованого єдиного соціального внеску на 90 512,45 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 34 099,54 грн., за 2013 рік - 40 286,97 грн., за 2014 рік - 16 125,94 грн.

Зокрема, в тексті акта перевірки зафіксовано, що протягом 2012 - 2014 років Красовський О.О. провадив незалежну професійну діяльність, зареєстрований Київським міським управлінням юстиції, отримав свідоцтво на право зайняття нотаріальною діяльністю від 03.04.2006 № 6185, реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 5549 від 25.07.2007) та здійснював нотаріальну діяльність. Оподаткування одержаних доходів здійснював на загальних засадах шляхом сплати податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, та єдиного внеску самозайнятої особи.

Згідно пп. 1.10 п. 2 «Описова частина» акта перевірки при перевірці працівниками контролюючого органу використані, зокрема, наступні документи: декларації про доходи та майновий стан за 2012 - 2014 роки, інформація з бази даних форми 1-ДФ, банківські та платіжні документи, договори (угоди), акти виконаних робіт, товарні та касові чеки, накладні, книги обліку доходів та витрат, відомості нарахування, виплати заробітної плати, розрахунки за формою 1-ДФ.

За даними поданих Красовського О.О. до податкової інспекції податкових декларацій про доходи за 2012 - 2014 роки позивач задекларував за результатами здійснення нотаріальної діяльності такі показники:

- за 2012 рік: дохід, отриманий від провадження незалежної професійної діяльності, у розмірі 986 321,46 грн.; витрати, пов'язані з діяльністю - 175 854,49 грн.; чистий оподатковуваний дохід - 810 466,97 грн.;

- за 2013 рік: дохід, отриманий від провадження незалежної професійної діяльності, у розмірі 701 824,44 грн.; витрати, пов'язані з діяльністю - 149 956,34 грн.; чистий оподатковуваний дохід - 551 868,10 грн.;

- за 2014 рік: дохід, отриманий від провадження незалежної професійної діяльності, у розмірі 459 857 грн.; витрати, пов'язані з діяльністю - 160 796,93 грн.; чистий оподатковуваний дохід - 299 060,07 грн. Під час перевірки факту порушень позивачем податкового законодавства при формуванні та відображення у податкових декларацій показників загального оподатковуваного доходу, витрат та відповідно розмірів чистого оподатковуваного доходу за 2012 - 2014 роки виявлено не було, заниження сум податку на доходи фізичних осіб не встановлено.

Разом з тим, в ході перевірки достовірності відображення Красовського О.О. у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб та, на які нараховується єдиний внесок було встановлено нарахування самозайнятою особою згідно поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сум з цього внеску за 2012 рік у розмірі 35 095,54 грн., за 2013 рік - 34 433,37 грн., за 2014 рік - 21 095,29 грн. На переконання перевіряючого мали місце випадки заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, на загальну суму 90 512,45 грн. (в тому числі за 2012 рік на суму 34 099,54 грн., за 2013 рік - 40 286,97 грн., за 2014 рік - 16 125,94 грн.).

Дане заниження відбулося у зв'язку з тим, що Красовським О.О. у звітах по єдиному соціальному внеску відображено суми доходу, на які нараховується єдиний внесок за 2012 рік у розмірі 35 095,54 грн., за 2013 рік - 34 433,37 грн. та за 2014 рік - 21 095,29 грн., тоді як відповідно до книги обліку доходів та витрат у розрізі по місяцях відповідних років суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок складає за 2012 рік - 810 466,97 грн., за 2013 рік - 551 868,05 грн. та за 2014 рік - 299 060,07 грн.

На переконання працівника ДПІ для фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є сума доходу отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої п. 4 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Помісячні розрахунки сум чистого оподатковуваного доходу позивача, на який нараховується єдиний соціальний внесок у розмірі 34,7%, та розрахунок сум єдиного соціального внеску за 2012 - 2014 роки наведені на стор. 15 - 16 акта перевірки. Зокрема, за даними розрахунками працівника ДПІ позивачем занижено єдиний соціальний внесок за 2012 рік на 34 099,54 грн., за 2013 рік на 40 286,97 грн. та за 2014 рік на 16 125,94 грн.

29.12.2015 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-78У (далі - вимога), якою позивачу визначено до сплати суму недоїмки по єдиному соціальному внеску у розмірі 90 512,45 грн., а також винесла рішення № 0003031701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (далі - рішення), згідно якого до Красовському О.О. у відповідності п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI застосована штрафна санкція по єдиному внеску у розмірі 9 949,63 грн. Розрахунок відповідачем штрафних санкцій з єдиного внеску до оспорюваного Рішення наявний в матеріалах справи.

Вважаючи вказані вимогу та рішення відповідача від 29.12.2015 протиправними, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із цим позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Таким чином, позивач протягом перевіряємого періоду мала статус платника єдиного внеску згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ.

За вимогами норм ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

В силу положень п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2464-VІ у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 ст. 1 Закону № 2464-VІ).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ст. 1 Закону № 2464-VІ).

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 18.09.2012 № 5292-VI) визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (починаючи з 11.08.2013 - до органу доходів і зборів відповідно до Закону України від 04.07.2013 № 406-VII)(звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

З аналізу вищенаведених норм Закону № 2464-VІ слідує, що для платників єдиного внеску, передбачених пунктом 5 частини 1 статті цього 4 Закону (а саме для приватних нотаріусів), сума єдиного внеску щомісяця складає 34,7 відсотка від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, яка у свою чергу не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску - сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. Також сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), який визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Водночас приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, протягом перевіряємого періоду був затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2 (яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 та діяла до 08.01.2014 року), наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 та діяв до 30.04.2015).

Пунктом 3.4. даних Порядків передбачено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Зі змісту таблиці 3 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно» Додатку 5 до зазначених Порядків в другій графі зазначається сума доходу, заявлена в податковій декларації.

Тобто, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року до 01 травня року, наступного за звітним періодом.

Між тим, жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Єдиною вимогою виступає відповідність даним річної податкової декларації.

Наведені висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, що викладені в його ухвалах від 23.02.2016 № К/800/46841/15, від 13.08.2015 № К/800/36987/15, від 06.07.2015 №К/800/30369/15.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, Красовський О.О. зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною, а саме - нотаріальною діяльністю.

Згідно акта перевірки за даними звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 - 2014 роки, Красовським О.О. визначено суми доходів, які відповідають сумам доходів, заявлених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні роки (надалі - податкові декларації). Вказані суми доходів (810 466,97 грн., 551 878,11 грн. та 299 060,07 грн.) у Звітах за 2012 - 2014 роки позивачем розподілено помісячно наступним чином:

- за січень 2012 року - 4 100 грн., за лютий - 4 200 грн., за березень - 6 329,63 грн., за квітень - 1 388 грн., за травень - 1 474,75 грн., за червень - 5 985,41 грн., за липень - 4 300 грн., за серпень - 18 734 грн., за вересень - 8 851,43 грн., за жовтень - 4 500 грн., за листопад - 4 700 грн., за грудень - 19 278 грн.;

- за січень 2013 року - 4 035,53 грн., за лютий - 4 373,20 грн., за березень - 19 499 грн., за квітень - 19 499 грн., за травень - 4 263,14 грн., за червень - 4 533,98 грн., за липень - 4 417,73 грн., за серпень - 4 214,48 грн., за вересень - 4 539,75 грн., за жовтень - 4 435,98 грн., за листопад - 4 723,86 грн., за грудень - 20 706 грн.;

- за січень 2014 року - 4 579,24 грн., за лютий - 1 693,60 грн., за березень - 1 802,61 грн., за квітень - 2 854,32 грн., за травень - 20 706 грн., за червень - 1 220 грн., за липень - 2 321,55 грн., за серпень - 1 220 грн., за вересень - 1 250 грн., за жовтень - 1 220 грн., за листопад - 1 220 грн., за грудень - 20 706 грн. Виходячи із такого помісячного розподілу сум річного доходу позивачем визначено базу нарахування єдиного внеску по кожному місяцю, враховуючи обмеження її максимальною величиною (17 прожиткових мінімумів) та мінімальною величиною для мінімального страхового внеску (мінімальна заробітна плата).

Дані Звіти подані за вказані роки у встановленому порядку, за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України. Зазначене також не заперечується відповідачем. Суми єдиного внеску у даних Звітах за 2012 - 2014 роки позивачем розраховано із розміру 34,7 % бази нарахування єдиного внеску та були сплачені до на відповідні казначейські рахунки.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що порядок визначення позивачем у Звітах бази нарахування єдиного внеску та розміру єдиного внеску за 2012 - 2014 роки не суперечив вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Натомість матеріалами справи підтверджується, що база для нарахування єдиного внеску (сума оподатковуваного податком доходу) позивачем була визначена відповідно до поданих за відповідні звітні роки декларацій про майновий стан і доходи.

Також в акті перевірки щодо правильності визначення чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період не встановлено його заниження або завищення.

Щодо посилань відповідача на невідповідність показників звітності Красовського О.О. по єдиному внеску «сума чистого доходу за один місяць» з фактичними показниками сум чистого доходу, то суд ставиться до них критично у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 178.4. ст.178 Податкового кодексу України (на час періоду, що перевірявся, надалі - ПК України) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Згідно п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час періоду, що перевірявся) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік доходів та витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої в період до 18.10.2013 були затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025 (втратив чинність 18.10.2013 року), а після того - чинним наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.

Зокрема, відповідно до пункту 5 Порядку № 1025 і пункту 9 Порядку № 481 дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Наявними матеріалами справи (зокрема, актом перевірки та наданим відповідачем копіями аркушів з книги обліку доходів та витрат позивача) підтверджується, що загальна сума річного доходу, вказана у податковій звітності позивача співпадає з загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат.

Тобто, позивачем, податкова звітність сформована на підставі первинних бухгалтерських документів, відображених в Книзі обліку доходів та витрат. Документальних доказів на підтвердження протилежного відповідачем до суду подано не було.

Окремо суд звертає увагу на відсутність у відповідача правових підстав для нарахування спірних сум єдиного внеску і штрафної санкції за результатами проведеної документальної перевірки самозайнятої особи - нотаріуса Красовського О.О. у зв'язку з наступним.

Нормами ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VІ порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску (як такого, що не входить до системи оподаткування) визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В розумінні пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент ініціювання та проведення перевірки позивача) «адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів)» - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Одночасно за приписами норм п. 1 і 2 ст. 13 Закону № 2464-VІ (в редакції чинній на день складання акта перевірки позивача від 16.12.2015) органи доходів і зборів мають право:

- отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом;

- проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При цьому, необхідно зазначити, що приватний нотаріус є фізичною особою, а в силу приписів ПК України та Закону № 2464-VІ також є самозайнятою особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, та не являється суб`єктом (а в даному випадку також не є суб'єктом підприємницької діяльності), що зобов`язаний надавати відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску органам доходів і зборів та не підлягає перевірці ними з цього приводу.

Проте з наявних у справі матеріалів вбачається, що перевірка позивача проводилася контролюючим органом, зокрема, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, всупереч норми п. 2 ст. 13 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, з огляду на наведене вище та з урахуванням, норми абз. 2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (за якою камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи) суд вважає проведення посадовими особами документальної планової виїзної перевірки в частині питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування єдиного соціального внеску, - такою, що була проведена з перевищенням службових повноважень.

В контексті із вищевказаним суд вважає за доцільне додати, що згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 Справа «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Суд вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням попередньо встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача по нарахуванню позивачу сум єдиного внеску в результаті проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки. А тому відповідно вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2015 № Ф-78У, що була сформована на підставі акта від 16.12.2015 № 6565/26-58-17-01-17-НОМЕР_1, та рішення від 29.12.2015 № 0003031701 з визначеною сумою штрафу (у процентному відношенні від незаконно нарахованої суми єдиного внеску) є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Красовського О.О. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Красовського Олега Олександровича задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2015 № Ф-78У зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.12.2015 № 0003031701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

4. Стягнути судові витрати у сумі 1 004,63 грн. (одна тисяча чотири гривні 63 копійки) на користь Красовського Олега Олександровича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський