Постанова № 58040339, 27.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2016 року № 826/21435/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сентіс» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.07.2015р.,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентіс» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.07.2015р. №0003251702.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Сентіс» за результатами якої 01.07.2015р. складено акт №396/1-26-50-22-07-35077208 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 10.04.2015р.». (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення, зокрема п.п. 14.1.54, 14.1.55 статті 14, п.п. 163.1.1 статті 163, п.п. 164.2.20 статті 164, п. 167.1 статті 167, п.п. 169.2.2 статті 169, п. 171.1, 171.2 статті 171, п. 176.2 (а, б) статті 176 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 144 431,14грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 15.07.2015р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0003251702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 231 185,07грн., у тому числі основний платіж - 144 431,14грн. та штрафні санкції - 86 753,93грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган зазначає, що в перевіряємому періоді податок на доходи фізичних осіб утримувався згідно статті 167 ПК України, але мали місце випадки невірного визначення позивачем податку на доходи фізичних осіб, а саме: ТОВ «Сентіс» застосовувалася податкова соціальна пільга до нарахованого платником податку місячного доходу у вигляді заробітної плати за відсутністю заяв від платників податку про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, внаслідок чого підприємством утриманий не в повному обсязі податок на доходи фізичних осіб.

Відповідач зазначає, що всього по 1-му особовому рахунку в 18-х випадках донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 549,29грн. (розрахунок сум неутриманого податку наведений у додатку 1 до акту). Директор ТОВ «Сентіс» Мякіш К.В. отримав грошові кошти в сумі 42 380,36грн., згідно грошового чеку №ЛЗ37047519 від 04.09.2014р., з призначенням платежу «на господарські витрати», при цьому документи, що підтверджують здійснення витрат даних коштів на потреби підприємства - відсутні.

Крім того, відповідачем під час перевірки встановлено, що ТОВ «Сентіс» отримувало послуги від фізичних осіб - підприємців, з останніми укладали договори «про виконання робіт» оплата, за які здійснювалася згідно актів виконаних робіт.

За результатами аналізу документів наданих до перевірки, відповідачем встановлено, що акти виконаних робіт згідно певних договорів - відсутні, що на думку контролюючого органу не дає можливість обґрунтувати підстави отримання коштів, певними виконавцями, згідно банківських виписок ТОВ «Сентіс».

Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм п.п. 14.1.54, 14.1.55 статті 14, п.п. 163.1.1 статті 163, п.п. 164.2.20 статті 164, п. 167.1 статті 167, п.п. 169.2.2 статті 169, п. 171.1, 171.2 статті 171, п. 176.2 (а, б) статті 176 ПК України, що призвело до заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на суму 144 431,14грн.

Однак, з даними висновками контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з п.п. 14.1.55 п. 14.1 статті 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (п. п.п. 164.2.20 п. 164.2 статті 164 ПК України).

Відповідно до п. 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Підпунктом 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 ПК України визначено, що платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно зі статтею 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сентіс» в перевіряємому періоді застосував податкову соціальну пільгу до доходу єдиного працівника підприємства - директора Мякіш К.В. за його заявами про застосування податкової соціальної пільги з самостійним обранням місця застосування податкової соціальної пільги, а саме:

- заява про застосування податкової соціальної пільги від 01.11.2013р.;

- заява про застосування податкової соціальної пільги від 01.01.2014р.;

- заява про застосування податкової соціальної пільги від 01.01.2015р.

Копії зазначених заяв про застосування податкової соціальної пільги наявні в матеріалах даної справи.

А тому, доводи контролюючого органу, що позивачем порушено норми п.п. 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 ПК України судом до уваги не приймаються.

Відповідачем не надано суду доказів щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а саме: додатку 1 до акту перевірки - розрахунку сум неутриманого податку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що директор ТОВ «Сентіс» Мякіш К.В. отримав грошові кошти в сумі 42 380,36грн., згідно грошового чеку №ЛЗ37047519 від 04.09.2014р., з призначенням платежу «на господарські витрати», при цьому, як зазначає контролюючий орган, документи, що підтверджують здійснення витрат даних коштів на потреби підприємства - відсутні.

Однак, судом встановлено, що грошові кошти на суму 42 380,36грн. згідно грошового чеку №ЛЗ37047519 від 04.09.2014р. були використані за призначенням, а саме, спрямовані на розрахунки з КП «Київміськсвітло» відповідно до наступних рахунків:

- №02ВТМП від 03.09.2014р. на суму 19 871,02грн.;

- №01ВТМП від 03.09.2014р. на суму 18 999,48грн.;

- №03ВТМП від 03.09.2014р. на суму 3 509,86грн.

Оплата рахунків проведена позивачем, що підтверджується квитанціями, які наявні в матеріалах справи, а саме:

- №17-1694 від 04.09.2014р. на суму 19 871,02грн.;

- №17-1678 від 04.09.2014р. на суму 18 999,48грн.;

- №17-1685 від 04.09.2014р. на суму 3 509,86грн.

Крім того, згідно бухгалтерського обліку, директором підприємства оформлено та надано письмовий Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт 31 від 04.09.2014р.

Таким чином, у відповідності до п.п. 165.1.11 статті 165 ПК України, кошти, отримані платником податку на доходи фізичних осіб під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 статті 170 ПК України, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу.

Щодо тверджень відповідача, що ТОВ «Сентіс» отримувало послуги від фізичних осіб - підприємців, з останніми укладали договори «про виконання робіт» оплата, за які здійснювалася згідно актів виконаних робіт. За результатами аналізу документів наданих до перевірки, відповідачем встановлено, що акти виконаних робіт згідно певних договорів - відсутні, що на думку контролюючого органу не дає можливість обґрунтувати підстави отримання коштів, певними виконавцями, згідно банківських виписок ТОВ «Сентіс», суд зазначає, що вони до уваги не приймаються, оскільки, як вбачається з Акту перевірки вони податковим органом не досліджувалися.

У той же час, суд зазначає, що не приймає до уваги доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, оскільки як вбачається з матеріалів справи дані обставини були встановлені під час розгляду адміністративної справи №826/21351/15 за позовом ТОВ «Сентіс» до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.07.2015р. № 0005042207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2015р. у зазначеній справі позов ТОВ «Сентіс» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.07.2015р. № 0005042207. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.25016р. постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2015р. залишена без змін.

Судом під час розгляду справи №826/21351/15 було встановлено правомірність проведення контролюючим органом податкової перевірки ТОВ «Сентіс».

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015р. №0003251702 є безпідставним та неправомірним, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентіс» підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 462,38грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентіс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.07.2015р. №0003251702.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентіс» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 462,38грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко