Постанова № 58040261, 31.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2016 року № 826/15073/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до

міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – центрального офісу з обслуговування великих платників

про

визнання протиправною та скасування вимоги від 12.06.2015 №Ю-5 №0000684201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.06.2015 №Ю-5 №0000684201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновок контролюючого органу про те, що кошти, перераховані позивачем профспілковій організації, не відносяться до відрахувань роботодавця, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки оздоровлення працівників здійснюється, згідно з умовами колективного договору та Положенням про надання путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування працівникам і членам їх сімей, затвердженим наказом від 14.04.2006 №165. При цьому, за твердженням позивача, чинне законодавство не обмежує право роботодавця на відрахування коштів первинним профспілковим організаціям у розмірі, більше ніж мінімально передбачені (0,3% фонду оплати праці, згідно зі статтею 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності»). Відтак, позивач зазначив, що оскільки ним не здійснювалось нарахування та виплата оподатковуваного доходу фізичним особам, зазначеним у додатку 3.5.3.3.1.1 до акту перевірки, то обчислення сум єдиного внеску здійснено податковим інспектором самостійно виключно на підставі даних, які у позивача відсутні, та надані іншою юридичною особою, яка здійснювала виплату таких доходів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваної вимоги про плату боргу (недоїмки), прийнятої у межах та на підставі наявних у відповідача повноважень.

Розгляд справи №826/15073/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби – центральним офісом з обслуговування великих платників проведено планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Укртелеком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено, зокрема, порушення публічним акціонерним товариством «Укртелеком» пунктів 1 та 2 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7, частин п’ятої, сьомої та восьмої статті 8, частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок за період, що перевіряється на суму 360 051,30 грн. та зменшено єдиний внесок за період, що перевіряється, на суму 1852,94 грн.

З огляду на таке, міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби – центрального офісу з обслуговування великих платників складно акт від 12.06.2015 №632/28-10-42-10/21560766 та винесено вимогу про плату боргу (недоїмки) від 12.06.2015 №Ю-5 №0000684201, згідно з якою станом на 12.06.2015 заборгованість публічного акціонерного товариства «Укртелеком» зі сплати єдиного внеску становить 358 198,36 грн.

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

При цьому, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

У силу частин другої та третьої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина десята статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Як вбачається зі змісту акту від 12.06.2015 №632/28-10-42-10/21560766, контролюючим органом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Укртелеком», відповідно до умов колективного договору та наданих документів журналу реєстрації господарських операцій з 01.01.2011 по 31.12.14, банківських виписок та платіжних доручень, в яких зазначено «Цільове фінансування на оздоровлення працівників та їх дітей», надано через професійну спілку, до якої зараховувалися кошти підприємства, путівки на оздоровлення, лікування та відпочинок працівникам, членам їх сімей та пенсіонерів підприємства (дані наведені у пункті 3.5.3.2 акту перевірки).

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170, не містить в собі вищезазначених витрат.

За твердженням перевіряючих, зазначені виплати є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, чим порушено пункт 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підпункт 2.3.4 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, постанову Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі вищевикладеного, перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, з яких утримується єдиний внесок (3,6%), за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі, в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», встановлено, що за період з 01.01.2011 по 31.12.2014 позивачем занижено фонд оплати праці на 900 941,75 грн. (в тому числі інвалідів 23 468,92 грн.), а саме: вартість путівок працівникам на лікування та відпочинок за рахунок коштів підприємства, в тому числі за періодами: 2011 рік – 193 664, 93 грн. (в тому числі інваліди 4 900,00 грн.), 2012 рік – 244 876,46 грн. (в тому числі інваліди 8 742,55 грн.), 2013 рік – 214 729,92 грн. (в тому числі інваліди 3 268,80 грн.), 2014 рік – 247 670, 44 грн. (в тому числі інваліди 6 557,57 грн.).

У зв’язку з чим встановлено заниження нарахування єдиного внеску (у розмірі 36,79%) на загальну суму – 324 795,99 грн. (у тому числі інваліди 1 973,74 грн.), єдиного внеску (у розмірі 3,6 %) на загальну суму 32 600,00 грн.

Також, у відповідності до змісту акту перевірки, під час кожної виплати заробітної плати інвалідам підприємства, на суми якої нараховується єдиний внесок одночасно з видачею зазначених сум, не сплачували нараховані на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі), у сумі єдиного внеску у розмірі 23 870,32 грн.

Одночасно, суд звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду деталізованого розрахунку недоїмки, нарахованої у відповідності до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2015 №Ю-5 №0000684201.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що приписами частини сьомої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 1 розділу І Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170, соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми тощо).

У відповідності до статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», роботодавці зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.

У даному випадку, згідно з наданими суду доказами оздоровлення працівників публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (зокрема виділення коштів на вказані потреби) у періоді, що перевірявся, здійснювався відповідно до умов колективного договору публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на 2011-2014 року, схваленого на конференції трудового колективу 04.08.2011, та Положення про надання путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування працівникам відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» і членам їх сімей, затвердженого постановою Президії Комітету об’єднаної профспілкової організації відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» від 14.04.2006, затвердженого наказом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» від 14.04.2006 №165.

Згідно з пунктом 8.11 колективного договору, для сприяння діяльності Комітету товариство зобов’язується щомісяця відраховувати профспілковим організаціям за культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу не менше 0,3% фонду оплати праці відповідної філії, Апарату управління та не менше 0,2% фонду оплати праці товариства ОПО публічного акціонерного товариства «Укртелеком». Крім того, додатково відраховувати профспілковим організаціям для проведення затверджених у публічному акціонерному товаристві «Укртелеком» спільних заходів у соціальній сфері кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу.

Тобто, положеннями Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та колективного договору встановлено мінімальний розмір відрахувань профспілковим організаціям за культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (не менше 0,3% фонду оплати праці) і позивач, як роботодавець, зобов’язаний робити відповідні відрахування на рахунки профспілкових організацій з відповідним цільовим призначенням, тоді як фактичне використання коштів здійснюється безпосередньо профспілковою організацією.

Згідно з пунктом 10 Положення про надання путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування працівникам відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» і членам їх сімей передбачено, що профспілкова організація товариства надає путівки членам профспілки з частковою компенсацією, що становить не менше ніж 10% вартості путівки (у тому числі путівок до дитячих оздоровчих закладів), або безоплатно з урахуванням матеріального становища члена профспілки.

Вказані видатки підпадають під дію пункту 1 розділу І Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170, тобто до переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми тощо).

Дане визначення не містить виключного переліку видатків, тоді як видатки на оздоровлення по своїй суті, підпадають під поняття «соціальна допомога та/або виплата».

При цьому, зі змісту акту від 12.06.2015 №632/28-10-42-10/21560766 вбачається, що публічне акціонерне товариство «Укртелеком», відповідно до умов колективного договору та наданих документів журналу реєстрації господарських операцій з 01.01.2011 по 31.12.2014, банківських виписок та платіжних доручень, в яких зазначено «Цільове фінансування на оздоровлення працівників та їх дітей», надано через професійну спілку, до якої зараховувалися кошти підприємства, путівки на оздоровлення, лікування та відпочинок працівникам, членам їх сімей та пенсіонерів підприємства.

Водночас, підстави, з яких контролюючий орган дійшов до висновку, що вказані перераховані профспілковому органу кошти не підпадають під Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з акту перевірки, а також з пояснень відповідача незрозумілі.

Також, в акті перевірки та поясненнях відповідача не обґрунтовано, чому в даному випадку перераховану позивачем профспілковій організації суму з цільовим призначенням «Цільове фінансування на оздоровлення працівників та їх дітей» визначено як базу оподаткування єдиного внеску, оскільки вказані платежі здійснено позивачем у сукупності (безособово), а не щодо кожного конкретного працівника, тоді як згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Використання вказаних сум на оздоровлення конкретного працівника та членів його сім’ї здійснено профспілковою організацією, а не позивачем при перерахуванні коштів, згідно з вимогами Закону та колективного договору.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що заявлений в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2015 №Ю-5 №0000684201 розмір заборгованості публічного акціонерного товариства «Укртелеком» з єдиного внеску не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, з урахуванням наявних у ній доказів. При цьому, іншого відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено. Відтак, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2015 №Ю-5 №0000684201 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – центрального офісу з обслуговування великих платників від 12.06.2015 №Ю-5 №0000684201.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.