Постанова № 58040028, 31.05.2016, Сумський окружний адміністративний суд

копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 р. справа № 818/433/16

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Сумської області, треті особи: державна судова адміністрація України, державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1А.) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до апеляційного суду Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить зобов"язати апеляційний суд Сумської області нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат, що складає 257680,60 грн. Свої вимоги мотивує тим, що з червня 1987 року вона працювала на посаді судді Ковпаківського району м. Суми, а з 2010 року - суддею апеляційного суду Сумської області. Звільнена з посади судді наказом голови апеляційного суду Сумської області від 24.11.2015року, виданого на підставі постанови Верховної ОСОБА_2 України від 12.11.2015 року, у звязку з поданням заяви про відставку. 09.03.2016 року на імя голови апеляційного суду Сумської області нею була подана заява про виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат на підставі ст. 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів (у редакції до 27 березня 2014 року). Проте, листом від 16.03.2016 року їй було відмовлено у виплаті вихідної допомоги із посиланням на те, що Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні виключено ст. 136 із Закону України Про судоустрій і статус суддів, якою передбачалась виплата вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку. Ну думку позивачки, таке рішення є незаконним, оскільки гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних. Крім того, станом на липень 2007 року її стаж на посаді судді складав понад 20 років і з цього часу вона набула право на отримання вихідної допомоги у разі виходу у відставку. Продовжуючи працювати на посаді судді в наступні роки, на думку позивачки, вона мала законні правомірні очікування отримати задекларовану державою у ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла до 27.03.2014) вихідну допомогу при виході у відставку як один із елементів гарантії незалежності суддів.

Відповідач, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що відмовляючи в задоволенні вимог судді Таран С.А. про виплату вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, діяв у спосіб, передбачений законом, яким на час звільнення судді з посади не була передбачена виплата вихідної допомоги і у апеляційного суду не було жодних правових підстав для її виплати (а.с.30).

Третя особа - державна судова адміністрація України (далі по тексту ДСА України), заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що наказ голови апеляційного суду Сумської області від 24.11.2015 року №99-ОС "Про звільнення з посади судді та відрахування зі штату суду ОСОБА_1А." не містить зобов'язання здійснити виплату позивачці, яка звільнена у зв'язку з поданням заяви про відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. На думку представника ДСА України, даний розпорядчий документ є правомірним, оскільки він прийнятий на підставі діючого законодавства. Щодо посилання позивачки на порушення її прав і свобод, які виникли у звязку з невиплатою їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є безпідставними, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді (а.с.35-39).

Позивачка в судове засідання не з"явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.57).

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.58), справу просить розглядати без його участі (а.с.52).

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.55, 59).

Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з червня 1987 року ОСОБА_1 працювала на посаді судді Ковпаківського району м. Суми, а з 2010 року суддею апеляційного суду Сумської області.

Наказом голови апеляційного суду Сумської області від 24.11.2015 року №99-ОС, ОСОБА_1 звільнено з посади судді та відраховано зі штату апеляційного суду Сумської області у звязку з поданням заяви про відставку, відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України від 12.11.2015 року (а.с.21).

09.03.2016 року позивачка звернулася до апеляційного суду Сумської області щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на підставі ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла до 27.03.2014р.).

Розглянувши вказану заяву, головою апеляційного суду Сумської області листом від 16.03.2016 року №2400/16 повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року №192) виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою не передбачена (а.с.20).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України підставою звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

За приписами ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час подання позивачкою заяви про звільнення до ОСОБА_2 ради юстиції) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до ОСОБА_2 ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Частиною 6 статтею 111 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної ОСОБА_2 України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 10 серпня 2014 року подала до ОСОБА_2 юстиції заяву про відставку.

16 липня 2015 року заява позивачки була задоволена і ОСОБА_2 юстиції внесено подання до Верховної ОСОБА_2 України про її звільнення.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 12 листопада 2015 року позивачку було звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до ст.136 Закону України Про судоустрій і статус суддів (в редакції чинній до 27 березня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Проте, законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27 березня 2014 року №1166, який набрав законної сили з 1 квітня 2014 року, виключено статтю 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Тобто, як на час звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 юстиції із заявою про відставку (10.08.2014р.) так і на час її звільнення з посади судді та відрахування зі штату апеляційного суду Сумської області, діяли норми Закону України Про судоустрій і статус суддів в редакції від 01 квітня 2014 року, згідно яких виплата судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою не передбачалася.

Посилання позивачки на невиплату вихідної допомоги, як порушення її конституційних гарантій, є не обґрунтованими.

Так, рішення щодо неконституційності Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні в частині виключення статті 136 Закону України Про судоустрій та статус судців, Конституційним Судом України не приймалося.

В той же час, у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною ОСОБА_2 України постанови про звільнення позивачки (12 листопада 2015 року).

Суд також зазначає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Така позиція суду повністю узгоджується з висновками Конституційного Суду України викладеними в п.3.2 рішення №10-рп/2013 від 19.11.2013р.

Крім того, Вищий адміністративний суд України неодноразово приходив до висновку про необґрунтованість позовних вимог суддів у відставці про зобовязання виплати вихідної допомоги (справа № К/800/51838/15, справа № К/800/34687/15).

Враховуючи викладене, суд вважає, що апеляційний суд Сумської області, при розгляді заяви про виплату вихідної допомоги позивачці, діяв з дотриманням вимог, передбачених Конституцією та Законами України.

Таким чином, у суду відсутні підстави для зобов'язання апеляційного суду Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат, що складає 257680,60 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до апеляційного суду Сумської області про зобов'язання апеляційний суд Сумської області нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат, що складає 257680,60грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар