Постанова № 58039985, 26.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 травня 2016 р. № 820/2566/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою КМУ №975 від 2512.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги";

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою КМУ №975 від 2512.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- визнати протиправними дії Харківського обласного Військового Комісаріату, які полягають в формальному розгляді заяви ОСОБА_1, щодо отримання одноразової грошової допомоги та пропозиції ОСОБА_1 звернутися до Державної Прикордонної служби для вирішення даного питання по суті.

- зобов'язати відповідача відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив строкову військову службу в період з 26.10.1979 року по 22.02.1982 року у військовій частині 2099, в тому числі у складі діючої армії в в/ч 2099 під час бойових дій, а саме: виконував інтернаціональний обов'язок в Демократичній Республіці Афганістан. Внаслідок поранення позивач в подальшому отримав інвалідність - IIІ групи інваліда війни. На підставі положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, 10.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою та відповідними документами стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності внаслідок поранення, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 17.12.2015 року відповідачем надано формальну відповідь на його заяву № 1834/ВСЗ та вирішено питання по суті. Невиплата позивачу належної йому одноразової грошової допомоги позбавляє його можливості реалізувати своє право на соціальний захист, передбачений ч. 1 ст. 46 Конституції України, що слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України (а.с.18), надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. (а.с.24).

Представник відповідача - Харківського обласного військового комісаріату, прибув у судове засідання, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

У письмових запереченнях на позов (а.с.19-22) представник відповідача зазначив, що позивач проходив строкову військову службу в Республіці Афганістану у військовій частині 2099, яка відносилась до Прикордонних військ, у зв'язку із чим за отриманням одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 слід звернутись до Державної прикордонної служби України. Згідно з п.3 Порядку №975 від 25.12.2013 року, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. За таких підстав, ОВК просив у позові відмовити у повному обсязі.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, і дотримання вказаного завдання є обовязковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, проходив строкову військову службу в період з 26.10.1979 року по 22.02.1982 року у військовій частині 2099, в тому числі у складі діючої армії в в/ч 2099 під час бойових дій, а саме: виконував інтернаціональний обов'язок в Демократичній Республіці Афганістан. Вказане підтверджується довідкою від 07.11.2014 року № 12 (а.с. 12).

Згідно довідки МСЕК від 29.05.2015 року позивачу встановлена IIІ група інвалідності з 26.05.2015 року по 01.07.2017 року (а.с. 9).

Керуючись положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, 10.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою та відповідними документами стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, поранення, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Листом від 17.12.2015 року №1834/ВСЗ відповідач надав відповідь на заяву позивача від 10.12.2015 року, в якій зазначив, що відповідно до пункту 17 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975: "особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби". Отже, підстав для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги і направлення його на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Харківським обласним військовим комісаріатом не має.

Вирішуючи спір суд відзначає, що відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно пп. 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ст. 23 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, котра затверджує "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Відповідно до п. 13 вказаного Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд зазначає, що представником відповідача не надано будь яких доказів на підтвердження того, що керівником Харківського обласного військового комісаріату дотримано процедуру, визначену у п. 13 вказаного Порядку.

Зі змісту довідки від 29.01.2006 року Чугуївського РВК Харківської області (виданої замість втраченого військового квитка) встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 26.10.1979 року по 22.02.1982 року (а.с. 10).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 24.08.1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна ОСОБА_2 України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_2 України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року № 975, суд дійшов висновку про те, що обовязок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що довідка про підтвердження проходження військової служби позивачем № 3020 від 07.11.2014 року видана безпосередньо Чугуївським об`єднаним районним військовим комісаріатом Міністерства оборони України, а також на засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, повязаних з виконуванням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії (а.с. 10-12).

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що з боку відповідача наявна бездіяльність з приводу неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов при значення і виплат одноразової грошової допомоги...".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Водночас, частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2015 року про виплату одноразової грошової допомоги.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій Харківського обласного військового комісаріату, що полягають в формальному розгляді заяви ОСОБА_1 щодо отримання одноразової грошової допомоги та пропозиції ОСОБА_1 звернутися до Державної Прикордонної служби для вирішення даного питання по суті, суд зазначає наступне.

Адміністративне судочинство, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, спрямоване на захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень).

Тобто, у зазначеній нормі права йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки правового, або інакше легітимного ("законний інтерес" та "охоронюваний законом інтерес"). Конституційний Суд України визначив його як "прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам".

При визначенні об'єкту захисту в адміністративному судочинстві не можна обмежуватися категорією "суб'єктивні публічні права". Важливо, щоб порушення прав, свобод та інтересів відбулося у публічно-правових відносинах та виходило від суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Дії субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах полягають у безпосередньому розгляді заяви та наданні відповіді на таку заяву та за своєю формою не суперечать вимогам закону, однак, як встановлено судом вище, порушення прав позивача спричинено саме бездіяльністю субєкта владних повноважень, щодо належного способу захисту прав позивача від якої судом прийнято рішення.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій Харківського обласного військового комісаріату, що полягають в формальному розгляді заяви ОСОБА_1 щодо отримання одноразової грошової допомоги та пропозиції ОСОБА_1 звернутися до Державної Прикордонної служби для вирішення даного питання по суті.

Щодо вимог про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату відповідно до ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд вказує на те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Між іншим, судом під час розгляду справи не встановлено обставин, що в майбутньому будуть слугувати підставою для невиконання відповідачем рішення, прийнятого за результатами розгляду даного спору, тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного звязку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов при значення і виплат одноразової грошової допомоги..." та зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2015 року про виплату одноразової грошової допомоги. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов при значення і виплат одноразової грошової допомоги...".

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2015 року про виплату одноразової грошової допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Панченко О.В.