Ухвала суду № 58039425, 30.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 травня 2016 року справа №810/5167/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Гай А.В.;

за участі представника позивача- Марченко Г.В.;

розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" до Бориспільської об?єднаної державної податкової інспекції про скасування рішень про застосування штрафних санкцій ,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив скасувати рішення Бориспільської ОДПІ від 28 березня 2014 р. №0004791730 та від 18.09.2014 р. №0014511730.

Оскільки звернення позивача за захистом своїх прав та інтересів відбулось 23.10.2015 р., тобто майже за сплином півторарічного терміну, суд, своєю ухвалою від 17.02.2016, залишив подану позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду ухвала КОАС була скасована з мотивів неправильного визначення судом першої інстанції моменту обізнаності підприємства про порушення своїх прав та інтересів.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на таке:

частиною 3 ст.99 КАСУ чітко визначені строки звернення особи до суду з адміністративним позовом на захист порушених прав, свобод чи інтересів. Нормами вказаної статті у зрозумілій формі встановлено, що порядок обчислення строків звернення до суду пов?язується із моментом її обізнаності лише у випадку, коли інше не встановлене відповідними (спеціальними) законами.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування" є тим спеціальним законом, яким, по-перше, врегульовані спірні правовідносини; по-друге, визначений строк оскарження рішень до суду.

Отже, вказаним законом, передбачений той "інший" випадок, коли термін звернення до суду визначено законом, а не нормами КАСУ, і цей строк складає 10 днів з моменту винесення оспорюваного рішення.

Такимч чином, при зверненні до суду позивачем був пропущений визначений Законом строк, який не підлягає поновленню. Навіть якщо врахувати необгрунтований висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач дізнався про порушене право 04.09.2015 р. та 15.09.2015 р. із змісту актів перевірки, ураховуючи дату звернення, зафіксованої на вхідному штемпелі позовної заяви, цей строк пропущено.

Як на підставу поважності причин пропуску строку колегія суддів апеляційного суду посилається на факт звернення позивача до неналежного суду 28.09.2015 р. та про те, що відповідач підтвердив факт надходження на свій рахунок сум єдиного внеску від позивача.

У зв?язку з цим, суд зауважує, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду несумлінні дії позивача щодо визначення належної судової установи. Щодо визнання відповідачем сплаченого боргу, то, на переконання суду це не є поважною причиною для прийняття позову, позаяк такий юридичний факт має зовсім інші правові наслідки.

При здійсненні судочинства адміністративними судами законом вимагається суворе дотримання судам його засад, зокрема, і принципів рівності всіх платників податків перед законом і судом із запобіганням будь-яким проявам дискримінації; та законності, відповідно до якого суд вирішує справи згідно Конституції та законів, а також міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, інших нормативно-правових актів.

Суд не знаходить для себе можливим вибірково застосовувати однакові положення закону до різних суб?єктів звернення та робити преференції позивачу по даній справі, позаяк такі дії утворюють склад кримінального правопорушення та грубо порушують положення ст.1 Конвенції, яка вимагає забезпечення здійснення правосуддя незалежним та неупередженим судом для кожного.

Згідно Рекомендації № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", яка ухвалена Комітетом ОСОБА_1 Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.94 р., судді мають право і повинні мати повноваження виконувати свої суддівські обов'язки для забезпечення належного застосування закону та для справедливого, ефективного і швидкого розгляду судових справ. Судді зобов'язані: a. діяти у кожній справі цілком незалежно та бути захищеним від будь-якого стороннього впливу; b. проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне витлумачення закону; c. відмовитись від розгляду справи, коли на те існують достатні причини, і лише в цьому випадку. Такі причини повинні бути визначені законом і можуть стосуватись, наприклад, серйозних захворювань, суперечності інтересу або інтересів правосуддя.

Неоднакове застосування законів суперечить інтересам правосуддя, оскільки створює різні правові умови для його учасників, крім того, при вирішенні даної справи суд зробив власну оцінку щодо результату розгляду даної, яка лишається незмінною і дотепер, проте інтереси правосуддя потребують, щоб розгляд справи був завершений, з огляду на що, суд приходить до висновку про необхідність заявити самовідвід п.4 ч.1 ст.27 КАСУ.

У справі Piersack v Belgium (1982 г.) ЄСПЛ постановив, що внутрішні суди повинні викликати довіру у громадськості. Суддя, у відношення якого є побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід. У справі De Cubber v Belgium (1984 г.), ЄСПЛ визнав порушенням ст. 6 (1) Ковенції з огляду на те, що суддя, який брав участь у слуханнях по справі, до того був провідним суддею у іншій аналогічній справі.

Незалежність та безсторонність суду лежить в основі права на справедливий судовий розгляд, це ті умови, які ретельно перевіряє Європейський суд з прав людини при розгляді будь-якої справи. Критеріем неупередженості та безсторнності суду ЄСПЛ вважає як суб'єктивні прояви (особисті переконання та поведінка окремого судді (судей)), так і об'єктивні (чи забезпечував суд як такий; його склад відсутність будь-яких сумнівів) у його безсторонності.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендацією № (94) 12 Комітету ОСОБА_1, статтями 27-30, т31 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Задовольнити самовідвід судді Брагіної О.Є.

2. Передати справу до канцелярії суду для визначення в установленому порядку головуючого по справі.

Відповідно до ч.3 ст.31 КАСУ ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками її розгляду.

Суддя Брагіна О.Є.