Ухвала суду № 58038544, 31.05.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/1560/15-к Головуючий у І інстанції Смаль І. А. Провадження № 11-кп/795/577/2016 Категорія - ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач Лазоренко М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Баглая І.П., Салая Г.А.

при секретарі Саповець Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270170000303 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

-02.04.2001 року Менським районним судом за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки та штрафом в сумі 680 грн.;

-24.12.2002 року Менським районним судом за ч.2,3 ст. 185, ст. 70, 71 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі;

- 12.05.2010 року Менським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 місяців арешту;

- 22.11.2012 року Менським районним судом за ч.1,3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, 27.10.2014 року ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області звільнений умовно-достроково на 10 місяців 21 день,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 25 березня 2016 року,

за участю прокурора Мозгового С.К.

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 25 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 22.11.2012 року та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_2 в строк відбуття покарання зараховано строк його попереднього увязнення по даному кримінальному провадженню в період з 02 лютого 2016 року до набранням вироком законної сили , з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 491,04 грн. процесуальних витрат за проведення експертизи на користь держави.

Питання про речові докази вирішено в порядку статті 100 КПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, в кінці липня 2015 року ОСОБА_2 прибув в господарство ОСОБА_4, яке розташоване за адресою: вул.. Партизанська, 24 смт. Березна Менського району Чернігівської області, помітивши відсутність господарки, з метою крадіжки її майна, через кватирку вікна будинку проник до його середини, звідки умисно, повторно, таємно скоїв крадіжку мобільного телефону марки «Nokia» 101, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи від 01.09.2015 року складає 303,35 грн., в середині якого перебувала сім-карта оператора мобільного зв'язку «МТС», вартість якої згідно довідки наданої магазином «Лагрос» від 14.09.2015 року складає 15 грн., зарядного пристрою до мобільного телефону «Nokia» 101, вартість якого складає 22,47 грн. Після цього зайшовши в іншу кімнату будинку, та відкривши дерев'яні двері в підлозі, потрапив до середини погребу, звідки умисно, таємно викрав чотири кілограми меду, вартість якого складає 320 грн.., який знаходився в двох скляних банках ємністю 2 літри вартістю 3,20 грн. та одній скляній банці ємністю 0,5 літра вартістю 0,70 грн., які були закриті поліетиленовими кришками вартістю 1,20 грн., у поліетиленовому пакеті, вартістю 1,60 грн., чим ОСОБА_4 було заподіяно майнової шкоди на суму 667,52 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію його дій та доведеність вини у вчиненні кримінального правопорушення, просить вирок суду скасувати та призначити йому більш мяке покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, не повязане з позбавленням волі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 посилається на те, що судом при призначенні йому покарання не враховані обставини, що помякшують покарання, зокрема: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, також те, що він має матір похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги, прохання потерпілого про незастосування до нього покарання у виді позбавлення волі, відсутність претензій зі сторони потерпілого, те, що від злочину значної шкоди не настало, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що він після звільнення з місць позбавлення волі був працевлаштований.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які просили апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити з наведених в ній підстав, прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав та підтвердив фактичні обставини кримінального провадження, викладені у вироку суду. Просить помякшити покарання.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, який учасниками судового провадження не оскаржується, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що помякшують та обтяжують покарання, особу винного, також те, він раніше судимий, злочин скоїв в період умовно-дострокового звільнення та обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Своє рішення щодо виду та розміру покарання суд належно мотивував, воно відповідає вимогам закону щодо мети покарання. Колегія суддів погоджується з таким рішенням і не вбачає підстав для помякшення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, враховуючи при цьому те, що він неодноразово судимий, в тому числі і за злочини проти власності.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про невизнання як помякшуючої обставини відшкодування ним завданих збитків колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що не ОСОБА_2, а мати обвинуваченого, повернула потерпілій мобільний телефон.

Також безпідставним є посилання апелянта на наявність такої помякшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 надавав допомогу правоохоронним органам у розкритті злочину.

Щире розкаяння в розумінні ст. 66 КК України характеризується субєктивним ставленням винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого, бажання виправити ситуацію, що склалась.

Як вбачається з журналу судового засідання від 24 березня 2016 року обвинувачений ОСОБА_2 після оголошення обвинувального акта та роз'яснення судом суті обвинувачення показав, що вину визнає частково та не бажає давати показання, протягом судового розгляду в суді першої інстанції останній позицію щодо скоєного не змінив, тому на думку колегії суддів судом обґрунтовано не визнано щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2

Не можуть бути взяті до уваги доводи обвинуваченого, що він після звільнення з місць позбавлення волі був працевлаштований, оскільки зазначена обставина документально не підтверджена. Крім того, відповідно до довідки характеристики Березанської селищної ради Менського району ОСОБА_2 ніде не працює.

Частиною 1 ст. 66 КК України передбачено обставини, які при призначенні покарання визнаються такими, що його помякшують. Згідно ч.2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його помякшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Виходячи з аналізу вище вказаної норми Закону, з врахуванням того, що визнання інших обставин помякшуючими є правом, а не обовязком суду, тому доводи обвинуваченого про те, що судом не було враховано прохання потерпілого про незастосування до нього покарання у виді позбавлення волі, відсутність претензій зі сторони потерпілого, що від злочину значної шкоди не настало, відсутність обставин, що обтяжують покарання, також те, що він має матір похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги, є необґрунтованими. Крім того, на думку колегії суддів, вказані обставини не впливають на розмір призначеного судом першої інстанції покарання.

Згідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання. Застосування ст. 69 КК України можливе в тому разі, коли для цього є як умови, так і підстави.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 є раніше судимий та вчинив злочини під час умовно-дострокового звільнення, тому на думку колегії суддів в даному кримінальному провадженні відсутні обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією частини інкримінованої статті, колегія суддів не вбачає.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 25 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6