Ухвала суду № 58036675, 18.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/279/16

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, Комлевої О.С.,

при секретарі: Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю Прокуратури Приморського району м. Одеси, про визнання незаконними та скасування розпорядження органу приватизації , свідоцтва про право власності на житло та технічного паспорту на квартиру, про виселення, визнання права користування житловою кімнатою та зобов'язання укласти договір житлового найму,

ВСТАНОВИЛА :

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до відповідачів, який під час судового розгляду справи уточнили, згідно з остаточною редакцією якого остаточно просили визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради від 30.03.2005 року № 189629 про передачу у безоплатну приватну власність квартири АДРЕСА_1, визнати незаконним та скасувати видане Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради свідоцтво про право власності на житло № 8-17077 від 30.03.2005 року на квартиру АДРЕСА_2, визнати незаконним та скасувати технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2, виселити відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із кімнати АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право користування житловою кімнатою площею 23,2 кв.м. (за планом гуртожитку - кімната № 12) та підсобними приміщеннями, що розташовані на першому поверсі вказаного будинку, та зобов'язати Приморську райадміністрацію Одеської міськради укласти з позивачем ОСОБА_5 договір найму на житлову кімнату АДРЕСА_1 (а.с. 127-128).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі зазначають, що позивач ОСОБА_5, яка з 1992 року працює на заводі ковальсько-пресових автоматів, який згодом був перейменований в Одеське відкрите акціонерне товариства по випуску ковальсько-пресових автоматів, одержавши направлення на вселення і прописку в гуртожиток по АДРЕСА_2, в серпні 1995 року вселилася в кімнату під № 12 цього гуртожитку разом із своєю неповнолітньою на той час дочкою - позивачем ОСОБА_16., й 17.04.1996 року позивачі прописалися за вказаною адресою.

Також позивачі вказують, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2004 р. та додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.12.2004 року за відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_11 і ОСОБА_9, які з 1991 року проживали у гуртожитку по АДРЕСА_1 і займали кімнати під № 13 і № 14, було визнано право користування жилими кімнатами №№ 11, 12, 14, площею 23,2 кв.м., 7,6 кв.м. і 23,2 кв.м., а також підсобними приміщеннями площею 50, 0 кв.м., що розташовані на першому поверсі цього гуртожитку, та зобов'язано Приморську райадміністрацію Одеської міськради укласти з ОСОБА_4 договір найму на вказані приміщення, й на підставі вказаних рішення та додаткового рішення суду Приморською райадміністрацією Одеської міськради було видане розпорядження № 80 від 19.01.2005 року, згідно з яким з ОСОБА_4 був укладений договір найму на кімнати №№ 11, 12, 14 та підсобні приміщення в будинку АДРЕСА_1 і останньому був відкритий особовий рахунок на склад сім'ї з 4-х осіб, тобто: ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_7 та їх дочки ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також з відкриттям цього рахунку, вказаним житловим кімнатам був присвоєний номер 1, замість номерів 11, 12, 14.

Крім того, позивачі зазначають, що згодом Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міськради було видане розпорядження органу приватизації від 30.03.2005 р. № 189629 та свідоцтво про право власності на житло № 8-17077 від 30.03.2005 року, згідно з якими відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 було передано у приватну власність квартиру № 1, по АДРЕСА_1, але в подальшому вищевказані рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2004 року та додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.12.2004 року були скасовані ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.06.2007 року, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду першої інстанції, й ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2010 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Приморської райадміністрації Одеської міськради був залишений без розгляду.

З огляду на наведене, позивачі вважають, що на даний час правові підстави для проживання відповідачів у кімнаті № 12, будинку АДРЕСА_1 відсутні.

Позивач ОСОБА_6 та представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_12 просили розглянути справу без їх участі і задовольнити позов, про що подали адресовані суду свої письмові заяви, які приєднані судом до матеріалів справи.

Представник прокуратури Приморського району м. Одеси - ОСОБА_13 просила розглянути справу без участі представника прокуратури і задовольнити позов, про що подала адресовану суду свою письмову заяву, яка приєднана судом до матеріалів справи.

Відповідачі - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради і Департамент міського господарства Одеської міської ради про дату і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать розписки про одержання ними судових повісток.

Відповідачі ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не повідомили суду причини своєї неявки, хоча про дату і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про перенесення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на неможливість своєї явки в судове засідання у зв'язку з сімейними обставинами, але будь-яких доказів на підтвердження цих обставин не надав суду, в зв'язку з чим суд вважав, що він не з'явився в судове засідання без поважної причини.

Рішенням суду позов задоволено.

На рішення суду представник ОСОБА_14 приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Згідно договору оренди № 13 від 15.01.1989 року ЖЕУ № 37 житлово-комунального відділу Центральної райради депутатів трудящих м. Одеси передало відкритому акціонерному товариству по випуску ковальсько-пресових автоматів в оренду приміщення площею 313,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 під гуртожиток.

У 1995 році позивач ОСОБА_5, яка з 1992 року працює у відкритому акціонерному товаристві по випуску ковальсько-пресових автоматів (колишній завод ковальсько-пресових автоматів), на підставі відповідного направлення керівника цього підприємства від 10.08.1995 року, разом зі своєю на той час неповнолітньою дочкою - відповідачем ОСОБА_6 (колишнє прізвище «ОСОБА_6») вселилися у гуртожиток по АДРЕСА_1, в кімнату № 12, та 07.04.1996 року позивачі прописалися за вказаною адресою.

В сусідніх кімнатах під №№ 13, 14, розташованих у вказаному гуртожитку, з 1991 року проживали відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_15, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

При цьому, усі мешканці кімнат №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14, розташованих на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1 спільно користувалися підсобними приміщеннями, що розташовані на першому поверсі цього гуртожитку.

Згодом рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2004 року та додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.12.2004 року у справі № 2-7207/2004 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Приморської райадміністрації Одеської міськради про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання укласти договір найму жилого приміщення, позов позивачів був задоволений - визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 право користування приміщенням, що складається з кімнат №№ 11, 12, 14, житловою площею 54 кв.м., а саме кімнат площею 23,2 кв.м., 7,6 кв.м. та 23,2 кв.м., а також кухні площею 14,2 кв.м., туалету площею 1,7 кв.м., трьох коридорів площею 6,8 кв.м., 4,6 кв.м., 1,9 кв.м., комори площею 6,2 кв.м., загальною площею 104,2 кв.м., в будинку АДРЕСА_1, та зобов'язано Приморську райадміністрації Одеської міськради укласти з ОСОБА_4 договір найму на вказане жиле приміщення на склад сім'ї з 4-х осіб : ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

На підставі вищевказаних рішення Приморського районного суду від 14.12.2004 року та додаткового рішення того ж суду від 21.12.2004 року у справі № 2-7207/2004, Приморською райадміністрацією Одеської міськради було винесено розпорядження № 80 від 19.01.2005 року про укладення договору найму житлового приміщення з ОСОБА_4 на кімнати № 11, 12, 14, житловою площею 57,43 кв.м., у будинку АДРЕСА_1 та видачу особового рахунку на склад родини чотири особи (він, дружина ОСОБА_7, дочка ОСОБА_8, дочка ОСОБА_9.), й одночасно з відкриттям цього особового рахунку вищевказаним жилим кімнатам замість №№ 11, 12, 14 було присвоєно № 1, а також виготовлено технічний паспорт на квартиру під № 1.

Крім того, згодом Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради були видані розпорядження органу приватизації за № 189629 від 30.03.2005 року та свідоцтво про право на житло № 8-17077 від 30.03.2005 року, згідно з якими квартиру під № 1, у будинку АДРЕСА_1 передано у приватну власність ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Однак в подальшому ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2007 року вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2004 року та додаткове рішення того ж суду від 21.12.2004 року були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду іншим суддею, й ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2010 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Приморської райадміністрації Одеської міськради про визнання права користування житловою площею та зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення - залишено без розгляду.

Тому, з огляду на наведене, суд правильно погодився з доводами позивачів стосовно того, що оспорювані розпорядження органу приватизації та свідоцтво про право на житло підлягають скасуванню, а відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мають бути виселені з спірного жилого приміщення в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, з 1995 року позивачі вносять плату за користування кімнатою № 12 у гуртожитку за адресою : АДРЕСА_1 та плату за комунальні послуги, що підтверджується довідкою ОВАТ по випуску КПА від 10.08.2005 року, використовуючи це житло для проживання у ньому, зберігаючи це житло та підтримуючи його в належному стані, тобто виконують усі обов'язки наймачів цього житла., яке як вбачається з довідки УЖКГ знаходиться у повному господарчому керуванні КП ДЕЗ « Центральний». Питання про втрату позивачами права користування вищевказаним жилим приміщенням та/або про їх виселення з цього жилого приміщення в судовому порядку не вирішувалось.

Згідно ст. 47 Конституції України, кожний має право на житло. Ніхто не може бути примусового позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст., 303, 307 ч.1 п.1, 319 , 324 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В.Ісаєва

Судді О.С. Комлева

О.Г. Журавльов