Ухвала суду № 58036603, 31.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3341/16

Головуючий у першій інстанції Нікітішин В. П.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапан В.Ф.,

Громік Р.Д.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про утримання малолітньої дитини та дружини,

в с т а н о в и л а:

24 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем з 06 вересня 2014 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_5. З 01 жовтня 2015 року у них погіршились стосунки, відповідач став проживати окремо, перестав приймати участь у вихованні та утриманні дочки та у її утриманні. Відповідач ОСОБА_3 працює помічником машиніста в Локомотивному депо Одеської залізниці, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, його заробіток в середньому складає 7000 грн. в місяць. Вона є інвалідом третьої групи та навчається на четвертому курсі в Одеському національному морському університеті по контракту. Дитина знаходиться на її утриманні, пенсії по інвалідності, на проживання не вистачає.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 180, 181, 182 СК України, позивачка ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 25 відсотків усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Одночасно ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про утримання дружини, у якому посилаючись вищезазначені обставини та на ч. 2 ст. 84 СК України, просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти в розмірі 25 відсотків усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною трьох років.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 08 лютого 2016 року за заявою відповідача ОСОБА_3 цивільні справи за позовом про утримання дитини та про утримання дружини об'єднані в одне провадження.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи сповіщений належним чином, просив суд розглянути справу призначену на 11 лютого 2016 року за його відсутністю.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_4 задоволено. Суд стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі ? частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, починаючи з 24 грудня 2015 року до досягнення дочкою повноліття, стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки аліменти в розмірі ? частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною трьох років, та стягнув з відповідача у дохід держави судовий збір в сумі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання дружини, мотивуючи тим, що суд першої інстанції в цій частині вимог порушив норми процесуального і матеріального права, а саме: суд першої інстанції розглянув справу за його відсутністю, що порушує його право на справедливий суд.

Таким чином, згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України рішення суду першої інстанції перевіряється в апеляційному порядку в частині задоволення позову про утримання дружини.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідача позивачка ОСОБА_4 просить скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належними чином, про що також свідчить підпис відповідача ОСОБА_3 на довідковому листу від 26 травня 2016 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з повідомленням про замінювання будівлі апеляційного суду.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 74 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

У частині 2 ст. 84 СК України зазначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі перебувають у шлюбі з 06 вересня 2014 року (а.с. 4). ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_5 (а.с. 5).

З 01 жовтня 2015 року сторони проживають окремо, дочка проживає з матір'ю.

Відповідач ОСОБА_3 перестав приймати участь у утриманні сім'ї, працює помічником машиніста в Локомотивному депо Одеської залізниці, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, його заробіток в середньому складає 7000 грн. в місяць.

Позивачка ОСОБА_4 є інвалідом третьої групи (а.с. 7), навчається на четвертому курсі в Одеському національному морському університеті по контракту (а.с. 8).

Від утримання позивачки, яка потребує матеріальної допомоги, відповідач ухиляється.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір'ю, відповідач ОСОБА_3 не утримує дружину й зобов'язаний сплачувати аліменти утримання дружину у розмірі ? частини від усіх видів доходів до досягнення дитиною трьох років .

Доводи відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд розглянув справу за його відсутності, що порушує його право на справедливий суд, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги за таких підстав.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з елементів здійснення принципу справедливого судочинства є принцип "рівності вихідних умов", дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді.

Дійсно справа розглянута з відсутністю відповідача ОСОБА_3 Однак, з матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з двома позовами про утримання малолітньої дружини та утримання дружини (а.с. 1).

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2015 року було відкрите провадження в цивільній справі за позовом про утримання дружини, справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 22 січня 2016 року, відповідачу було запропоновано надати заперечення проти позову.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 січня 2016 року було відкрите провадження в цивільній справі за позовом про утримання малолітньої дитини, справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 лютого 2016 року, відповідачу було запропоновано надати заперечення проти позову (а.с. 12).

Згідно із ст. 127 ЦПК України відповідачу у справі було направлено копії ухвал суду про відкриття провадження у справі, копії позовних заяв та доданих документів.

В судове засідання на 11 лютого 2016 року сторони у справі були викликані належним чином, що підтверджується наявними у справі документами (а.с. 14, 17).

05 лютого 2016 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про об'єднання справ в одне провадження, прийняття справ до свого провадження, та просив судове засідання призначене на 11 лютого 2016 року о 11.00 год. провести без його особистої присутності (а.с. 15).

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 08 лютого 2016 року цивільні справи об'єднані в одне провадження.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідач ОСОБА_3 скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд і в судове засідання на 11 лютого 2016 року не з'явився, заперечення проти позову на вимогу суду не надав.

Згідно із ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення до неправильного вирішення справи.

У пункті 19 постанови №12 Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року зазначено, що за наявності підстав, передбачених статтею 309 ЦПК, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення або змінює його й не має права передавати із цих підстав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Тому порушення норм процесуального права, зокрема, ст. 169 ЦПК України, яка регулює наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, у даному випадку не можуть служити підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідач повинен був довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на заперечення проти позову, але він не надав заперечення проти позову в суді першої інстанції.

До апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 також не надано будь-яких доказів у підтвердженні того, що він не має можливості утримувати дружину до досягнення дочкою трьох років.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційні скарги не містять.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову задоволення позову в частині вимог про утримання дружини немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік