Ухвала суду № 58036459, 30.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/2296/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Ганзя О. Д.Номер провадження 22-ц/788/755/16 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 лютого 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

про визнання недійсним третейського застереження за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволений.

Визнано недійсною третейську угоду, що вказана в пункті 6.2 Договору кредиту №758/2-321 від 10 травня 2007 року, укладеного між Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3

Визнано незаконними дії відповідача ПАТ «Укрсоцбанк») по зміні в односторонньому порядку умов Договору кредиту № 758/2-321, укладеного 10 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_3, та застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину щодо одностороннього підвищення ПАТ «Укрсоцбанк» розміру процентної ставки за кредитним договором з 12,5% до 15% річних. Зобов'язано ПАТ «Укрсоцбанк» провести перерахунок процентів за процентною ставкою 12,5% річних відповідно до редакції договору кредиту № 758/2-321, що діяла на час його укладення, з 20 жовтня 2008 року.

Зобов'язано відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» провести перерахунок коштів, сплачених ОСОБА_3 за договором кредиту № 758/2-321 від 10 травня 2007 року, зарахувавши отриману банком різницю по процентам від одностороннього збільшення процентної ставки, в рахунок сплати основної суми кредиту.

Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» в особі структурного підрозділу Роменського відділення Сумської обласної філії на користь держави судові витрати в сумі 1 948,80 грн.

08 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, яким просив стягнути з відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» на свою користь в рахунок компенсації витрат на правову допомогу адвоката в сумі 1 000 грн., оскільки дане питання не було вирішене судом під час ухвалення основного рішення.

Додатковим рішенням Роменським районним судом Сумської області від 23 лютого 2016 року заява ОСОБА_3 задоволена, ухвалене додаткове рішення у справі.

Стягнуто з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (ПАТ «Укрсоцбанк») на користь ОСОБА_3 1 000 грн. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати додаткове рішення, зазначаючи про те, що всупереч п.3.3. Положення про проведення касових операцій, затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року позивач не надав жодного доказу на підтвердження оплати витрат на правову допомогу, оскільки прибутковий касовий ордер позивачем наданий не був, а тому, сам факт понесення судових витрат є необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк» - Абідова Р.Т., який апеляційну скаргу підтримує з мотивів у ній викладених, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а додаткове рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача ПАТ«Укрсоцбанк» на користь позивача 1 000 грн. в якості компенсації за понесені ним витрати на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду даної справи не було вирішене питання про вказані судові витрати, які фактично поніс ОСОБА_3

Колегія суддів вважає висновок суду законним та обґрунтованим за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи з вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

5) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як зазначено в ч.ч.1, 2 ст.84 ЦПК України, витрати на правову допомогу - це витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права, які несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п.47, 48 постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Цимбал В.І. надавав позивачу ОСОБА_3 правову допомогу під час розгляду даної справи в суді першої інстанції на підставі укладеного Договору про надання правових послуг від 20 липня 2015 року (а.с.74,130).

Пунктом 1 даного договору встановлено, що «Клієнт» доручає, а «Адвокат» приймає на себе зобов'язання надати «Клієнту» наступну правову допомогу: скласти позовну заяву про визнання недійсним третейського застереження за кредитним договором №758/2-321 від 10 травня 2007 року, а також у якості представника «Клієнта» приймати участь в судових засіданнях при розгляді цивільної справи у суді першої інстанції (а.с.74).

Відповідно до пункту 4 цього ж Договору було встановлено, що розмір гонорару за угодою визначається за взаємним погодженням в сумі 1 000 грн., виходячи із обсягу роботи та з розрахунку 487 грн. 00 коп. за одну годину роботи з урахуванням положень Закону України «Про граничний розмір компенсаційних витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» та остаточно встановлюється з урахуванням фактично витраченого «Адвокатом» робочого часу по даній справі (а.с.74).

На виконання умов Договору про надання правових послуг позивач ОСОБА_3 сплатив адвокату Цимбал В.І. 1 000 грн., що підтверджується квитанцією за № 57 від 15 грудня 2015 року (а.с.131).

Таким чином, на думку колегії суддів, визначений до стягнення судом першої інстанції розмір витрат на правову допомогу у сумі 1 000 грн. є обґрунтованим, оскільки знайшов документальне підтвердження матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення витрат на правову допомогу висновків місцевого суду про ухвалення додаткового рішення не спростовують і не містять посилань на такі обставини, які б могли бути підставою для зміни чи скасування вказаного судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не знаходить підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Суддя: