Рішення № 58036127, 23.05.2016, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/1974/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р.

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

при секретарі Щербан О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Суворовський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про звільнення від сплати заборгованості по аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа Суворовський відділ ДВС ОМУЮ, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам у сумі 38520 грн..

В обгрунтування позову ОСОБА_1 вказував на те, що в липні 2012 року він подавав до суду позов про розірвання шлюбу, а 25 вересня 2012 року ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси позовна заява залишена без розгляду. Під час розгляду вказаної заяви відповідач ОСОБА_2 звернулася з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, її вимога була задоволена частково стягнуто аліменти у розмірі 1070 грн.. Після того як він звернувся з клопотанням про залишення позову про розірвання шлюбу без розгляду, вони знову стали проживати однією сімєю. Позивач працював та утримував сімю, ні в чому нікому не відмовляв, купував продукти харчування, одяг, ремонтував машину, оплачував комунальні послуги, купував для сина та дружини речі, побутові прилади, планшет, смартфон та навушники, збирав сина до школи, купуючи усі необхідні речі для школи . Влітку родина їздила на відпочинок на оздоровлення.

На теперішній час у відносинах є непорозуміння, були неодноразові сварки, що призвело до неможливості спільного проживання, тому він знову звернувся до суду про розірвання шлюбу, справу не розглянуто. Позивач вважає, що відповідач умисно не подавала виконавчий лист до виконання, з корисливих міркувань.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 повністю підтримали позов та просили його задовольнити. Позивач зазначив, що після того як вони помирилися з дружиною продовжили проживати як сімя, він працював не офіційно, забезпечував матеріально дитину, сплачував комунальні платежі, дарував подарунки дружині, оплачував відпочинок за кордоном та ремонт автомобіля.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 заперечували проти позову. Відповідач підтвердила, що з позивачем жили в одній квартирі, однак жили як чужі люди, помирилися заради дитини, бюджет їх не був спільним, позивач не працював та доходу не мав, матеріально не забезпечував, підприємницькою діяльністю займається його матір. Весь час обіцяв їй, що буде сплачувати аліменти пізніше. Деякий час їй вистачало заробітної плати, яку вона отримувала, а про те, що потрібно було звертатися до виконавчої служби не знала, вважала, що рішення є достатньою підставою для стягнення аліментів.

Представник третьої особи Суворовський ВДВС ОМУЮ до суду не зявився, з заявами про відкладення розгляду справи не звертався.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є законним та обгрунтованим, тому підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 2003 року (а.с.51). В них є спільний син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

13 вересня 2012 року рішенням Суворовського районного суду м.Одеси було стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на утримання сина у розмірі 1070 грн..

Як було встановлено 25 вересня 2012 року ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси задоволено заяву ОСОБА_1 та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Сторони примирилися та продовжили проживати спільно.

Згідно з наданими письмовими доказами позивач оплачував роботи та необхідні запчастини для автомобіля «Volkswagen Polo» державний номер ВН 7330СІ, яким користувалася і відповідач, в грудні 2013 року, травні та червні 2014 року (а.с.20,22) він купував промислові та продуктові товари (а.с.26-29), оплачував послуги ОСОБА_6 «Одесаобленерго» та комунальні послуги (а.с.34-36, 38-49).

Відповідач в період з 05.09.2011 року працювала в ТОВ «Мед-сервіс Юг, ТОВ «Аптека №1 Трансфарм», НВБФ «Терра» у формі ТОВ, що підтверджується копіями довідок (а.с. 163-167).

Позивач працював в період з 26.03.2015 року по 31.08.2015 року в СП « Оптіма-Фарм, ЛТД» (а.с.168)

З письмових поясненнях ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказують на те, що ОСОБА_1 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з дружиною та сином з 01.01.2012 року по 01.01.2016 року, підписи вказаних осіб були завірені керуючим «ЖСК «Суворовський-6» (а.с.30-33). Дані поясненнями враховуються судом як письмові докази.

12 січня 2016 року відповідачці ОСОБА_2 Суворовським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист на виконання рішення від 13 вересня 2012 року (а.с.8). 23 січня 2016 року державним виконавцем Суворовського ВДВС ОМУЮ за вказаним листом відкрито виконавче провадження. Станом на 22 січня 2016 року нараховано заборгованість у розмірі 38520 грн. (а.с10).

Відповідно до ч.3 ст.197 ЦПК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Отже, оцінивши усі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, відповідач не предявляла до виконання виконавчий лист без поважної причини. Більше того, судом встановлено, що сторони проживали разом, позивач приймав участь в матеріальному забезпеченні сімї та дитини.

Посилання відповідачки на те, що вона не знала про необхідність звернення до виконавчої служби не є поважною причиною, не може також бути поважною причиною і посилання відповідача на достатній розмір її доходу для забезпечення для забезпечення дитини.

Приймаючи до уваги вказану норму та встановлені судом факти, суд приходить до висновку, що позивача необхідно звільнити від нарахованої заборгованості по аліментам у розмірі 38520 грн. яка була розрахована за період з 17.07.2012 року по 21.01.2016 року.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 275,60 грн..

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 38520 грн. .

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, інн НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (25.08.1980 р.н.) судовий збір в розмірі 275,60 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: