Рішення № 5803465, 26.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/47426.01.09 За позовомКиївського природоохоронного прокурора в інтересах держави

в особі Київської міської ради

До Голосіївської районної в м. Києві ради (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс»(відповідач-2)

Про визнання правочину недійсним

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури не зявились

Від позивачане зявились

Від відповідача-1 не зявились

Від відповідача-2 не зявились

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.06.2005р. (№ 123), укладеного між Голосіївською районною в м. Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс», площею 10,0 кв.м., яка розташована у місті Києві на вул. Володимиро-Либідській, 1 у Голосіївському районі м. Києва; зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс»повернути земельну ділянку площею 10,0 кв.м., яка розташована у місті Києві на вул. Володимиро-Либідській, 1 у Голосіївському районі м. Києва, Київській міській раді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди земельної ділянки від 06.06.2005р. (№ 123), укладений між Голосіївською районною в м. Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс», площею 10,0 кв.м., яка розташована у місті Києві на вул. Володимиро-Либідській, 1 у Голосіївському районі м. Києва, не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. № 220. Крім того, вищезгаданий договір оренди не зареєстрований Київською міською державною адміністрацією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2008р. порушено провадження у справі № 36/474, розгляд справи призначено на 12.11.2008р.

До початку розгляду справи 20.10.2008р. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення позивача у справі - Київської міської ради, в яких він позов підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити його, а також просить суд слухати справу без участі його повноважного представника.

Крім того, через канцелярію суду 06.11.2008р. надійшов письмовий відзив відповідача-1 Голосіївської районної в м. Києві ради, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що всі істотні умови договору оренди в оскаржуваному договорі обумовлені. Щодо відсутності державної реєстрації оскаржуваного договору відповідач-1 зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оренду землі»державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом, а такого закону немає. Також відповідач-1 посилається на рішення Господарського суду міста Києва у справах № 3/20 та № 36/16, в яких беруть участь ті самі сторони, якими в позові прокуратурі відмовлено, і просить суд застосувати ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 17.12.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2008р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 26.01.2009р.

Представники прокуратури, позивача та відповідачів в судове засідання, призначене на 26.01.2009р., не зявилися, відповідач-2 вимог суду, викладених в ухвалах суду від 20.10.2008р., 12.11.2008р. та від 17.12.2008р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

До початку розгляду справи 26.01.2009р. надійшло клопотання прокуратури про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю представників взяти участь у засіданні суду.

Розглянувши матеріали справи, суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, суд обмежений строками розгляду справи.

Сторони та прокуратура у справі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Голосіївською районною в м. Києві радою (далі відповідач-1, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс»(далі відповідач-2, орендар) був укладений договір на право короткострокової оренди земельної ділянки від 06.06.2005р.

Відповідно до умов даного договору орендодавець на підставі рішення від 31.03.2005р. №33/10 (пункт 1) надає, а орендар приймає в короткострокову оренду земельну ділянку загальною площею 10,0 кв.м., в тому числі за рахунок земель загального користування Київської міської ради згідно з планом землекористування; земельна ділянка надається в оренду строком до 31.03.2008р. для розміщення сезонного майданчика з накриттям біля ресторану «Одеса»на Володимиро-Либідській, 1.

Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до п. 2.1 договору, встановлюється в розмірі 2,5% від її грошової оцінки, яка визначається довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рік.

Зазначений договір зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок 06.06.2005р. за № 123.

Оцінюючи подані прокуратурою та сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Оскаржуваний договір № 123 від 06.06.2005р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а ст. 203 ЦК України передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності розпорядником землями на території міста Києва є Київська міська рада.

Статтею 11 Земельного кодексу України встановлено, що повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, що закріплено в ч. 1 ст. 144 Конституції України.

Рішенням № 164/885 від 08.06.2000р. «Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин»із змінами і доповненнями, яке було чинним на день укладення спірного договору, Київська міська рада передала районним в м. Києві радам повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок, обмеживши їх компетенцію межами земельних ділянок, що можуть надаватись в оренду для тимчасового розміщення малих архітектурних форм та переліком об'єктів, під розміщення яких ці земельні ділянки можуть надаватись.

Пунктом 3.2 цього рішення передбачено плату за оренду таких земельних ділянок в розмірі не менше 5 відсотків грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Як вже було встановлено вище, договором оренди земельної ділянки від 06.06.2005р. передбачена річна орендна плата в розмірі 2,5% грошової оцінки землі, що суперечить п. 3.2 рішення Київської міської ради №164/885, тобто суперечить актам цивільного законодавства України.

Крім того, ст. 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про оренду землі»укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Підпунктом 2 п. «б»ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження щодо реєстрації права користування землею і договорів на оренду землі.

Пунктами 3, 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998р. №2073, передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки; забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів, зокрема, Київське міське управління земельних ресурсів.

З матеріалів справи не вбачається та відповідачами не доведено факту державної реєстрації спірного договору від 06.06.2005р. Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Статтями 14, 15 Закону України «Про оренду землі»та пунктами 8, 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998р. № 2073, передбачено істотні умови договору оренди землі та невідємні його частини, відсутність хоча б однієї з яких у такому договорі є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 17 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного договору, суд приходить до висновку, що в оскаржуваному договорі оренди землі не визначено наступні істотні умови: умови сплати орендної плати, розмір орендної плати (не зазначено конкретну суму, в договорі оренди землі не зазначено про приєднання до нього грошової оцінки землі); умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови збереження стану об'єкта оренди; умови повернення земельній ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Також, в договорі не зазначено про такі невід'ємні частини договору оренди землі, як акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуваний договір оренди земельної ділянки від 06.06.2005р. (№ 123), укладений між Голосіївською районною в м. Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс», укладено з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як зокрема, укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже позовна вимог про зобовязання відповідача-2 повернути позивачу вищевказану земельну ділянку, звільнивши від сезонного майданчику, також підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача-1 щодо наявності в оскаржуваному договорі всіх істотних умов судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи. Також не приймаються до уваги посилання відповідача-1 на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у справах № 3/20 та № 36/16 Київська природоохоронна прокуратура просила визнати недійсними договори оренди, посилаючись на інші, ніж у справі № 36/475 підстави.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів та стягуються в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 123 оренди земельної ділянки площею 10,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 1, укладений 06.06.2005р. між Голосіївською районною в м. Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс».

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, код ЄДРПОУ 33145464) повернути земельну ділянку площею 10,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 1, Київській міській раді, звільнивши від сезонного майданчику з накриттям біля ресторану.

Стягнути з Голосіївської районної в місті Києві ради (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 98) в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, код ЄДРПОУ 33145464) в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита.

Стягнути з Голосіївської районної в місті Києві ради (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 98) 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса плюс» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, код ЄДРПОУ 33145464) 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

СуддяТрофименко Т.Ю.