Рішення № 58034395, 13.05.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

13.05.2016

Справа №2/489/74/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в склад: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» (далі - Підприємство) до ОСОБА_1 Суліко Хусейновича про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 р. Підприємство звернулося до суду із позовом, яким просило стягнути на свою користь з відповідача суму 11315,54 грн. збитків заподіяних перевитратою палива 4315,54 грн. та неповернутих 7000 грн. виданих в якості авансу.

Позов обґрунтований тим, що з серпня 2014 р. по березень 2015 р. відповідач перебував з Підприємством у трудових відносинах, виконуючи роботу водія. Під час виконання трудових функцій неодноразово допускав понад нормативного використання оплаченого Підприємством палива, внаслідок чого розраховані збитки в сумі 4315,54 грн. Крім того, відповідач отримав у лютому 2015 р. під звіт аванс в сумі 7000 грн., але відрядження було скасоване, а кошти відповідач не повернув.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що норми витрат пального затверджені самим позивачем, не враховують незадовільний технічний стан транспортного засобу, контролювати технічний стан він не може, оскільки до машини він не був прикріплений, жодна машина Підприємства в норму не вкладається, розрахунок норм пального йому невідомий та незрозумілий, на АЗС паливо не доливають, а в бак понад норму можна влити ще 60 літрів, надалі в судове не зявився. Кошти авансу він не отримував, у відрядження не їздив, на прохання бухгалтерії підписав видатковий ордер, копію якого йому було предявлено в судовому засіданні. Надалі в судове засідання не зявився.

Представник також проти позову заперечував, подав письмові заперечення, зміст яких зводиться до того, що відповідач не укладав з позивачем договору на повну матеріальну матеріальність, оскільки за законодавством не є особою, з якою такі договори можуть укладатися. Інструкцією водія не передбачено покладання на водія відповідальності за перевитрати палива, позивач не довів, що перевитрати сталися з вини відповідача у формі умислу або необережності, позивачем не надані документи, що підтверджують придбання палива працівником. Стосовно стягнення авансу позивач не довів існування наказу, яким скасовувався наказ про відрядження, відповідач насправді виїхав у відрядження та поніс витрати повязані із відрядженням, позивачем не надано подорожнього листа на скасоване відрядження. Крім того, стосовно відповідача у звязку із обставинами наведеними в позові не порушувалося дисциплінарне провадження чи службова перевірка, розрахунок перевитрат палива наданий суду був складений позивачем на свій розсуд, інвентаризації на підтвердження цього факту не проводилася. Крім того не підлягають судовому розглядові вимоги про відшкодування шкоди, які повинні були бути реалізовані працедавцем у досудовому порядку шляхом видання розпорядження у двотижневий строк з дня виявлення порушення.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Відповідач був прийнятий на роботу Львівською філією ТОВ «Орлан-Транс-Груп» водієм автотранспортних засобів для перевезення вантажів у міжміському, міжобласному та міжнародному сполученні на вантажні автомобілі в автомобільну колонну Товариства з 06 серпня 2014 р. тимчасово, з 05 вересня 2014 р. постійно, та був звільнений 10 лютого 2015 р. на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 8, 45, 62).

Наказом про прийняття на роботу від 06 серпня 2014 р. на ОСОБА_1 була покладена повна індивідуальна матеріальна відповідальність. В наказі відповідач розписався про ознайомленні із ним, посадовою інструкцією і правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с.61).

Згідно з Інструкцією водія транспортних засобів затвердженою 01 листопада 2011 р. водій має розпоряджатися матеріальними цінностями в межах своїх повноважень (п. 4 р. 2), перед виїздом прийняти автотранспортний засіб (тягач, напівтягач) згідно акту пройому передачі в технічно справному стані і відповідній комплектації (п. «а» р. 3), при роботі дорозі: зобовязаний використовувати транспортний засіб тільки для виконання завдання, встановленого керівництвом підприємства, йому забороняється самовільно змінювати встановлений маршрут руху, а у випадку крайньої необхідності відхилення від маршруту, водій повинен поставити до відома відділ логістики (п. «в» р. 3), після повернення з відрядження водій протягом наступних трьох днів повинен провести розрахунок з підприємством по коштах витрачених на відрядження. Звіт про відрядження оформлюється водієм протягом доби після повернення в підприємство і розглядається посадовими особами. Інструкцією передбачено, що водій за неналежне виконання своїх обовязків, за завдання матеріальної шкоди в межах визначених чинним законодавством України (р. 4) (а.с.64-67).

Наказом директора Львівської філії ТОВ «Орлан-Транс-Груп» від 11 серпня 2010 р. були затверджені тимчасові базові лінійні норми витрат палива згідно наказу Міністерства транспорту України 10 лютого 1998 р. № 43 про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (а.с.68). За текстом наказу встановлені надбавки в нормі витрат на роботу в умовах міста для певних моделей транспорту, обігрівачів, опалювачів, холодильного обладнання тощо.

Норми витрати палива на рухомий склад були встановлені по Підприємству додатком №1 до наказу від 11 серпня 2010 р. У додатку №1 до наказу ще зазначені надбавки на рух автомобілю з напівпричепом, коефіцієнт на 100 т. км., до 15 тон, на пробіг по Україні та по СНД та надбавка на роботу на території України та країнах СНД (а.с.69-72).

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, були затверджені наказом Мінтрансу України від 10 лютого 1998 р. N 43 (зі змінами та доповненнями) (далі Норми).

Згідно листа Міністерство інфраструктури України N 1545/25/10-14 від 17 лютого 2014 р. наказ Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. N 43 є актом нормативно-технічного характеру та відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 державній реєстрації в Міністерстві юстиції України не підлягає і є чинним без такої.

В загальних положеннях Норм зазначено, що вони призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Отже, ці Норми розповсюджуються в даному випадку й на позивача.

Згідно загальних положень Норм нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.

Відповідно до п. 1.2 Норм базові лінійні норми по типах автомобілів наведені в таблицях додатків А і Б в розрізі моделей (модифікацій) автомобілів.

У відповідності до п. 1.9 Норм нормативна витрата палива - це витрата палива автомобілем (обладнанням, різноманітною технікою на колісному шасі тощо) при здійсненні пробігу, виконанні транспортної або спеціальної роботи тощо в певних умовах експлуатації. Нормативні витрати палива для кожного конкретного автомобіля (обладнання) розраховують за наведеними в розділі 4 формулами залежно від типу автомобіля (обладнання) та його призначення із застосуванням зазначених у розділах 1 і 2 норм витрат палива, а також коефіцієнтів їх коригування, наведених у розділі 3. Зазначені у розділах 1 і 2 норми витрат палива та у розділі 3 коефіцієнти їх коригування, встановлюють (за їх граничними значеннями) гранично допустимі нормативи витрат палива. Конкретні значення нормативних витрат палива встановлюються підприємствами залежно від фактичних потреб (але не вище гранично допустимих значень) відповідно до певних умов експлуатації та за умови, що: виконуються рекомендації заводу - виробника автомобіля (обладнання) щодо його експлуатації (включаючи режими використання, належне технічне обслуговування тощо); автомобіль (обладнання) перебуває у задовільному технічному стані; дотримуються вимоги щодо раціонального використання автомобіля (обладнання) відповідно до його експлуатаційної документації, а також безпечної та прийнятної економної манери його експлуатації (водіння із дотриманням Правил дорожнього руху тощо).

У відповідності до п. 3.5.1 Норм дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори враховуються шляхом застосування коригуючих коефіцієнтів, наведених у формі відсотків підвищення або зниження базового значення норми.

Розділом 3 Норм передбачаються такі коригуючи коефіцієнти: робота в холодну пору року; робота в гірській місцевості та/або на маршрутах з горбистим рельєфом; робота на дорогах зі складним планом (наявність в середньому на 1 км шляху більше п'яти заокруглень радіусом менше 40 м, тобто на 100 км шляху не менше 501 повороту) - до 10 %. Цей коефіцієнт не застосовується під час роботи в умовах міста.; робота в міських умовах; робота, яка потребує частих зупинок (в середньому більше, ніж одна зупинка на один кілометр пробігу), у тому числі технологічних зупинок, пов'язаних із завантаженням і розвантаженням, посадкою і висадкою пасажирів (маршрутні автобуси, обслуговування поштових скриньок, інкасація грошей, обслуговування хворих, інвалідів, клієнтів тощо), а також робота в напружених дорожніх умовах міст, пов'язаних із частими зупинками дорожнього руху (зокрема, у центральних частинах міст), та поїздки на короткі відстані (до 5 км) з тривалими перервами між поїздками (одна година і більше); під час виконання робіт, що потребують понижених швидкостей (до 20 км/год.) у задовільних дорожніх умовах (перевезення великогабаритних, вибухонебезпечних, скляних, крихких та інших подібних вантажів, під час виконання сільськогосподарських робіт, робота кінознімальних і аналогічних спеціальних автомобілів, рух у колонах тощо, а також рух у заторах, у тому числі у час "пік" (зокрема, у центральних частинах міст), а також у разі тимчасового ускладнення руху, обумовленого проведенням дорожніх ремонтних робіт тощо); робота в кар'єрах, їзда по полях, на лісових чи степових ділянках, по пересіченій місцевості тощо (поза межами доріг загального користування) у важких шляхових умовах - до 20% та в надважких шляхових умовах в період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних заметів, сильного снігопаду та ожеледиці, паводків та інших стихійних лих, що потребують понижених швидкостей (до 20 км/год.); робота в надважких дорожніх умовах на дорогах загального користування в період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних заметів, сильного снігопаду та ожеледиці, паводків та інших стихійних лих; у разі пробігу першої тисячі кілометрів новими автомобілями, напрацювання перших 60 мотогодин новим обладнанням (двигунами), а також тими, що вийшли з капітального ремонту; для автомобілів, що експлуатуються понад певне значення пробігу; на підтримання прийнятних (комфортних) температурних умов у салоні автомобіля, а також забезпечення належної оглядовості тощо залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища використовують базові значення надбавки; під час їзди на дорогах загального користування за межами міста, а також на дорогах, що проходять через населені пункти та позначені знаком 5.47 Правил дорожнього руху, на яких відповідно до дорожніх знаків та Правил дорожнього руху дозволено рух зі швидкостями до 90 км/год. або вище, може бути встановлена надбавка на підвищений аеродинамічний опір; та деякі інші.

Пунктом 3.4 Норм встановлено, що використання норм додаткового споживання палива, поряд із нормативними витратами палива, дозволяється за умови, що це буде належним чином обґрунтовано і задокументовано (записами відповідальних осіб у звітних документах згідно з порядком, затвердженим наказом (розпорядженням) керівництва підприємства).

Згідно п. 3.3 Норм у випадку застосування одночасно кількох коригуючих коефіцієнтів розраховується сумарний коефіцієнт коригування, який дорівнює сумі цих надбавок (зменшуючі коригуючі коефіцієнти є від'ємними). Для коригування лінійних норм можуть застосовуватися всі зазначені у розділі 3 коригуючі коефіцієнти, але із врахуванням наведених у цьому розділі обмежень.

Згідно п. 3.5.4 Норм фактичні потреби та нормативні витрати палива визначають за звітними документами (встановленими підприємствами, у тому числі - з використанням сучасних інформаційних технологій та супутникових систем навігації тощо) із наведенням умов експлуатації, до яких можуть бути застосовані відповідні коефіцієнти коригування базової норми, що враховують вплив на споживання палива тих чи інших умов. Умови експлуатації можуть бути наведені безпосередньо у звітному документі, а також (у випадку здійснення перевезень, що передбачають часту зміну умов руху з індивідуальним обчисленням нормативної витрати палива на окремих ділянках) у додатку до звітного документа, що є його невід'ємною частиною та належним чином оформлюється (у довільній формі, але із дотриманням загальних вимог щодо оформлення).

Згідно п. 3.5.5 Норм при використанні транспортного засобу на постійних маршрутах та в одноманітних умовах дорожнього руху тощо (або у сукупності різних умов, яка повторюється кожного разу) належне обґрунтування застосування системи коригуючих коефіцієнтів (або частини коригуючих коефіцієнтів, що застосовуються) на певний період часу відповідно до нормоутворюючих факторів може бути наведено в окремому звітному документі (замість зазначення всіх факторів безпосередньо в кожному звітному документі, що оформлюється на кожну добу чи поїздку тощо) відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству на основі проведених та оформлених підприємством власних досліджень умов експлуатації (у тому числі для обґрунтування застосування коефіцієнтів, що застосовуються окремо на частину маршруту з відповідними умовами руху, але за винятком факторів, що мають епізодичний та виключно випадковий характер).

Фактори, що мають епізодичний та виключно випадковий характер (та відповідні ним коригуючі коефіцієнти) потребують окремого документування для обґрунтування застосування при розрахунках нормативних витрат палива.

Відповідно до п. 3.5.6 Норм у разі потреби визначення зміни у часі (або залежно від умов експлуатації, навичок водія тощо) поточного рівня фактичного споживання палива можуть бути використані відповідні показання сучасних штатних бортових комп'ютерів, різноманітні засоби вимірювальної техніки тощо.

У відповідності до п. 3.5.7 Норм належне обґрунтування використання в регламентованих межах системи коригуючих коефіцієнтів, норм і нормативів здійснюється підприємством залежно від наявних технічних й інших можливостей ведення поточного обліку та управління експлуатаційними витратами.

Згідно п. 3.5.8 Норм конкретні величини коефіцієнтів у регламентованих межах та терміни їх дії встановлюються безпосередньо керівниками підприємств і затверджуються наказом (розпорядженням) по підприємству.

Розрахунок нормативних витрат палива для різних типів рухомого складу автомобільного транспорту здійснюється за формулами наведеному в розділі 4 Норм.

Відповідно до змісту позову, поданих надалі письмових пояснень, відповідач допустив такі порушення трудових обовязків.

Під час виконання перевезення у вересні 2014 р. на автопоїзді за маршрутом Україна - РФ Україна згідно норми витрат палива даного автомобілю він повинен був використати 1496 літрів палива, а згідно даних подорожнього листа та розшифровки до нього витратив 1659 літрі. Перевитрата склала 164 літри на суму 1653,59 грн. Зважаючи на місцевість через яку пролягав маршрут руху на збитки підприємства списано 60 літрів палива на загальну суму 604,97 грн. Із заробітної плати на підставі ст. 132 КЗпП України було утримано 376,88 грн. Залишок збитку завданого Підприємству складає 671,74 грн.

Крім того, під час виконання перевезення у жовтні 2014 р. на автопоїзді за маршрутом Україна Німеччина Україна згідно норми витрат палива даного автомобілю він повинен був використати 1859 літрів палива, а згідно даних подорожнього листа та розшифровки до нього витратив 1966 літрі. Перевитрата склала 107 літри на суму 1703,41 грн. Зважаючи на місцевість через яку пролягав маршрут руху на збитки підприємства списано 57 літрів палива на загальну суму 907,44 грн. Залишок збитку завданого Підприємству складає 795,97 грн.

Крім того, під час виконання перевезення у грудні 2014 р. на автопоїзді по Україні згідно норми витрат палива даного автомобілю він повинен був використати 1141 літрів пального, а згідно даних подорожнього листа та розшифровки до нього витратив 1166 літри. Перевитрата склала 25 літри на суму 434,63 грн., що є збитком Підприємства.

Крім того, під час виконання перевезення у січні 2015 р. на автопоїзді по Україні згідно норми витрат палива даного автомобілю він повинен був використати 694 літрів пального, а згідно даних подорожнього листа та розшифровки до нього витратив 737 літри. Перевитрата склала 43 літри на суму 725,47 грн., що є збитком завданим Підприємству.

Крім того, під час виконання перевезення у січні 2015 р. на автопоїзді по Україні згідно норми витрат палива даного автомобілю він повинен був використати 837 літрів пального, а згідно даних подорожнього листа та розшифровки до нього витратив 879 літрів. Перевитрата склала 43 літри на суму 726,83 грн. Зважаючи на складні погодні умови на збитки підприємства списано 30 літрів палива на загальну суму 507,91 грн. Залишок збитку завданого підприємству складає 218,92 грн.

Крім того, під час виконання перевезення у січні 2015 р. на автопоїзді по Україні згідно норми витрат палива даного автомобілю він повинен був використати 979 літрів пального, а згідно даних подорожнього листа та розшифровки до нього витратив 1063 літри. Перевитрата склала 84 літри на суму 1468,81 грн., що є збитком завданим підприємству.

В якості доказів перевитрати палива позивач наводить розшифрування диспетчера Підприємства до кожного подорожнього листа із підписом відповідача про згоду з результатами обрахування та ще представник позивача просить врахувати випадки заправки паливом понад вміст паливних баків. Також пояснив, що здійснення оплати за паливо відповідачем виконувалося виданою йому Підприємством платіжною карткою, а порядок заповнення подорожніх листів та розшифрування не викликав зауваження перевіряючих та контролюючих органів.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли відповідно до законодавства на нього покладено таку відповідальність при виконанні трудових обовязків.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП матеріальна відповідальність в повному розмірі покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами.

Відповідно до розяснень цієї норми Узагальненням ВССУ практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, на сьогоднішній день зберігає чинність постанова Ради Міністрів СРСР № 759 із змінами від 03 серпня 1988 р. № 953 «Про підвищення ефективності використання автотранспортних засобів у народному господарстві, посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та забезпечення цілості паливно-мастильних матеріалів», у пункті 14 якої зазначено, що за перерозхід палива понад затверджених норм по вині працівників автомобільного транспорту з них утримується 100 відсотків вартості перевитрат палива.

Отже вирішення позову в частині стягнення збитків, завданих перевитратами пального ґрунтується на вказаній постанові.

Суд звертає увагу, що предметом доказування позову в цій частині є саме перевитрата палива понад нормативну витрату, а не закупівля палива відповідачем понад нормативну місткість паливних баків, що для вирішення цього спору значення не має.

Суд вважає позов в цій частині недоведеним і таким, що не підлягає задоволенню з огляну на таке.

Перевитратою палива відповідно до розшифрувань до подорожніх листів є різниця від фактично придбаного палива за рахунок коштів Підприємства, що особисто відповідачемне заперечувалося, та встановленої Підприємством норми витрачання палива з врахуванням пробігу, маси транспортного засобу, ТКМ, опалення.

Наведені вище Норми є обовязковими для застосування позивачем, але його розрахунок позовних вимог не відповідає вимогам цих Норм, у звязку із тим, що нормативна витрата палива для кожного конкретного автопоїзду, яким керував відповідач, виконуючи трудову функції за обставин наведених в позові, не розрахована за наведеними в розділі 4 формулами із застосуванням коефіцієнтів їх коригування, наведених у розділі 3.

Зазначення в письмових пояснення позивача що наказом №45 від 1 серпня 2010 р. були відтворені положення наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. N 43, у т.ч. щодо застосування коефіцієнтів, не відповідають дійсності.

Відповідно до Норм наведені в розділі 3 коефіцієнти підлягають застосуванню Підприємством при обрахуванні гранично допустимих нормативів витрат палива в сукупності, за виключенням прямо застережених випадків.

Позивачем корегуючі коефіцієнти застосовуються вибірково, умови експлуатації до яких можуть бути застосовані відповідні коефіцієнти коригування базової норми, що враховують вплив на споживання палива тих чи інших умов транспортного засобу, що впливає на застосування певного коефіцієнту перевірити з наданого розрахунку неможливо. Розшифрування до подорожнього листа через обмеження позивачем його змісту не є тотожним такому звітному документу.

За такого, суд дійшов висновку, що Підприємство в діяльності по контролю за витратами палива щодо експлуатації ОСОБА_1 транспортних засобів вказані Норми не застосовувало.

Це підтверджується також діями позивача по списанню на збитки Підприємства частини, за його твердженням, перевитрати палива в деяких випадках на свій особистий розсуд, без зазначення доказів існування певних умов експлуатації, розрахунку та складових розрахунку при прийнятті відповідного рішення.

В Нормах немає поняття «перевитрата палива» - є нормативні витрати та фактичні потреби (п. 3.5.4).

В межах обовязку доказування своїх вимог позивач не довів того, що перевитрати, на його думку, не є фактичними потребами витрат палива з урахуванням умов експлуатації.

Крім того, суд звертає увагу, що станом на виникнення спірних правовідносин діяла редакція Норм з змінами внесеними наказом Міністерства інфраструктури N36 від 24 січня 2012 р.

Відповідно до цих змін тимчасові, тимчасові індивідуальні та постійні базові норми витрат палива для колісних транспортних засобів та обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, включаючи транспортні засоби загального призначення, спеціалізованого призначення та спеціального призначення, які, зокрема, беруть участь у транспортному процесі на дорогах загального користування (у тому числі легкові та вантажні автомобілі, фургони, автобуси, автомобілі з причепами, самоскиди тощо, спеціальне обладнання, що встановлюється на шасі колісних транспортних засобів та іншу техніку, зазначену в додатку Б), разом із системою коригуючих коефіцієнтів та норм додаткового споживання, що враховують вплив на витрату палива різноманітних експлуатаційних умов, розробляються провідним інститутом Міністерства інфраструктури України у сфері автомобільного транспорту - Державним підприємством "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (далі - ДП "ДержавтотрансНДІпроект") (п. 1.11).

Згідно п. 2.1.5 норм для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство) ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах (форма заявки на розроблення - згідно з додатком Е).

Втім доказів на розробку на замовлення тимчасових норм витрат палива стосовно транспортних засобів, якими керував відповідач при обставинах наведених в позові, після набуття чинності змін до Норм внесеними наказом Міністерства інфраструктури N36 від 24 січня 2012 р., позивач не надав.

Крім того, транспортний засіб Scania R114 LB6 внесений до додатку Б-3 витрат палива вказаних Норм.

В частині стягнення суми авансу 7000 грн. позов обґрунтований.

Відповідно до копії наказу №175 від 03 лютого 2015 р. ОСОБА_1. направлено у відрядження по Україні строком на 30 днів, але в самому наказі мається відмітка що наказ скасовано 05 лютого 2016 р. (а.с.21).

Згідно копії видаткового касового ордеру складеного 03 лютого 2015 р. ОСОБА_1 отримав аванс на відрядження в сумі 7000 грн. (а.с.22). Авторство підпису відповідач визнав в судовому засіданні.

Його доводи про не отримання грошових коштів належними, тобто письмовими, доказами не підтверджені та спростовуються випискою з касової книги підприємства за 03 лютого 2015 р. (а.с.116).

У відповідності до п. 11 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13 березня 1998 р. № 59 якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти.

Оскільки відрядження було скасоване і відповідач сам визнав, що у відрядження не виїхав, то він повинен повернути суму авансу 7000 грн. позивачу.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційний частині задоволений позовних вимог (61,86%) 150,70 грн.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп з ОСОБА_1 Суліко Хусейновича 7000 грн. авансу та 150,70 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмоивтим.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький