Рішення № 58033938, 23.05.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4596/16-ц

Провадження № 2/127/2640/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання,-

Встановив:

КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення.

Позов мотивований тим, що позивач є організацією, що надає населенню послуги з з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов визначених «Правилами надання послуг населення з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630.

Відповідач постійно отримує від підприємства послуги опалення і гарячого водопостачання, вироблену позивачем, однак за отримані послуги не сплачує, в звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 15864,94 грн., з яких: 10418,31 грн. - заборгованість за спожиті послуги централізованого теплопостачання, 4785,65- інфляційних, 660,98грн. 3% річних. В добровільному порядку відповідач сплатити борг відмовляється, в звязку з чим позивач терпить матеріальні збитки у звязку з відмовою відповідачів розрахуватися за спожиті послуги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала за обставин викладених в позові, просила суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги, не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову, надав суду письмові заперечення.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, відповідно до наданих суду письмових заперечень.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

До даного висновку суд дійшов зі слідуючих підстав.

При розгляді справи судом встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» від 31.01.2016 року в квартирі № 52 по вул. Марії Литвиненко - Вольгемут 1 в м. Вінниці проживає ОСОБА_2 (а.с.4).

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Вінницькій області вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 13.01.2001 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Відповідно до довідки військової частини А0170 від 09.12.2002 року ОСОБА_2 є ветераном військової служби має право на пільги. В тому числі 50% знижку плати за користування житлом (квартирної плати), комунальні послуги (водопостачання, газ електоренергія, та інші послуги), користування квартирним телефоном. Вказані пільги також надаються членам його сімї, які проживають з ним (а.с.40).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, про те, що ОСОБА_2 звертався до позивача з метою укладення відповідного договору про оплату житлово комунальних послуг та надавав позивачу зазначену довідку про наявність у нього пільг.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази надаються сторонами, та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому ч.3 ст.60 ЦПК України зазначено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. А відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Відповідно до п.1 ст. 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за №630 споживач зобовязаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, однак згідно розрахунку суми заборгованості за надані спожиті послуги централізованого теплопостачання з урахуванням суми основного боргу, 3% річних, суми втрат від інфляції заборгованість складає 15864,94 грн., з яких: 10418,31 грн. - заборгованість за спожиті послуги централізованого теплопостачання, 4785,65- інфляційних, 660,98грн. 3% річних(а.с.5-8).

У ході розгляду справи відповідач заявляв про відсутність договору між ним та позивачем про надання відповідних послуг.

Виходячи із змісту п.5 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово комунальні послуги» споживачі зобовязанні оплатити житлово комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 та п.3 ч.2 ст.21 цього ж Закону передбачається двосторонній обовязок щодо укладення договору про надання житлово комунальних послуг, у звязку із чим відмова від їх оплати споживачем з посиланням на відсутність договору судом не береться до уваги, оскільки сама по собі відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 30.10.2013 року у справі 6-59цс13.

Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом ч.1 ст. 901 ч.1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданнями другої сторони (замовника)надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобовязання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобовязанням.

Отже, правовідносини, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплатити, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобовязанням.

Пунктом 10 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово комунальні послуги у вигляді пені.

Та ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та п.20 типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання, установлених ст. 526 ЦК України, зобовязання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобовязань.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобовязанням, у якому, серед інших прав та обовязків сторін, на боржників покладено певний цивільно - правовий обовязок з оплати отримання житлово комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) вимагати від боржника сплати грошей за наданні послуги.

Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобовязань на них поширюється дія частини 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно правової відповідальності за прострочення виконання зобовязання.

Закріплена в п. 10 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 30.10 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 року у справі № 6-2023цс15 та від 13.01.2016 року у справі № 6-931цс15, які відповідно до ст. 360 7 ЦПК України обовязковими для застосування судами України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» судовий збір в розмірі 1378 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 212, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги централізованого теплопостачання в розмірі 10418 ( десять тисяч чотириста вісімнадцять ) грн. 31 коп.,

- в розмірі 4785 ( чотири тисячі сімсот вісімдесят п»ять ) грн. 65 коп.;

- 3 % річних в розмірі 660 ( шістсот шістдесят ) грн. 98 коп.

та понесені судові витрати в розмірі 1378 ( одна тисяча триста сімдесят вісім ) грн.

Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: