Ухвала суду № 58032691, 24.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/684/16 Головуючий 1 інстанції: Гуренко М.О.

Справа суду 1-ї інстанції № 623/4304/15-К

Категорія: ст. 286 ч.1 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220320001773 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 грудня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Згідно ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладенні обовязки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Задоволено у повному обсязі цивільний позов Ізюмського міжрайонного прокурора, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради 7994 грн. 28 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати на проведення експертиз в розмірі 3069 грн. 00 коп. на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішив на підставі ст.100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 до набрання вироком в законної сили- судом не обрано.

Згідно вироку, 15 грудня 2014 року ОСОБА_2, приблизно о 21 годині 55 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ 2410, реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, порушуючи п. 2.9-а Правил дорожнього руху України згідно якому: «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, рухався по вул. Фрунзе зі сторони вул. Харківської в м. Ізюм. В цей час, у попутному напрямку рухався велосипедист ОСОБА_3, який також був в стані алкогольного спяніння.

У дорожній обстановці що виникла, водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якого «У разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди», не виконав вимоги даного пункту, в результаті чого допустив зіткнення з рухаючимся у попутному напрямку велосипедистом ОСОБА_3

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток тазу, забитої рани волосистої частини голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження, яке викликало тривалий розлад здоров'я.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_2, який знаходяться в причинному звязку з даною дорожньо-транспортною подією та наслідками виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ 2410, в стані алкогольного спяніння не зорієнтувався у дорожній обстановці та не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, не переконався в безпеці руху та допустив наїзд на велосипедиста, що спричинило вищевказані наслідки.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок районного суду скасувати та постановити новий вирок по суті справи. В своїх апеляційних доводах апелянт зазначає про те, що інкримінований йому злочин він не вчиняв, висновки суду, викладенні в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам провадження, а показання, які наданні свідками під час судового розгляду, є суперечливими та не правдивими, оскільки вони не бачили момент дорожньо-транспортної пригоди, а саме хто був за кермом автомобіля та викликав швидку допомогу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та йогозахисника ОСОБА_1, які просили задовольнити апеляційну скаргу, а також прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок, у відповідності з нормамист. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Апеляційні доводи обвинуваченого, що повязані з оспорюванням обвинувачення, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки вони в повному обсязі спростовуються висновками суду, зазначеними у вироку, які стосуються оцінки низки належних та допустимих доказів, що досліджувалися судом безпосередньо в судовому засіданні за участю сторін.

Зокрема твердження обвинуваченого про непричетність до події ДТП повністю спростовуються показаннями:

- свідка ОСОБА_4 про те, що 15 грудня 2014 року, близько 21 години 55 хвилин, під'їхав на своєму автомобілі до піцерії «Жарпіца» де ОСОБА_2, випросив у нього ключі від автомобіля, який перебуває у володінні ОСОБА_4, щоб самому керувати автомобілем після чого вони разом поїхали до ОСОБА_2, до дому пити чай, після чого виникла необхідність поставити автомобіль до гаражу, ОСОБА_2 сів на місце водія вище зазначеного автомобіля щоб ним керувати. ОСОБА_4, сів на переднє місце пасажира та попрямували до гаражу, рухаючись на автомобілі по вул. Фрунзе, м. Ізюм, Харківської області приблизно на швидкості 60 км/год., збили громадянина ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_4, стверджував, що перебував в даному автомобілі на момент скоєння вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди саме на пасажирському сидінні та автомобілем не курував;

- свідка ОСОБА_5 про те, що 15 грудня 2014 року, приблизно о 21 годині 55 хвилин, він, працюючи таксистом, віз своїх клієнтів до вул. Хлібозаводської, що в м. Ізюм, Харківської області. Рухаючись по вул. Фрунзе, м. Ізюм. Харківської області, побачив як автомобіль. «ВОЛГА» білого кольору, під час руху збив велосипедиста, під'їжджаючи до місця вище вказаного ДТП бачив як з вище вказаного автомобіля вийшли два чоловіка та підбігли до збитого велосипедиста, під'їхавши зупинився щоб перевірити чи потрібна його допомога. Свідок ОСОБА_5, також зазначив, що одразу після дорожньо-транспортної пригоди саме ОСОБА_2Є якого він пізніше впізнав за рисами обличчя, вийшов з тієї сторони автомобіля, де знаходиться місце водія, також свідок ОСОБА_5 пояснив, що в той період часу, як сталось вище вказане ДТП, та коли він під'їжджав до нього, особи які перебували в автомобілі, що збив велосипедиста, не могли мінятись місцями;

- свідка ОСОБА_6, який на той час працював працівником ДАІ, пояснив, що його було викликано на місце дорожньо-транспортної пригоди, по вул. Фрунзе, м. Ізюм Харківської області, де він побачив автомобіль «ВОЛГА» власником якого є ОСОБА_4, та самого ОСОБА_4, на запитання працівників міліції до останнього, що трапилось він відповів, що його товариш ОСОБА_2, перебував за кермом вище зазначеного автомобіля та здійснив наїзд на велосипедиста, на наступне запитання до ОСОБА_4 де знаходиться ОСОБА_2, відповів, що він пішов у невідомому напрямку, після чого він поїхав до дому ОСОБА_2, де його затримали. Також ОСОБА_2 повідомив його, що він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди оскілки злякався;

- потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що 15 грудня 2014 року приблизно 22 годині 00 хвилин їхав на велосипеді по обочині дороги по вул. Фрунзе, м. Ізюм, Харківської області, звернув увагу на те, що по заду нього їхав автомобіль який наздоганяв його, після того як автомобіль наблизився до ОСОБА_3, останній відчув сильний удар в наслідок чого втратив свідомість та прийшов до тями вже лікарні. В цей день він вживав алкогольні напої, а саме 100 грамів настійки. Також він повідомив, що обвинувачений ОСОБА_2 купив йому новий велосипед.

Решта досліджених судом доказів, обґрунтована оцінка яким надана у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, логічно доповнює та узгоджується з вищенаведеними фактичними даними, що обєктивно встановлені судом під час судового розгляду.

При апеляційному розгляді обвинувачений та його захисник не надали будь-яких даних, щодо спростування висновків суду стосовно встановлених фактичних обставин події ДТП, на підставі дослідження вищевказаних доказів, та кваліфікації дій обвинуваченого, зазначених у оскаржуваному вироку, що свідчить про необґрунтованість апеляційних доводів та вимог ОСОБА_2

При цьому належить врахувати, що до початку апеляційного розгляду обвинувачений та його захисник відмовилися від свого клопотання щодо повторного дослідження всіх доказів по справі.

При здійсненні кримінального провадження забезпечено дотримання права обвинуваченого на захист. ОСОБА_2 не заявляв в суді будь-яких клопотань з приводу істотних порушень КПК України під час досудового розслідування, не заперечував щодо участі захисника ОСОБА_1 в судовому розгляді, на запитання головуючого щодо вручення памятки про права та обовязки відповів, що вони є зрозумілими ( а.с.36, 177) всі інші звернення чи заяви обвинуваченого та захисника розглядалися обєктивно. Суд допитав ОСОБА_2, зясовував його думку та думку захисника відносно процесуальних дій, повязаних з процедурою судового розгляду.

Перевіривши законність вироку в частині призначення обвинуваченому покарання, колегія суддів вважає, що суд дотримався вимог ст.65 КК України: призначив покарання у мінімальних межах, установлених у санкції ч.1 ст.286 КК України. Враховано ступінь тяжкості злочину, який згідно класифікації у статті 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, дані про особу винного, що обєктивно враховано у судовому рішенні, наявність обставин, які помякшують та обтяжують покарання, - відшкодування потерпілому завданого збитку, а також вчинення злочину в стані алкогольного спяніння. Обвинувачений судимостей не має. За таких обставин, призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції як основне, так і додаткове покарання за ч.1 ст.286 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, в тому числі зі звільненням від відбування основного покарання у виді обмеження волі.

З огляду на викладене, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого вироку, не вбачається.

Тому судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки відповідає вимогам ст.370 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 ч.1 п.1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 грудня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 в той самий строк з дня вручення йому копії мотивованої ухвали.

Судді

______ ______ ______

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9