Ухвала суду № 58032651, 30.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/2301/16 Головуючий 1-ї інстанції - Горпинич О.В.

Справа №645/5510/15-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коровіна С.Г., Коваленко І.П.

при секретарі - Щегельському Д.О.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик Олексій Вікторович, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківське міське управління юстиції Харківської області про визнання недійсною довіреності та скасування її реєстрації, визнання недійсним договору дарування та скасування реєстрації права власності, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третьої особи - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. (надалі - ПН ХМНО Самощенко О.А.), приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик О.В. (надалі - ПН ЛРНО Волинської області), Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області (надалі - РС ХМУЮ Х/о), Харківського міського управління юстиції Харківської області (надалі - ХМУЮ Х/о), в якому, з урахуванням уточнень, просила: 1.визнати недійсною довіреність від 10.07.2014року, посвідчену ПН ЛРНО Волинської області Сушиком О.В. за реєстровим №351 та скасувати її реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей; 2.визнати недійсним договір дарування від 28.07.2014року, посвідчений ПН ХМНО Самощенко О.А. за реєстрованим №1135; 3.скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №14731395 від 28.07.2014року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №6474433 про право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 за договором дарування від 28.07.2014року, посвідченого ПН ХМНО Самощенко О.А. за реєстровим №1135.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що зараз вона є громадянкою США. Згідно договору дарування від 05.08.2002року вона є власником квартири АДРЕСА_1. За цим договором дарувальниками виступив її батько - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_9 та брат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_9, а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_5 У травні 2015 року, приїхавши до України, вона вирішила продати належну їй квартиру, але під час збору документів для її продажу з'ясувалось, що згідно договору дарування від 28.07.2014року, вона нібито подарувала вищевказану квартиру своєму батькові ОСОБА_5 Зі змісту вказаного договору їй стало відомо, що від імені дарувальника, ОСОБА_2 виступає її брат ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 10.07.2014року. У договорі також зазначалося, що квартира належить дарувальнику на підставі договору дарування від 05 серпня 2002 року, дублікат якого виданий Першою Харківською державною нотаріальною конторою. Позивач вказує, що договір дарування від 28.07.2014року та довіреність від 10.07.2014року є недійсними, оскільки вона ніколи не уповноважувала свого брата ОСОБА_1 укладати від її імені будь-які договори, в тому числі спірний договір дарування належної їй квартири. Довіреність від 10.07.2014року вона не видавала. Більш того, в день оформлення довіреності позивач перебувала на території США. Окрім того, в договорі дарування вказано її податковий номер - НОМЕР_1, який їй ніколи не належав, оскільки свій податковий номер - НОМЕР_2 вона отримала лише 22.05.2015року з метою продажу цієї квартири.

В судове засідання суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 не з'явилася. Її представник ОСОБА_7 заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 не з'явився. Його представник ОСОБА_8 проти позову заперечувала, пояснив, що довіреність від 10 липня 2014 року, яка видана ОСОБА_2 на ім'я відповідача ОСОБА_1, і доводиться йому сестрою, є дійсною, оскільки повністю відповідає вимогами ЦК України. Крім того, єдиним прямим і належним доказом того, що спірна довіреність підписана іншою особою, є висновок судової почеркознавчої експертизи, але таких доказів матеріали справи не містять. При цьому представник стверджувала, що ОСОБА_2 могла незаконним шляхом перетнути кордон України і видати довіреність від 10 липня 2014 року, а потім таким же незаконним шляхом повернутися до США. Вважає, що договір дарування від 28 липня 2014 року є дійсним, оскільки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у письмовій нотаріальній формі, а саме з додержанням усіх вимог законодавства України, а тому підстав визнавати його недійсним немає.

Представники третіх осіб - Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в Харківській області та Харківського міського управління юстиції Харківській області не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку.

Треті особи - ПН ХМНО Самощенко О.А. та ПН ЛРНО Волинської області Сушик О.В. не з'явилися, надали заяви про розгляд справу за їх відсутності.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність від 10 липня 2014 року, посвідчену ПН ЛРНО Волинської області Сушиком О.В. за реєстровим №351.

Визнано недійсним договір дарування від 28 липня 2014 року - квартири №60 у будинку №56 по вул. Корчагінців у м. Харкові, посвідчений ПН ХМНО Самощенко О.А. за реєстровим №1135.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на не відповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Позивач ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 303 ЦПК України встановлені межі розгляду справи апеляційним судом. Відповідно до положень ч.1 цієї статті під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування в Єдиному реєстрі довіреностей реєстрацію довіреності від 10.07.2014року, посвідчену ПН ЛРНО Волинської області Сушиком О.В. за реєстровим №351 та у частині відмови в скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.07.2014року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №6474433 про право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 за договором дарування від 28.07.2014року, посвідченого ПН ХМНО Самощенко О.А. за реєстровим №1135 сторонами не оскаржується, тому згідно ч.1 ст.303 ЦПК України колегію суддів не переглядається.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Згідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право за судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

За змістом зазначених норм, саме власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яка складається із трьох кімнат, житловою площею 40,6кв.м, загальною площею 68,4квм., корисною площею 65,4кв.м, на праві приватної власності раніше належала ОСОБА_5, (надалі - ОСОБА_5), ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським Центром приватизації державного фонду 30 грудня 1998 року за реєстраційним №8-99-130361, зареєстрованого Державним комунальним підприємством Харківського міського бюро технічної інвентаризації 06 січня 1999 року за реєстровим №П-8-17721 (а.с.11 том 1).

Позивач ОСОБА_2 (а.с.10 том 1) доводиться ОСОБА_5 та ОСОБА_9 - дочкою (а.с.9 том 1), а відповідачу ОСОБА_1 - рідною сестрою.

Згідно договору дарування квартири від п'ятого серпня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори Заікіною Л.В. за реєстровим №2-1843, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_1 подарували, а ОСОБА_2, яка на той час вже була громадянкою Сполучених Штатів Америки і проживала за адресою: АДРЕСА_2, прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1. У цей же день договір дарування пройшов державну реєстрацію в КП «ХМБТІ» (а.с. 217 том 1).

З цього моменту власником квартири стала - ОСОБА_2. Отримав у дарунок квартиру, ОСОБА_2 повернулася жити до США, видавши брату ОСОБА_1. доручення від 05.09.2002року, зі строком його дії три роки - до 05.09.2005року, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори Заікіною Л.В. за реєстровим №2-1847. Цим дорученням ОСОБА_2 уповноважувала ОСОБА_1 (брата) управляти та розпоряджатися її майном, у чому б воно не склалося та де б не знаходилося, а також виконувати інші дії, які перелічені в ньому (а.с.218 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9 (мати позивача) (а.с.219 том 1).

Спірну довіреність від 10.07.2014року, посвідчену приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушик О.В. за реєстровим №351, ОСОБА_2 просить визнати недійсною з тих підстав, що вона в день видачі довіреності на території України не знаходилася, а тому не могла її видати. Окрім того, ця довіреність містить неправдиві дані стосовно - дати та місця її народження, дати видачі та строку дії паспорта громадянки США, номер паспорту і адресу місця проживання на території США.

Із відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вихідним №064-11544/15-15 від 30.07.2015р. вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перетинала кордон України в останні рази: 14.05.2012р. (в'їзд) - 20.05.2012р. (виїзд); 09.07.2012р. (в'їзд) - 21.07.2012р. (виїзд); 12.05.2015р. (в'їзд) - 25.05.2015р. (виїзд) (а.с.200 том 1).

Отже, цією довідкою підтверджуються доводи позивача про відсутність її на території України на протязі усього 2014 року.

Окрім того, у паспорті на ім'я позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який їй видався на період з 16 липня 2001 року по 16 липня 2011 року, місце народження Україна, номер зазначено - НОМЕР_3. Номер даного паспорт, а також строк на який він видавався збігається із номером та строком дії, який надавався Першій Харківській Державній нотаріальній конторі при вчиненні договору купівлі - продажу від 05 серпня 2002 року квартири АДРЕСА_1 (а.с. том )

У паспорті на ім'я позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який їй видався у подальшому, а саме на період з 14 лютого 2012 року по 13 лютого 2022 року, місце народження Україна, номер зазначено - 487010032 (а.с.44 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що ПН ЛРНО Волинської області Сушику О.В. для посвідчення довіреності від 10.07.2014року, надавався паспорт на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки США, яка народилася Ньюінгтон США, номер паспорту НОМЕР_4, строк його дії з 20 лютого 2009 року по 19 лютого 2019 року.

Отже, при розгляді було виявлено суттєві розбіжності у даними паспорту, який безпосередньо належить позивачу ОСОБА_2, та у паспорті, який надавався нотаріусу для посвідчення спірної довіреності.

Необхідно зазначити, що особи, які відображені на фотокартки в паспорті на ім'я позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та в паспорті на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, суттєво візуально різняться (а.с. 43, 74 том 1).

Таким чином, спірна довіреність видавалась ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на розпорядження квартирою АДРЕСА_1, яка їй на праві власності фактично не належала.

Згідно зі ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За положенням ч.3 ст.244 ЦК довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Основною метою довіреності є засвідчення факту уповноваження особи на вчинення певних юридичних дій. Натомість основною метою договору доручення є визначення умов такого уповноваження.

28 липня 2014 року громадянка США ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, що проживає: АДРЕСА_2, від імені якої на підставі довіреності від 10 липня 2014 року, посвідченої ПН Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушиком О.В. за реєстровим №351, діяв ОСОБА_1, подарувала, а ОСОБА_5, прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 Останнім за життя - 28 липня 2014 року був складений заповіт, згідно з яким він заповів своєму сину ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належать на день смерті і на що він за законом має право.

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність паровичну прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність та підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оскільки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., спірну довіреність не видавала, наміру дарувати належну їй на праві власності квартиру не мала, договір дарування особисто не укладала і нікого на це не уповноважувала, суд, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, дійшов правомірного і обгрунтованого висновку про недійсність спірних довіреності та договору дарування квартири.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.07.2015року №40383960, власником квартири АДРЕСА_1 є -ОСОБА_5

Згідно п.10 ч.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року №9, рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року «1952-ІV «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Вирішуючи спір, судом повно, всебічно та об'єктивно встановлені обставини справи, правильно визначені норми матеріального права, якими врегулюванні дані правовідносини, наданим доказам дана належна оцінка.

Доводи апеляційної скарги та твердження представника відповідача стосовного того, що позивач ОСОБА_2 незаконно перебувала на території Україна в 2014 році та мала можливість видати 10 липня 2014 року довіреність ОСОБА_1 на розпорядження своєю квартирою АДРЕСА_1 є надуманими та спростовуються вищенаведеними доказами. Окрім того, якщо б дійсно позивач ОСОБА_2 мала намір відчужити спірну квартиру, то їй нічого не заважало надати для укладання договору правовстановлюючі документи на житло. Однак, таких документів нею не передавалось і, як свідчать матеріали справи з заявою про видачу дублікату договору дарування квартири, посвідченого 05.08.2002року до Першої Харківської нотаріальної контори, 17.07.2014року, звертався відповідач ОСОБА_1 (а.с. 88 том 1).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і суттєвими не являються, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосереднього до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -