Постанова № 58032263, 23.05.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1219/16-а

Провадження № 2-а/645/39/16

Постанова

іменем України

23 травня 2016 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харькова у складі: головуючого судді Алфьорової Т.М., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до інспектора ПП роти № 9 батальону № 1 УПП у м. Харків лейтенант поліції ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова, як адміністративного суду за місцем свого проживання, з адміністративним позовом до інспектора ПП роти № 9 батальйону № 1 УПП у м. Харків лейтенант поліції ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВК № 093737 від 05.03.2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач, являючись посадовою особою органу державної влади поліції, якому чинним законодавством України надане право вирішення питань щодо притягнення громадян до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті, 05.03.2016 р. без достатніх на те законних підстав виніс вищезазначену постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності був визнаний факт порушення ним п. 30.2, 2.1 «г» ПДР. Разом з тим, позивач вважає, що з його боку не було порушень ПДР України. Так, в постанові зазначено, що його автомобіль не був недостатнє освітленим, але такого порушення ПДР немає, так як в п. 30.2. ПДР України ідеться мова про те, що номерні знакі повинні бути чистими і достатньо освітленими. Щодо до відсутності обовязкового поліса цивільно правової відповідальності власників наземних ТЗ то такий поліс у нього є, про що він зробив відмітку в постанові.

Представник позивача в судовому засіданні позивним вимоги підтримав в повному обсязі і дала пояснення про обставини викладені вище, а також зазначила, що у інспектора взагалі не було підстав для зупинки автомобілю.

Відповідач - інспектор ПП роти № 9 батальйону № 1 УПП у м. Харкові лейтенант поліції ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти позову, вказує на те, що дійсно 05.03.2016 р. був затриманий автомобіль позивача, номерні знаки якого не було достатньо освітленими з правого боку, де не світилася лампочка, а також не було надано поліс цивільно правової відповідальності. В постанові він помилково вказав, що не було достатньо освітленим транспортний засіб, але такого порушення в ПДР України не вказано.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, згідно до вимог частини 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди зобовязані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суд зобовязаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Як свідчать матеріали справи згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ПСЗ № 070057 від 05.03.2016 року, ОСОБА_2 керував транспортним засобом AUDI A-4 1.8Т, р.н. АХ 70700Х в м. Харкові, Майдан Павловський, 1/3 у темний час доби був недостатньо освітленим та не мав при собі поліса обовязкового цивільно правої відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 30.2 та 2.1 г ПДР України, тим самим скоїв правопорушення ч.1 ст. 126, ст. 125 КУпАП.

Чинним законодавством України не передбачено вимог, які би кваліфікували транспортний засіб як недостатньо чи достатньо освітленим. Натомість існують вимоги до освітлення номерного знаку транспортного засобу у темну пору доби. Так, відповідно до пункту 30.2. ПДР України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.01.2010 року, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

З огляду на це, правопорушенням, згідно вимог пункту 30.2. ПДД України,є недостатнє освітлення номерного знаку ТЗ, а не ТЗ взагалі, оскільки вимог до освітлення ТЗ чинне законодавство не встановлює.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України - ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. З цього вбачається, що відсутні були підстави для притягнення позивача до відповідальності за такий вид ніби-то порушення.

В постанові від 05.03.2016 року позивач вказав, що має поліс обовязкового поліса цивільно правової відповідальності власників наземних ТЗ. Інспектор не відібрав від водія пояснення та не відібрав пояснення свідка, якій знаходився автомобілі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідками, потерпілими, експертизою, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням прав, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови.

Стаття 288 КУпАП передбачає, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 162 того ж Кодексу при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 10, 11,99 -100, 160-163,167 КАСУ, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до інспектора ПП роти № 9 батальйону № 1 УПП у м. Харків лейтенанта поліції ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову, серії ПСЗ № 070057 від 05.03.2016 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 по ч.2 ст. 126,125 КУпАП у вигляді штрафу 425 грн., винесену інспектором ПП роти № 9 батальйону № 1 УПП у м. Харків лейтенантом поліції ОСОБА_3.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі скарги в десятиденний строк з моменту отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.

Суддя Алфьорова Т.М.