Рішення № 58029164, 30.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4746/16 Справа № 200/8865/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_2, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛМ», публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

29 квітня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі: ТОВ «ФК «Приватні інвестиції») звернувся до суду із вказаним позовом, за яким просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 на їх користь заборгованість по кредитному договору № 003/09-К від 23 квітня 2009 року, укладеному між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «МІЛМ» у розмірі 39410579,10 грн. у тому числі: заборгованість по кредиту - 22 963 205,96 грн.; заборгованість по відсоткам - 5 877 135,72 грн.; пеня по тілу - 2 627 279,73 грн.; пеня по відсотках - 2 627 279,73; інфляційні витрати - 3 017 117,76 грн.; упущена вигода - 2 298 560,20 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на їх користь судовий збір за подачу позову у розмірі 3 654 грн. та судовий збір за заяву про забезпечення позову у розмірі 121,80 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23.04.2009 року між ВАТ «Кредобанк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого виступає - ПАТ «Кредобанк», та ТОВ «МІЛМ» був укладений кредитний договір №003/09-К, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1 300 000,00 доларів США, для погашення суми кредиту в розмірі 1 300 000,00 доларів США згідно кредитного договору №027/06-КЛ від 22.03.2006 року з кінцевим терміном повернення 20.04.2011 року зі сплатою 15,25% річних, яка у разі не проведення страхування заставного майна, або не проведення загального грошового обороту за аналізований період може бути збільшена на 2% річних. 01.02.2011 року було укладено додатковий договір №2 до кредитного договору, відповідно до якого банк надав позичальнику кошти у сумі 3 092 798,11 доларів США, але не більше 24 753 707,28 грн. у кредит для погашення суми кредиту в розмірі 1 300 000,00 доларів США згідно кредитного договору №027/06-КЛ від 22.03.2006 року, з кінцевим терміном повернення 30.05.2016 року, зі сплатою 18% річних. Для виконання вищезазначених зобов'язань 31.01.2011 року між банком, позичальником та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №010/11-П, згідно умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед банком за виконання ТОВ «МІЛМ» зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором. ОСОБА_2 зобов'язався своєчасно повертати кредит, нараховані відсотки у відповідності до умов кредитного договору. До тепер відповідач свої обов'язки виконує неналежним чином, а тому станом на 12.03.2015 року має заборгованість за кредитом складає 39 410 579,10 грн. Позивач неодноразово повідомляв відповідача про факт виникнення заборгованості та її розмір. Однак на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідачем не погашена. 29.11.2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» відповідно до чинного законодавства України був укладений договір факторингу. Згідно даного договору відбулася уступка права вимоги за кредитним договором №003/09-К від 23.04.2009 року та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуло прав кредитора до ТОВ «МІЛМ». Позивач вважав, що невиконання умов договору є істотним порушенням, внаслідок чого заборгованість ОСОБА_2О перед ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» за кредитним договором становить 39 410 579,10 грн., а саме: заборгованість по кредиту - 22 963 205,96 грн.; заборгованість по відсоткам - 5 877 135,72 грн.; пеня по тілу - 2 627 279,73 грн.; пеня по відсотках - 2 627 279,73; інфляційні витрати - 3 017 117,76 грн.; упущена вигода - 2 298 560,20 грн. та судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року ухвалено: позовні вимоги ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» - задовольнити; стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованість по кредитному договору №003/09-К від 23.04.2009 року в розмірі 39 410 579,10 грн., а саме: заборгованість по кредиту - 22 963 205,96 грн.; заборгованість по відсоткам - 5 877 135,72 грн.; пеня по тілу - 2 627 279,73 грн.; пеня по відсотках - 2 627 279,73; інфляційні витрати - 3 017 117,76 грн.; упущена вигода - 2 298 560,20 грн., судовий збір в розмірі 3 654 грн., а всього - 39 414 233,10 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2009 року між ВАТ «Кредобанк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого виступає - ПАТ «Кредобанк», та ТОВ «МІЛМ» був укладений кредитний договір №003/09-К, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1 300 000,00 доларів США, для погашення суми кредиту в розмірі 1 300 000,00 доларів США згідно кредитного договору №027/06-КЛ від 22.03.2006 року з кінцевим терміном повернення 20.04.2011 року зі сплатою 15,25% річних, яка у разі не проведення страхування заставного майна, або не проведення загального грошового обороту за аналізований період може бути збільшена на 2% річних. 01.02.2011 року було укладено додатковий договір №2 до кредитного договору, відповідно до якого банк надав позичальнику кошти у сумі 3 092 798,11 доларів США, але не більше 24 753 707,28 грн. у кредит для погашення суми кредиту в розмірі 1 300 000,00 доларів США згідно кредитного договору №027/06-КЛ від 22.03.2006 року, з кінцевим терміном повернення 30.05.2016 року, зі сплатою 18% річних. Для виконання вищезазначених зобов'язань 31.01.2011 року між банком, позичальником та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №010/11-П, згідно умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед банком за виконання ТОВ «МІЛМ» зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором. ОСОБА_2 зобов'язався своєчасно повертати кредит, нараховані відсотки у відповідності до умов кредитного договору. До тепер відповідач свої обов'язки виконує неналежним чином, а тому станом на 12.03.2015 року має заборгованість за кредитом в сумі 39 410 579,10 грн. Позивач неодноразово повідомляв відповідача про факт виникнення заборгованості та її розмір. Однак на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідачем не погашена. 29.11.2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» відповідно до чинного законодавства України був укладений договір факторингу. Згідно даного договору відбулася уступка права вимоги за кредитним договором №003/09-К від 23.04.2009 року та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуло прав кредитора до ТОВ «МІЛМ».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено порушенням, внаслідок чого заборгованість ОСОБА_2О перед ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» за кредитним договором становить 39 410 579,10 грн., а саме: заборгованість по кредиту - 22 963 205,96 грн.; заборгованість по відсоткам - 5 877 135,72 грн.; пеня по тілу - 2 627 279,73 грн.; пеня по відсотках - 2 627 279,73; інфляційні витрати - 3 017 117,76 грн.; упущена вигода - 2 298 560,20 грн., тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованість за цим договором в розмірі 39 410 579,10 грн.

Колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції, оскільки суд не з'ясував характер правовідносин, які виникли у сторін та не надано їм оцінку, і не з'ясував яким законом вони регулюється; суд неправильно застосував норми матеріального права.

Суд першої інстанції не повідомив належним чином відповідача про дату, час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим по справі наявна неповнота з'ясування обставин справи.

Судом першої інстанції у порушення вимог ст.215 ЦПК України не зазначено у рішенні суду мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, з яких бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Мотивація за рішенням суду першої інстанції - не ґрунтується на законі, який регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.п.1-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України за наступними підставами.

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Колегія суддів встановила і це підтверджується матеріалами справи, та не заперечується сторонами у справі, що між юридичними особами, а саме: між ВАТ «Кредобанк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого виступає - ПАТ «Кредобанк», та ТОВ «МІЛМ» був укладений кредитний договір №003/09-К від 23.04.2009 року, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1 300 000,00 доларів США, для погашення суми кредиту в розмірі 1 300 000,00 доларів США згідно кредитного договору №027/06-КЛ від 22.03.2006 року з кінцевим терміном повернення 20.04.2011 року зі сплатою 15,25% річних, яка у разі не проведення страхування заставного майна, або не проведення загального грошового обороту за аналізований період може бути збільшена на 2% річних. 01.02.2011 року було укладено додатковий договір №2 до кредитного договору, відповідно до якого банк надав позичальнику кошти у сумі 3 092 798,11 доларів США, але не більше 24 753 707,28 грн. у кредит для погашення суми кредиту в розмірі 1 300 000,00 доларів США згідно кредитного договору №027/06-КЛ від 22.03.2006 року, з кінцевим терміном повернення 30.05.2016 року, зі сплатою 18% річних.

Позивач в позовній заяві зазначив, що станом на 12.03.2015 року заборгованість по кредитному договору № 003/09-К від 23 квітня 2009 року складає 39 410 579,10 грн. у тому числі: заборгованість по кредиту - 22 963 205,96 грн.; заборгованість по відсоткам - 5 877 135,72 грн.; пеня по тілу - 2 627 279,73 грн.; пеня по відсотках - 2 627 279,73; інфляційні витрати - 3 017 117,76 грн.; упущена вигода - 2 298 560,20 грн.

Для забезпечення виконання вказаних кредитних зобов'язань позичальника, між банком, позичальником та поручителем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №010/11-П від 31.01.2011 року, згідно умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед банком за виконання ТОВ «МІЛМ» зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором.

29.11.2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» відповідно до чинного законодавства України був укладений договір факторингу. Згідно даного договору відбулася уступка права вимоги за кредитним договором №003/09-К від 23.04.2009 року та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуло прав кредитора до ТОВ «МІЛМ».

На підставі договору факторингу від 29 листопада 2011 року позивач набув права вимоги до позичальника ТОВ «МІЛМ» (а.с.30-43).

З матеріалів справи вбачається що, боржник за основним кредитним договором первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 20 квітня 2011 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Додатковим договором № 2 від 01 лютого 2011 року дата остаточного повернення кредиту визначена 30 травня 2016 року та встановлено новий щомісячний графік платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч.3 ст.254 ЦК України).

У зв'язку з порушенням основним боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор має право використати передбачене ч.2 ст.1050 ЦК України та п.5.8 основного кредитного договором дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач використав своє право на дострокове повернення суми кредиту, пред'явивши позов до ТОВ «МІЛМ» до господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2013 року (а.с.127-134) у справі № 904/1261/13-г позов ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» до ТОВ «МІЛМ» та ТОВ «ЛІДЕР» задоволено повністю та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 003/09-К від 23.04.2009 року з боржника ТОВ «МІЛМ» 29789289,68 грн. та звернено стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ «ЛІДЕР» в рахунок вказаної заборгованості.

Крім того, позивач звертався в травні 2015 року з позовами до кожного з поручителів окремо за вказаним кредитним договором про стягнення заборгованості. Рішеннями судів від 28 липня 2015 року, які набрали законної сили після перегляду в апеляційному порядку 15 вересня 2015 року та 13 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено, оскільки встановлено, що порука припинена (а.с.135-185).

Слід зазначити, що умови договору поруки в цих справах ідентичні договору поруки на підставі якого заявлено позов в цій справі.

Згідно до вимог ч.3 статті 61 ЦПК України, - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 003/09-К від 23.04.2009 року та додатковим договором № 2 від 01.02.2011 року позивач скористався своїм правом на дострокове повернення всієї суми кредиту шляхом поданням боржнику повідомлення-вимоги, направленої позичальнику 12 січня 2012 року, з якої вбачається, що позивач як новий кредитор просив боржника повернути кредит достроково у повному обсязі не пізніше 4 днів з дня направлення такої вимоги на адресу позичальника, тобто змінив строк виконання основного зобов'язання 30 травня 2016 року, передбаченого умовами кредитного договору, на 10 березня 2012 року, з розрахунку 12 січня 2012 року + 45 днів.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п.4.7. договору поруки № 010/11-П від 31 січня 2011 року порука припиняється за спливом трирічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором (а.с.19).

Отже колегія суддів дійшла висновку про те, що порука відповідача припинилася 10 березня 2015 року.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом до відповідача-поручителя 29 квітня 2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, то позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними.

Доводи представника позивача про те, що вимогу про погашення заборгованості відповідачу було направлено 28 листопада 2014 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки строк виконання основного зобов'язання змінено при реалізації позивачем свого права на дострокове стягнення всієї суми кредиту.

Доводи представника позивача про те, що настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором визначене датою подання до господарського суду 12 лютого 2013 року позову до ТОВ «МІЛМ» не можуть бути враховані, оскільки дату виконання основного зобов'язання змінено шляхом надіслання на адресу позичальника повідомлення-вимоги від 12 січня 2012 року про повернення кредиту.

Така правова позиція викладена і в постановах Верховного суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-28цс14, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-125цс14, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14.

Статтею 546 ЦК України, передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості з боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Колегія суддів враховуючи положення ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо пред'явлення вимог до поручителя ОСОБА_2 у трирічний строк від дня настання строку виконання основного зобов'язання, встановила і це підтверджується матеріалами справи, що позивачем не дотриманий строк звернення з відповідною позовною вимогою до вказаного поручителя, виходячи з того, що строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором змінений позивачем-кредитором на 10 березня 2012 року, а з позовом кредитор звернувся до суду з вимогою до поручителя 29 квітня 2015 року, тобто поза межами встановленого законом строку дії договору поруки, крім того, не надавши суду доказів виконання рішення господарського суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, колегія суддів вважає, що не має підстав для задоволення позову, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено, то понесені судові витрати відповідачем по сплаті судового збору для подання апеляційної скарги в сумі 4 019,40 грн. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2015 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_2, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛМ», публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (код ЄДРПОУ 37356981) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 4 019,40 грн. (чотири тисячі дев'ятнадцять гривень 40 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді З.М. Пономарь

М.Ю. Петешенкова