Ухвала суду № 58027540, 31.05.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/18765/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/789/581/16 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Козак І. О., Демкович Ю. Й.,

секретар судового засідання - Танцюра О.В.

з участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - Панченка Дмитра Вікторовича, та

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29.01.2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

11.11.2014 року ТзОВ "Кредитні ініціативи" (далі товариство) звернулося до суду із вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір про передачу прав за договорами забезпечення.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір про відступлення прав вимоги - новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення.

04.01.2008 року між ПАТ «АК ПІБ» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний борг, з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до якого банк зобов'язався надати Боржнику кредит - 200 000 доларів США, а боржник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит - 200 000 доларів США, однак остання зобов'язаня належним чином не виконала, у зв'язку з чим виник борг який, станом на 27.10.2014 року, становить 2 927 408,46 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.01.2015 року у задоволенні позову ТзОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено, оскільки питання про звернення стягнення заборгованості станом на 11.08.2010 року на предмет застави вже вирішено судом і рішення набрало законної сили.

В апеляційній скарзі товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позов посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом не взято до уваги, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Зазначає, що рішення суду від 11.08.2010 року на момент розгляду справи не виконане і суд першої інстанції зобов'язаний був перевірити чи виконане рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11.08.2010 року.

В судовому засіданні представник Товариства підтримав апеляційну скаргу, надав відповідні пояснення та вказав, що ніхто не може знати за скільки буде продано майно і товариство хоче стягнути заборгованість за період з 12.08.2010 року по 27.10.2014 рік - по відсотках - 973221,49 грн., та по пені - 322602,59 грн.

Зазначив, що вказаних вимог він в суді першої інстанції і не уточнював.

Представник ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, та надав пояснення аналогічні запереченню на апеляційну скаргу, доповненню до заперечення. Вказав, що Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.08.2010 року, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельні ділянки.

Звернув увагу, що з ініціативи Товариства на вказане майно ОСОБА_2 звернуто стягнення, і згідно виконавчого напису нотаріуса.

Вказав, що зловживаючи своїми правами Товариство не ставило питання про заміну стягувача в виконавчому документі, а звертається в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - вже третій раз на одне і теж майно.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягає, так як підстави для повторного стягнення з боржника заборгованості відсутні.

Судом встановлено, що 04.01.2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про іпотечний борг № 03-2/1, з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати Боржнику кредит - 200000 доларів США, а боржник зобов'язується повернути наданий кредит до 28.12.2017р. і сплатити проценти за користування в розмірі 12,5 річних (а.с. 6-32).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.08.2010 року, яке набрало законної сили, по цивільній справі №2-4151/10 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційно-промисловий банк» в особі філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м.Тернополі до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено і стягнуто солідарно із відповідачів заборгованість за Договором про іпотечний борг №03-2/1 від 04.01.2008 року - 1 657 684,38 грн.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 204 кв.м., із земельною ділянкою - 0,0450 га по АДРЕСА_1 та земельну ділянку - 0,04160 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 з визначенням продажу - на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості за Договором про іпотечний борг №03-2/1 від 04.01.2008року.

17.12.2012 року між ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги. ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТзОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами (а.с. 43-53).

17.12.2012 року між ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір про передачу прав за договорами забезпечення.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про заставу", застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

В силу вимог ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки він достатньо вмотивований та підтверджений доказами, наявними в матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції зобов'язаний був перевірити чи виконане рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11.08.2010 року оцінюються критично оскільки:

- відповідно ч.3 ст. 10 , ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу;

- з матеріалів справи, з позовної заяви, вбачається, що питання щодо не виконаного рішення суду від 11.08.2010 року в позові не піднімалося, доводи які пов'язані з вказаним рішенням не оговорювалися в позові;

- позивачем в справі не заявлялися клопотання про витребування судом доказів, які стосуються виконання рішення суду від 11.08.2010 року;

Враховуючи вказане, що доводи які стосуються рішення суду від 01.08.2010 року в позові не оговорені, питання про витребування доказів про хід виконання вказаного рішення позивачем не піднімалося то і підстави витребування і дослідження таких доказів судом з власної ініціативи - відсутні.

Критично оцінюються доводи апеляційної скарги і про те, що з розрахунку заборгованості видно про невиконання рішення суду, оскільки:

- поданий розрахунок заборгованості не є належним і допустимим доказом про невиконання рішення суді від 11.08.2010 року;

- позивачем не подано доказів про те, що рішення суду не виконане;

- твердження представника ОСОБА_2, що з ініціативи Товариства виконавчим написом нотаріуса звернуто стягнення на предмет іпотеки будинок і дві земельні ділянки ОСОБА_2 не спростовано, а підтверджено Виконавчим написом від 12.11.2013 року - а.с.75;

- напротивагу доводам апелянта в матеріалах справи наявна постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2014 року ВП№43628467, - а.с.76, і доказів того, що вказане виконавче провадження не виконане, або є таким що не може бути виконаним, матеріали справи не містять.

Доводи про те, що суд був зобов'язаний стягнути заборгованість за період з 12.08.2010 року по 27.10.2014 року з врахуваннням рішення суду від 11.08.2010 року оцінюються критично, оскільки такі вимоги не оговорювалися ні в позовній заяві ні в інших матеріалах справи. Питання рішення суду від 11.08.2010 року позивачем у позові не піднімалося.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 35) в ньому відсутні будь-які посилання на рішення суду від 11.08.2010 року, період нарахування починаючи з 04.01.2008 року і вказані станом на 27.10.2014 року.

Відповідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи вказане, критично оцінюються доводи апеляційної скарги, що колегія суддів повинна врахувати висновки постанови Львівського апеляційного Господарського суду від 23.11.2015 року, оскільки такої постанови на момент розгляду справи в суді першої інстанції не існувало. Справа розглядалася судом першої інстанції ще 29.01.2015 року, а вказана постанова винесена 23.11.2015 року. Крім того, враховуючи вимоги ст. 360-7 ЦПК України вказане рішення апеляційного Господарського суду не є обов'язковим до застосування апеляційним судом при розгляді даної справи.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вказане, матеріали справи, подані докази, колегія суддів приходить до переконання, що рішення постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29.01.2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді