Ухвала суду № 58027465, 30.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/1501/16 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/3492/16 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія: 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Цапові П.М.,

за участю адвоката ОСОБА_3 - представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості („Концерн „Укрспирт"), третя особа - ОСОБА_6, у якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Концерну „Укрспирт" від 11 березня 2016 року № 30-к „Про звільнення ОСОБА_4." та поновити його на посаді директора Державного підприємства (ДП) „Угерський спиртовий завод".

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що позивач з 23 жовтня 2014 року був призначений на посаду директораДП „Угерський спиртовий завод" з наступним укладенням з ним контракту. Однак, такий контракт з ним укладено так і не було і наказом Концерну „Укрспирт" від 11 березня 2016 року № 30-к, що оскаржується, його під час перебування у щорічній відпустці було звільнено з займаної посади за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи. Вважає, що такий спосіб звільнення керівника державного підприємства, як припинення повноважень посадової особи, не передбачений КЗпП України та що таке звільнення відбулося з порушенням частини 3 ст. 40 КЗпП - під час перебування його у відпустці (а.с. 2-4).

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказДержавного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості („Концерн „Укрспирт") від 11 березня 2016 року № 30-к „Про звільнення ОСОБА_4.".

Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора Державного підприємства „Угерський спиртовий завод".

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання (а.с. 70-73).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12 квітня 2016 року заяву Концерну „Укрспирт" про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 99-101, 112-113) і дане рішення представник Концерну „Укрспирт" ОСОБА_5 оскаржила в загальному порядку.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Звертає увагу на те, що наказ від 10.03.2016 року № 7 „Про надання частини щорічної відпустки ОСОБА_4." було видано самим же ОСОБА_4 - без повідомлення останнім про такий наказ Концерну „Укрспирт".

Вважає, що підставою для видання наказу про призначення керівника підприємства, що є у державній власності, на посаду є контракт, який з позивачем укладено так і не було.

Вважає неправомірним висновок суду про те, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неналежне виконання позивачем обов'язків директора ДП „Угерський спиртовий завод", оскільки судом було ухвалено заочне рішення за відсутності представника відповідача вперше, та стверджує, що позивач притягувався до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, що стверджується постановами Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.10.2015 року та від 30.12.2015 року.

Стверджує, що за час перебування ОСОБА_4 на посаді в.о. директора, а з 23.10.2014 року - на посаді директора ДП „Угерський спиртовий завод" „заборгованість по заробітній платі лише зростала", а заборгованість по банківським кредитам та поточним зобов'язанням становить 4 685 000 грн.

Вважає „абсурдним" висновок суду про те, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно застосовано Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" та пункт 5 частини 1 ст. 41 КЗпП України - з огляду на те, що згаданий закон стосується посадових осіб господарських підприємств і ніяким чином не стосується керівників державних підприємств, та вважає, що у відповідності до частини 3 ст. 99 ЦК України (в редакції, яка набула чинності з 01 червня 2014 року) Комісія з ліквідації Концерну „Укрспирт" (як уповноважений орган управління ДП „Угерський спиртовий завод") вправі була припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час (а.с. 118-129).

Апелянт, відповідач Концерн „Укрспирт", будучи своєчасно (17.05.2016 року) належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду справи, що стверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 194), явку свого представника в судове засідання не забезпечив і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи - на підставі наявних у ній даних та доказів.

Третя особа, ОСОБА_6, 30.05.2016 року подав до суду заяву про відкладення апеляційного розгляду справи, мотивуючи її тим, що його не було належно повідомлено про такий розгляд (а.с. 199).

Як вбачається зі змісту ч.5 ст. 74 ЦПК України, судові повістки надсилаються поштою рекомендованим листом із повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі, а у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином, а частиною 5 ст. 76 ЦПК України встановлено, що вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Як стверджується матеріалами справи, судова повістка про виклик в суд на апеляційний розгляд справи, надіслана ОСОБА_6 за адресою, зазначеною у апеляційній скарзі поданій ним на ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі (а.с. 84), повернулася до суду без вручення її ОСОБА_6 - з відміткою пошти „за закінченням терміну зберігання" (а.с. 196-197), однак судова повістка про виклик в суд на апеляційний розгляд справи була своєчасно (19.05.2016 року) врученою його представнику - адвокату Малишаку А.С. (з яким ОСОБА_6 уклав Договір про надання правової допомоги у даній справі „у судах всіх інстанцій"; а.с. 43, 195).

За вище наведених обставин колегія суддів доводи заяви ОСОБА_6 з посиланням на те, що його не було належним чином повідомлено про час і місце апеляційного розгляду справи, визнає необгрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтею 65 Господарського кодексу України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів (ч.1); власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (ч.2); для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства (ч.3); у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін (ч.4); керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону (ч.6).

Як вбачається з вище наведених норм законодавства, керівник підприємства перебуває з власником (власниками) підприємства у трудових відносинах.

Порядок призначення та звільнення з посади працівника, в тому числі - керівника, визначено КЗпП України, який є спеціальною нормою відносно частини 3 ст. 99 ЦК України (посилання на яку міститься у доводах апеляційної скарги).

Статтею 4 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, тобто - основним законодавчим актом, що регулює трудові та пов'язані з ними відносини, є Кодекс законів про працю України, відповідно до ст.3 якого до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.

Статтею 36 КЗпП України встановлені підстави припинення трудового договору, зокрема - підстави, передбачені контрактом (п.8).

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" міститься роз'яснення про те, що:

- на підставі п.8 ст.36 КЗпП трудовий договір припиняється за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, а оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством - статті 36, 39-41 КЗпП (п.13);

- при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові і що суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення (п.18).

Статутом ДП „Угерський спиртовий завод" встановлено, що управління Підприємством здійснює його керівник (п.5.1) і наймання на посаду директора Підприємства здійснюється концерном „Укрспирт" на контрактній основі (п. 5.2; а.с. 131-137).

В свою чергу, Статутом Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості („Концерн „Укрспирт") встановлено, що управління Концерном здійснює його голова (п.18), який призначає на посаду і звільняє з посади директорів спиртових та лікеро-горілчаних заводів на контрактній основі (п.19; а.с. 138-140).

Як стверджується матеріалами справи, наказом по Концерну „Укрспирт" від 01.09.2014 року № 165-к позивача ОСОБА_4 з 02.09.2014 року було призначено тимчасово виконуючим обов'язки директора ДП „Угерський спиртовий завод", а наказом по Концерну „Укрспирт" від 23.10.2014 року № 246-к (за підписом першого заступника голови Концерну) ОСОБА_4 з 23.10.2014 року було призначено директором ДП „Угерський спиртовий завод" з наступним укладенням з ним контракту (а.с. 22-24).

Вище згадані накази по Концерну „Укрспирт" ніким не оскаржувалися та не скасовувалися (докази про це у матеріалах справи відсутні), а відтак є чинними.

Відтак, як вбачається з вище наведеного, саме відповідач (Концерн „Укрспирт"), як власник ДП „Угерський спиртовий завод", взяв на себе зобов'язання по укладенню з позивачем (як призначеним ним же директором згаданого ДП) контракту, однак взятих на себе зобов'язань не виконав і вина у цьому позивача відсутня (будь-які докази про таку у матеріалах справи відсутні).

Наказом за підписом заступника голови ліквідаційної комісії (з ліквідації Концерну „Укрспирт") ОСОБА_9 від 11 березня 2016 року № 30-к „Про звільнення ОСОБА_4." позивача було звільнено з роботи з 11 березня 2016 року у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи - п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 28).

Як вбачається з назви статті 41 КЗпП України, згаданою нормою закону встановлено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов і у відповідності до пункту 5 частини 1 цієї статті такою додатковою підставою є припинення повноважень посадових осіб.

В той же час, у вище згаданому наказі не наведено жодної обставини чи умови, які б пояснювали причини звільнення позивача з роботи, а тому доводи апеляційної скарги - з посиланням на ніби-то недоліки у роботі позивача - до уваги прийматися не можуть, оскільки (як вбачається зі змісту цього наказу) звільнення позивача не пов'язувалося з цими недоліками.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, та гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення, а статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

На переконання колегії суддів, звільнення позивача у вище зазначений спосіб з роботи - без зазначення будь-яких причин та мотивації такого звільнення - не може бути визнано законним, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що трудові права позивача цим звільненням було порушено і він мав право на захист цих прав в судовому порядку (ст.ст. 43, 55 Конституції України), а суд (у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) мав дати належну оцінку доводам з приводу порушення трудових прав позивача.

Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення у практиці Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді справ з аналогічних правовідносин (а.с. 53-58).

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне відмітити і наступне.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (поданого до суду апеляційної інстанції представником позивача), навіть станом на час апеляційного розгляду даної справи (а саме - станом на 27.05.2016 року) у Концерну „Укрспирт" є керівник (голова) - Мітін Ю.О., саме який (у відповідності до п. 19 Статуту Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості) наділений правом на призначення на посаду і звільнення з посади директорів спиртових та лікеро-горілчаних заводів, а головою комісії з припинення Концерну „Укрспирт" (ліквідатором) є Лапа В.І. (а.с. 202-206).

В той же час, наказ про звільнення позивача з роботи, що оскаржується, видав заступник голови ліквідаційної комісії (з ліквідації Концерну „Укрспирт") ОСОБА_9

При цьому відповідачем (апелянтом) так і не було подано до суду будь-яких пояснень з приводу того, чому рішення про звільнення позивача з посади приймалося заступником голови ліквідаційної комісії ОСОБА_9, а не головою Концерну „Укрспирт" (або ліквідатором).

За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду про незаконність звільнення позивача з роботи, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, відхилити та залишити заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 березня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: