Ухвала суду № 58026566, 12.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/193/15 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/783/2439/16 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.

з участю секретаря: Іванової О.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_4 до Червоноградської державної нотаріальної контори, державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М.В., з участю третіх осіб ОСОБА_6, ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання незаконними дій державного нотаріуса,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_4 Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. У апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Встановлено, що 1 серпня 2002 року між ОСОБА_6 та банком було укладено договір на обслуговування пластикової кредитної картки, а 2 серпня 2002 року-додаткову угоду до даного договору про встановлення кредитного ліміту у розмірі 25000 доларів США терміном до 31 липня 2003 року. На забезпечення виконання зобов»язань позичальником, між ОСОБА_6, ОСОБА_4 та банком 2 серпня 2002 року укладений договір застави, предметом якого є незавершений будівництвом житловий будинок на АДРЕСА_1 із земельною ділянкою площею 0,600 га посвідчений державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори зареєстрований за номером 1-2116.

7 жовтня 2003 року державним нотаріусом вчинено виконавчий напис, яким запропоновано вилучити предмет застави для погашення заборгованості за основним зобовязанням у сумі 25000 доларів США, несплачених відсотках в сумі 3483,1 доларів США та пені у сумі 725,59 доларів США. Відповідно до договору від 16 червня 2006 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, укладеного між ВДВС та ДАК, 26 липня 2006 року предмет застави - незавершений будівництвом житловий будинок з гаражем та огорожею, був реалізований на прилюдних торгах на користь ОСОБА_7

Із здійснених в рамках розслідування кримінального провадження висновків, зокрема висновку спеціаліста №6/224 від 5 серпня 2011 року, висновку експерта №6/36 від 16 лютого 2012 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_4 у договорах застави і поручительства виконані іншою особою, ким саме, встановити виявилось неможливим.

Відповідно до висновку експерта №6/330 від 2 липня 2012 року, №6/51, вбачається, що підписи у договорах застави та поручительства, у договорі купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку та земельної ділянки виконані однією особою - ОСОБА_6

Згідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що діяла на момент вчинення нотаріальної дії) при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

Частинами 1,2 статті 45 цього ж Закону (в редакції, що діяла на момент вчинення нотаріальної дії) передбачено, що при посвідченні угод і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України, перевіряється

справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо угода, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Аналогічне положення міститься у пунктах 12,13 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року N 18/59 (далі - Інструкція), що була чинною на час вчинення вищевказаної нотаріальної дії.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта, особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу), є одним з загальних правил щодо пред'явлення позову. Відповідно до ст.ст. 257,258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 1 і5 ст. 261 ЦК України визначено, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 267. ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вірно врахував, що Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до вірно висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду і не надано доказів про наявність поважних причин для пропуску цього строку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 приймала участь в якості третьої особи у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до нотаріуса Червоноградської нотаріальної контори Заєць М.В. про визнання протиправними дій нотаріуса, визнання нечинним та скасування виконавчого напису, рішення по якому було ухвалено 11 жовтня 2006 року. Суд прийшов до вірного висновку, що саме з цього часу ОСОБА_4 було відомо про ту обставину, що вона виступає в якості заставодавця згідно умов договору застави № 519/303 від 2 серпня 2002 року. Позивач у цій справі зверталася до суду із позовом 1 листопада 2010 року, де зазначала про те, що договір застави будинковолодіння, яке належало їй на праві приватної власності, договір поручительства вона не укладала, згоди на їх укладення не давала та останні не підписувала. Відтак була обізнана щодо зазначених обставин.

З цим позовом ОСОБА_4 Звернулася 16 січня 2015 року, тобто після спливу строку позовної давності. Підстави для поновлення строку відсутні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний зв'язок у сукупності; встановлених судом обставини.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу належить відхилити

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 грудня 2015 року залишати без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Судове рішення набрало законної сили 12.05.2016 року

Суддя Т.І. Приколота

Дата оформлення 31.05.2016 року

Помічник судді М.Б. Борачок