Ухвала суду № 58025978, 01.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/1239/16 головуючий у 1 інстанції Кравченко Л.Ю.

провадження № 22-ц/778/2180/16 суддя-доповідач Панкеєв О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Панкеєва О.В.,

суддів Кухаря С.В., Осоцького І.І.,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області про звільнення майна з під арешту,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Запорізькій області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування позову зазначивши, що 06.09.2006 року у неї вдома за адресою: АДРЕСА_1 співробітниками міліції був проведений обшук у зв'язку із підозрою її у співучасті у скоєнні з ОСОБА_3 злочинів та вилучено 911 доларів США, на які слідчим накладено арешт. 10.08.2011 року відносно неї було закрито кримінальну справу. В грудні 2015 року від ОСОБА_3 їй стало відомо, що 06.02.2012 Жовтневим районним судом м.Запоріжжя винесено вирок та конфісковано її гроші.

У зв'язку з зазначеним, позивач просила суд звільнити з-під арешту 911 доларів США та повернути їй.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції, що за протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 від 06.09.2006 року було вилучено 911 доларів США. (а.с. 14)

Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області від 04.12.2006 року 911 доларів США, вилучені 06.09.2006 року під час обшуку за містом проживання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою забезпечення цивільного позову, виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, а також погашення судових витрат здано на зберігання до УФРЄ ГУМВС України в Запорізькій області. (а.с.16)

Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області від 10.08.2011 року кримінальну справу №16120504, порушене відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з недоведеністю обвинуваченої в скоєнні злочину. (9а.с.9-13)

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2012 року засуджено ОСОБА_3 за ч..1, 3 ст.358, ч.ч.3,4 ст.190, ч.4 ст.189 КК України та ОСОБА_4 за ч..3,4 ст.190 КК України та вирішено долю речових доказів, а саме: звернуто стягнення на майно, що належить ОСОБА_3 та описане відповідно до постанови про передачу грошових коштів на депозитний рахунок від 04.12.2006 року грошові кошти в сумі 911 доларів США, які передати до ВДВС Запорізького обласного управління юстиції, яке буде займатися виконанням вироку в частини цивільних позовів - для забезпечення погашення позовів за рахунок вказаних грошових коштів. (а.с. 4-8)

Гроші ні готівкою, ні на рахунки Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відкриті у Держказначействі, станом на 11.03.2016 року не надходили відповідно до службової записки начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення за №08-41/28 від 11.03.2016 року.

Згідно з листом начальника управління ДВС у Запорізькій області №03/2-41/52 від 11.03.2016 року виконавчий документ, виданий з метою примусового виконання вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2012 року №1/808/65/2012 в частині звернення стягнення на майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: грошових коштів в сумі 911 доларів США, на виконання не надходив.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції зазначив проте, що позивачем не доведено, що вилучені грошові кошти належать їй. Навпаки, доводи позивача щодо належності їй вилучених 911 доларів США спростовуються постановою слідчого від 04.12.2006 року та вироком суду, яким вирішено долю грошових коштів в сумі 911 доларів США.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції допустився помилки щодо правильного застосування норм матеріального права, на яких він обґрунтовував рішення, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. При цьому ОСОБА_2 не визначає, якої саме помилки допустився суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно вимог статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», частиною 1 якої передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чиобмежений у його здійснені. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України, власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві особистої приватної власності.

При цьому власник майна має навести докази на підтвердження, того , що спірне майно належить саме йому.

За положеннями ст.cт.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Позивач ані в позові, ані в апеляційній скарзі не наводить доказів проте, що вилучені слідчими 911 доларів США належить саме ОСОБА_2

За вказаних обставин рішення суду є правильне по суті і справедливе , а тому за положеннями ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

За положеннями ч.3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За роз'ясненнями п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України N 6 від 27 серпня 1976 (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно.

За правовою позицією ВСУ у справі № 6-26цс13 від 15.05.2013 року, яка за правилами ст. 360-7 ЦПК України обов'язкова у застосуванні судової практики, право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатися шляхом звільнення цього майна з-під арешту, тобто законодавство про захист права власті у порядку цивільного судочинства поширюється на ці відносини. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються лише заяви боржників на правильність арешту майна.

У порушення вимог ст. 30,33 ЦПК України в позовних вимогах ОСОБА_2 не залучено боржника - ОСОБА_3, який за вироком суду є власником спірних доларів та осіб, в інтересах яких було накладено арешт на майно.

Проте таке процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи, не порушило права боржника, та осіб, в інтересах яких було накладено арешт на майно, оскільки позивач ОСОБА_2 з посиланням на докази не доводить, що саме їй належить 911 доларів США, які були вилучені 06.09.2006 року під час обшуку за містом проживання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою забезпечення цивільного позову, передані на зберігання до УФРЄ ГУМВС України в Запорізькій області. (а.с.16), доля яких була вирішена вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2012 року, - звернуто стягнення на майно, що належить ОСОБА_3 описане відповідно до постанови про передачу грошових коштів на депозитний рахунок від 04.12.2006 року грошові кошти в сумі 911 доларів США, які були вирішено судом передати до ВДВС Запорізького обласного управління юстиції, для виконання вироку в частини цивільних позовів - для забезпечення погашення позовів за рахунок вказаних грошових коштів. (а.с. 4-8)

За вказаних обставин не залучення в якості відповідача боржника ОСОБА_3, який за вироком суду є власником спірних доларів, та осіб, в інтересах яких було накладено арешт на майно, не змінює суть рішення суду, не призвело до неправильного вирішення справи по суті, оскільки не порушує права боржника ОСОБА_3, та осіб, в інтересах яких було накладено арешт на майно, а тому за положеннями ст. 308, та ч.3 ст. 309 ЦПК України, оскільки порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, та виходячи із того, що рішення суду першої інстанції є правильне і справедливе по суті, воно не може бути скасованим з одних лише формальних міркувань.

Оскільки судом по суті правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду проте, що позивач є власником спірного майна, а тому колегія судів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це вимагає позивач.

Керуючись ст. ст.307,307,313,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: