Ухвала суду № 58025931, 31.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 334/2350/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/2350/15-к Головуючий в 1 інст. Мусієнко Н.М.

Провадження №11-кп/778/925/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ч.1 ст. 185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Старовойт І.П.,

суддів Дадашевої С.В., Булейко О.Л.,

при секретарі Тарасенко Я.Л.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12015080050000992 від 09.03.2015 р., за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора Запорізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2016 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкаючого без офіційної реєстрації: м.Запоріжжя, вул. Блюхера 32, раніше судимого:

- 19.10.2012р. Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 263 КК України до штрафу у розмірі 510 грн., штраф не сплачено;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Мотренко М.В.

В апеляційних скаргах:

- прокурор Запорізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3, не оскаржуючи обставин справи, юридичної кваліфікації дій, доказаності вини обвинуваченого ОСОБА_2 та призначеного покарання, просить оскаржуваний вирок змінити шляхом виключення з резолютивної частини абзацу другого про самостійне виконання вироку Ленінського райсуду від 19.10.2012 р. за ч.2 ст.263 КК України, яким ОСОБА_2 засуджено до штрафу у розмірі 510 грн., у звязку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність; в іншій частині вирок від 16.03.2016 року залишити без змін;

- обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок змінити в частині призначеного покарання, посилаючись на те, що судимість погашена, він має на утриманні матір, яка не працює, то він є єдиним годувальником сімї.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України вирок Ленінського районного суду від 19.10.2012р. за ч. 2 ст. 263 КК України, яким ОСОБА_2 засуджений до штрафу у розмірі 510 грн., виконується самостійно.

Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_2 час перебування в СІЗО з 12.03.2016р. по час ухвалення вироку 16.03.2016р відповідно до ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку ОСОБА_2 засуджено за те, що він 15.03.2015р. приблизно о 20-10 год. у приміщенні кафе «Закусочна» по вул. Зачиняєвій . буд. 2-а у м.Запоріжжі, коли ОСОБА_4, який перебував поблизу, відійшов на певну відстань, залишивши свій мобільний телефон марки «Соні еріксон 750» без нагляду, таємно викрав зазначений мобільний телефон вартістю 220 грн. з sim-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар», заподіявши потерпілому збитки на загальну суму 220 грн., зник з місця вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд.

В апеляційної інстанції:

- прокурор Мотренко М.В. підтримала доводи прокурора в апеляційній скарзі, апеляційну скаргу ОСОБА_2 щодо призначеного покарання просить залишити без задоволення.

Заслухав доповідь судді, прокурора Мотренко М.В., перевіривши матеріали справи, колегія судів вважає, що вирок підлягає зміні за наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у скоєнні зазначеного у вироку злочину засновані на показаннях самого обвинуваченого.

Кримінальне провадження розглянуто судом на підставі ч.3 ст.349 КПК України, при цьому суд зясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст обставин, передбачених ч.3 ст.349 КПК України, та добровільність його позиції, розяснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюються.

Порушень норм кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування вироку, апеляційною інстанцією не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд першої інстанції у відповідності до ст.65 КК України послався на те, що ОСОБА_2 скоїв злочин середньої тяжкості, раніше був судимий, офіційно не працює, але щиро розкаявся у скоєному, що суд визнав обставиною, яка помякшує покарання.

Разом з тим, суд, застосовуючи при призначенні покарання ОСОБА_2 ч.1 ст.70 КК України , не врахував, що гідно п.1 ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України більш ніж через два роки 4 місяці після вироку Ленінського райсуду від 19.10.2012 р. за ч.2 ст.263 КК України, яким його засуджено до штрафу у розмірі 510 грн., який ним не виконано, суд безпідставно зазначив про застосування ч.1 ст.70 КК України, тому вирок в цій частині підлягає зміні, а з резолютивної частини вироку підлягає виключенню вказівка про застосування ч.1 ст.70 КК України і самостійне виконання вироку Ленінського районного суду від 19.10.2012р. за ч. 2 ст. 263 КК України, яким ОСОБА_2 засуджено до штрафу у розмірі 510 грн.

За цих підстав підлягає виключенню і посилання суду на судимість ОСОБА_2 за вироком від 19.10.2012р., оскільки згідно ч.2 ст.90 КК України якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченню строків давності виконання вироку, тому ОСОБА_2 згідно ст.89 КК України вважається не судимим.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 згідно ст.89 КК України є несудимим, характеризується задовільно, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, що є обставиною, яка помякшує призначене покарання, шкода від злочину відшкодована шляхом повернення вкраденого. За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне помякшити ОСОБА_2 призначене покарання, з позбавлення волі на арешт.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора Запорізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2016 року у відношенні ОСОБА_2 змінити в частині призначеного йому покарання, призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.185 КК України покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців, виключити з резолютивної частини вироку вказівку про застосування ч.1 ст.70 КК України і самостійне виконання вироку Ленінського районного суду від 19.10.2012р. за ч. 2 ст. 263 КК України, яким ОСОБА_2 засуджено до штрафу у розмірі 510 грн; виключити з вступної частини вироку вказівку на судимість ОСОБА_2 за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2012р. за ч. 2 ст. 263 КК України до штрафу у розмірі 510 грн.

Зарахувати ОСОБА_2 в порядку ч.5 ст.72 КК України в строк покарання строк попереднього увязнення з 16.березня 2016 р. по 31 травня 2016 р. із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В інший частині даний вирок залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий підпис

Судді підписи

З оригіналом згідно суддя Старовойт І.П.