Рішення № 58025327, 31.05.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/7255/14-ц

Провадження №2/333/1189/16

рішення

Іменем України

31 травня 2016 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Тучкова С.С.,

при секретарі Шелесько Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/7255/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 1084570,58 гривень і судові витрати, посилаючись на те, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк» у зв'язку із перейменуванням (банк), і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (фактор) укладено договір факторингу, за яким банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками і зазначених у реєстрі заборгованості, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (клієнт) і ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками і зазначених у реєстрі заборгованості, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. Разом з правами вимоги до фактора перейшли всі пов'язані з ними права, зокрема, право грошової вимоги щодо нарахованих і несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора. ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 року, позичальником згідно з яким є ОСОБА_1, із подальшими внесеними змінами і доповненнями. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору банк надав боржнику кредит у сумі 62400,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки і на умовах, що передбачені кредитним договором. У якості забезпечення наданого кредитного договору 29.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, укладено окремі договори поруки з ОСОБА_2 за №0711/0708/45-036-Р-1 і ОСОБА_3 за №0711/0708/45-036-Р-2, відповідно до умов яких останні взяли на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов'язань перед позикодавцем і нести солідарну відповідальність з позичальником за виконання умов кредитного договору. Однак ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 року, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту і відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України розглядати справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі, повідомлені судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явилися і не повідомили суд про причини неявки.

Представник відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно і належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості з поручителів заперечував, у зв'язку із тим, що порука ОСОБА_2, ОСОБА_3 припинена, так як кредитором не було пред'явлено вимоги до поручителів протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

29.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (банк) і ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №0711/0708/45-036, в який у подальшому були внесенні зміни та доповнення (а.с.5-9, 10-12, 17-20), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 62400,00 доларів США, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути наданий йому кредит не пізніше 29.07.2038 року включно, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах і в строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 року позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,90 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Згідно з п.8.1 кредитного договору №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 року за порушення терміну сплати ануїтетних платежів за кредитним договором позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, в тому числі день погашення простроченої заборгованості.

29.07.2008 року в якості забезпечення наданого кредитного договору №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 рокуміж Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (банк) таОСОБА_2 (поручитель) був укладений договір поруки №0711/0708/45-036-Р-1, на підставі якого поручитель взяла на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 (позичальник)його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору (а.с.13).

29.07.2008 року в якості забезпечення наданого кредитного договору №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 рокуміж Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (банк) таОСОБА_3 (поручитель) був укладений договір поруки №0711/0708/45-036-Р-2, на підставі якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 (позичальник)його зобов'язань перед позикодавцем та нести солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору (а.с.14).

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» (банк), і Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №15 (а.с.30-43, 55-58).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2. договору факторингу №15 від 28.11.2012 року банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

28.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (клієнт) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (фактор) укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів (а.с.44-54, 59).

Відповідно до cт.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідачі листом №ІВ/КІ-93 від 19.08.2014 року, були повідомлені про відступлення права грошової вимоги та дострокове виконання зобов'язання (а.с.74-76). Отже, відповідачі зобов'язані здійснити платіж факторові.

Таким чином, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 року, позичальником згідно з яким є ОСОБА_1

При цьому ОСОБА_1 вимоги кредитного договору №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 рокуне виконує, в обумовлені строки кредит і відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідачів з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останні заходів до погашення заборгованості не вжили.

Станом на 06.08.2014 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 рокув сумі 1084570,58 гривень, а саме: 62453,71 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає771608,03 гривень, - сума кредиту, 22414,82 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає276932,39 гривень, - нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, 36030,16 гривень - пеня за один рік (а.с.73).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

На підставі ст.544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 року ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 62400,00 доларів США. Однак останній порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів по ньому. Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 є поручителями перед позивачем за виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №0711/0708/45-036 від 29.07.2008 року та солідарними боржниками з позичальником. У зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 вимог зазначеного кредитного договору у позивача виникло право вимагати від відповідачів виконання зобов'язань по кредитному договору.

При цьому, згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

У справі, яка переглядається, з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов'язань боржників за основними договорами не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, договором чи законом установлено строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року №6-1599цс15, від 20 квітня 2016 року №6-2662цс15, який відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Договорами поруки №0711/0708/45-036-Р-1 від 29.07.2008 року, №0711/0708/45-036-Р-2 від 29.07.2008 року певний строк поруки не передбачений.

Судом встановлено, що кредитор не пред'явив вимогу до поручителів протягом шести місяцівз моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням.

За таких обставин, враховуючи вимоги ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що порука за договорами поруки №0711/0708/45-036-Р-1 від 29.07.2008 року, №0711/0708/45-036-Р-2 від 29.07.2008 року є припиненою.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, так як судове рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_1 ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 У зв'язку із відмовою у задоволенні позову в частині вимог до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, враховуючи положення ст.88 ЦПК України, суд вбачає за необхідне не стягувати з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 516, 543, 544, 553, 554, 559, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 16, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (рахунок №26507010332001, ЄДРПОУ 35326253) 771608 (сімсот сімдесят одна тисяча шістсот вісім гривень) 03 копійки - заборгованості за тілом кредиту, 276932 (двісті сімдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять дві) гривні 39 копійок - заборгованості по відсотках, 36030 (тридцять шість тисяч тридцять) гривень 16 копійок - суму пені за один рік, а разом 1084570 (один мільйон вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят) гривень 58 копійок заборгованості по кредитному договору №0711/0708/45-036від 29.07.2008року.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (рахунок №26507010332001, ЄДРПОУ 35326253) витрати по сплаті позивачем судового збору у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков