Рішення № 58025105, 12.05.2016, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

12.05.2016

Справа № 2/331/663/2016

331/2155/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Мінасова В.В., при секретарі Федорович Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 27 листопада 2015 року вона придбала в ТРЦ «CITY MALL», магазин «A.Biaggi Line» у ФОП ОСОБА_2 взуття - чоботи жіночі (артикул 50733), вартістю 3220,50 грн. зі знижкою.

При купівлі зазначеного товару продавець запевнила її, що чоботи з натуральних матеріалів.

26 грудня 2015 року вона звернулася до представника ФОП ОСОБА_2 у зв'язку з розшаруванням підошви придбаних чоботів. Представником відповідача чоботи були прийняті для здійснення ремонту, погоджуючись з тим, що недолік якості взуття є виробничим та здійснивши гарантійний ремонт 29.12.2015 рок чоботи були повернуті їй.

Надалі, у січні 2016 року вона не носила чоботи, оскільки від'їжджала на відпочинок та їх не носила, а у лютому 2016 року після першого використання чоботів після їх ремонту трапилася та сама помилка - розшарування підошви.

На її неодноразові звернення ФОП ОСОБА_2 листами № 18/02-2016 від 18.02.2016р. та № 19/02-2016 від 19.02.2016р. повідомило її, що гарантійний термін сплинув та жодних дій щодо повернення коштів, ремонту чи проведення експертизи для встановлення причини поломки підошви вчинятися не буде.

Не погоджуючись з діями відповідача та з метою встановлення та доведення неналежної якості придбаного товару вона звернулася до ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ», яким складено висновок спеціаліста № 006/26.02.2016 від 29.02.2016р.

Висновком спеціаліста № 006/26.02.2016 від 29.02.2016р. встановлено скриті виробничі дефекти взуття, а саме: розшарування підошви (виробничий брак, що утворюється в результаті порушення технології з'єднання окремих деталей низу) та деформація жорстких задників з нависанням заготовки верху над гранню підошви (виробничий брак, що утворюється в результаті порушення технологічних операцій обробки задника).

За проведення експертного дослідження нею було витрачено 250,00 грн.

Для вирішення питання щодо заміни чоботів вона чотири рази приїжджала до магазину, при тому що мешкає у Ленінському районі м. Запоріжжя, зверталась до ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ», куди три рази їздила з місця свого проживання, у зв'язку з чим була вимушена витрачати кошти на пальне в сумі 807,60 грн., проїхавши 341,67 км.

Вважає, що відповідач повинен також відшкодувати їй понесені витрати на пальне, оскільки з його вини вона витрачала кошти на пальне.

Крім того, вважає, що діями відповідача по відношенню до неї, членів її сім'ї та близьких родичів їй завдано моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., яка полягає у душевних хвилюваннях, погіршення стосунків з оточуючими родичами, і як наслідок, погіршення стану здоров'я. Переживання щодо неможливості скористатися зимовим взуттям, доведення наявності саме виробничого дефекту, а також сімейний розлад з цього приводу призвели до безсоння та погіршення її загального стану здоров'я, оскільки залившись без зимового взуття вона застудилась та витрачала кошти на лікування в сумі 420,80 грн., які також просить стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь сплачені за взуття кошти у розмірі 3220 гривень 50 копійок, витрати на проведення експертного дослідження в сумі 250,00 грн., витрати на пальне з метою збирання доказів в сумі 807,60 грн., витрати на ліки в сумі 420,80 грн., та завдану їй моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

У судове засідання позивач не з'явилася, але надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, проти винесення заочного рішення суду заперечувала.

У судовому засіданні відповідач не з'явилася, хоча про час та місце розгляду була повідомлена в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомила.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву позивача, приходить до наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 27 листопада 2015 року ОСОБА_1 придбала в ТРЦ «CITY MALL», магазин «A.Biaggi Line» у ФОП ОСОБА_2 взуття - чоботи жіночі (артикул 50733), вартістю 3220,50 грн. зі знижкою, про що свідчить чек № 11Ав-00004749 від 27.11.2015р. (а.с. 13)

При купівлі зазначеного товару продавець запевнила ОСОБА_3, що чоботи з натуральних матеріалів.

26 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до представника ФОП ОСОБА_2 у зв"язку з розшаруванням підошви придбаних чоботів. Представником відповідача чоботи були прийняті для здійснення ремонту, погоджуючись з тим, що недолік якості взуття є виробничим та здійснивши гарантійний ремонт 29.12.2015 рок чоботи були повернуті їй.

Надалі, у січні 2016 року ОСОБА_1 не носила чоботи, оскільки від'їжджала на відпочинок та їх не носила, а у лютому 2016 року після першого використання чоботів після їх ремонту трапилася та сама помилка - розшарування підошви.

На неодноразові звернення позивача ФОП ОСОБА_2 листами № 18/02-2016 від 18.02.2016р. та № 19/02-2016 від 19.02.2016р. повідомило її, що гарантійний термін сплинув та жодних дій щодо повернення коштів, ремонту чи проведення експертизи для встановлення причини поломки підошви вчинятися не буде. (а.с. 14-16)

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів споживач має право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми в розумний строк лише у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідністю висновком експертизи.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що істотним є недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника( продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з наведених ознак: він взагалі не може бути усунутий, його усунення потребує понад 14 календарних днів, він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; {Пункт 5 частини першої статті 4 в редакції Закону № 3390-VI від 19.05.2011} 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; {Пункт 6 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012} 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Таким чином, при купівлі взуття позивача ОСОБА_1 було повідомлено недостовірною інформацією про належну якість продукції, що в свою чергу з урахуванням ціни товару вплинути на її рішення щодо купівлі чоботів.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Не погоджуючись з діями відповідача та з метою встановлення та доведення неналежної якості придбаного товару ОСОБА_3 звернулася до ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ», яким складено висновок спеціаліста № 006/26.02.2016 від 29.02.2016р.

Висновком спеціаліста № 006/26.02.2016 від 29.02.2016р. встановлено скриті виробничі дефекти взуття, а саме: розшарування підошви (виробничий брак, що утворюється в результаті порушення технології з'єднання окремих деталей низу) та деформація жорстких задників з нависанням заготовки верху над гранню підошви (виробничий брак, що утворюється в результаті порушення технологічних операцій обробки задника). (а.с. 18)

Крім того, зазначеним висновком встановлено, що матеріал верхньої частини чобіт містить штучну шкіру під хутром, а також матеріал подкладки зі штучного хутра.

За проведення експертного дослідження ОСОБА_3 було витрачено 250,00 грн. (а.с. 17)

Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про повернення коштів, сплачених за товар неналежної якості, в розмірі 3220,50 грн., а також стягнення витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 250,00 грн., є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на її користь з відповідача по справі моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., вважаю необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються судами, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, остання посилається на те, що діями відповідача по відношенню до неї, членів її сім'ї та близьких родичів їй завдано моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., яка полягає у душевних хвилюваннях, погіршення стосунків з оточуючими родичами, і як наслідок, погіршення стану здоров'я.

За подібних обставин та, керуючись принципом розумної достатності, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 до 600,00 грн.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на її користь з відповідача по справі витрати на пальне з метою збирання доказів в сумі 807,60 грн., витрат на ліки в сумі 420,80 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов»язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно абзацу 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення на її користь з відповідача по справі витрати на пальне з метою збирання доказів в сумі 807,60 грн., витрат на ліки в сумі 420,80 грн., посилається на те, що для вирішення питання щодо заміни чоботів вона чотири рази приїжджала до магазину, при тому що мешкає у Ленінському районі м. Запоріжжя, зверталась до ТОВ «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «УКРТЕСТ», куди три рази їздила з місця свого проживання, у зв'язку з чим була вимушена витрачати кошти на пальне в сумі 807,60 грн., проїхавши 341,67 км. Крім того, залившись без зимового взуття вона застудилась та витрачала кошти на лікування в сумі 420,80 грн.

Зазначені факти відносяться до предмету доказування та повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Суми зазначених витрат позивач підтверджує фіскальним чеком № 0087 від 18.02.2016 року, виданим АЗС ТОВ «Восток» на придбання 40л. пального А95 на загальну суму 807,60 грн., та фіскальним чеком № 95934 від 01.03.2016р., виданого ТОВ «Аптека №418» щодо придбання ліків на загальну суму 420,80 грн. (а.с. 19-20)

Проте, зазначені докази підтверджують лише факт придбання пального та ліків, та не підтверджують, що зазначені витрати є причинному зв'язку з придбанням чоботів неналежної якості. Крім того, із зазначених документів не вбачається, що особисто позивачка витрачала кошти на придбане пальне та ліки, а також не надано жодного доказу того, що мало місце необхідність придбання ліків у зв'язку з хворобою, тобто відсутні будь-які докази хвороби позивачки та призначення їй відповідного лікування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на її користь з відповідача по справі судових витрат у вигляді судового збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судовий збір у розмірі 1102 грн. 42 коп., а тому зазначена сума також підлягає стягненню з відповідача (а.с. 7-8)

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 8, 10, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особою-підприємця ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (ІПН: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована відповідно до довідки про взяття на облік особі, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № НОМЕР_2 від 01.12.2014р. за адресою: АДРЕСА_2 (ІПН: НОМЕР_3) сплачені кошти за придбаний товар неналежної якості у розмірі 3220 гривень 50 копійок (три тисячі двісті двадцять гривень п'ятдесят копійок), витрати на проведення експертного дослідження в сумі 250 гривень 00 копійок (двісті п'ятдесят гривень нуль-нуль копійок), моральну шкоду в розмірі 600 гривень 00 копійок (шістсот гривень нуль-нуль копійок), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1102 гривень 42 копійок (одна тисяча сто дві гривні сорок дві копійки), а всього 5172 гривень 92 копійок (п'ять тисяч сто сімдесят дві гривні дев'яносто дві копійки).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.В.Мінасов