Рішення № 58020732, 26.05.2016, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1080/16-ц

Провадження № 2/545/495/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Полтавський районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді Цибізової С.А.

при секретарі Лабовкіна Г.Г.,

розглянувши в приміщенні суду в місті Полтава цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № PLOKRX46470007 від 06.09.2011 року в сумі 12188,99 грн., посилаючись при цьому на те, що отримавши споживчий кредит в сумі 4020,98,00 грн. відповідач належним чином покладені обовязки, згідно кредитного договору щодо своєчасної сплати суми заборгованості не виконує, виниклу заборгованість не погашає.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надавши заяву про розгляд даної справи за його відсутності, позовні вимоги підтримавв повному обсязі. (а.с.23, 31)

Відповідач в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнав та прохав суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності.(а.с.43.44)

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм праіовідносини.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядує цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Статтею 214 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір - заяву позичальника № PLOKRX46470007 від 06.09.2011 року, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 4020,98 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до данної заяви починаючи з 10 по 14 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (місячний платіж) у сумі 308,48 грн., для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше ніж 05.09.2013 року (а.с.6).

До суду також надано графік погашення кредиту, підписаний відповідачем із зазначенням періодичних платежів за період з 06.09.2011року по 05.09.2013 року.(а.с. 32 )

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами..

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За положеннями ст.611 ЦК України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики також визначено у ст.1050 ЦК. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК).

Як вбачається матеріалів справи відповідач отримав кредит у розмірі 4020,98 грн. на придбання ноутбуку однак допустив порушення зобовязань по кредитному договору, припинивши сплату чергових платежів по кредиту.

Так з наданої суду виписки по рахунку №29090061791702 ОСОБА_1 по кредитному договору № PLOKRX46470007 від 06.09.2011 року вбачається, що 10.07.2012 року ОСОБА_1 осатаній раз був здійснений платіж в рахунок погашення заборгованості за наданим кредитом (а.с.36.)

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором у відповідача станом на 27.01.2016 рку виникла заборгованість за кредитом у розмірі 12188,99грн, яка складається з наступного:2514,37грн- заборгованість за кредитом, 2,29 -заборгованість по процентах, 1676,31 -заборгованість по комісії, 6939,40 грн - заборгованість по пені, а також штрафи: 500грн та 556,65 грн (процентна складова)

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустйки встановлюється в один рік (ст.258 ЦК України )

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у стст.252255 ЦК.

Ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами: до 14 числа кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

З 10.07.2012 року відповідач платежів по кредиту не здійснював, згідно графіку та умов договору наступний платіж повинен був зробити 14.08.2012 року, а отже з 15.08.2012 року такі зобовязання порушив і саме з цієї дати необхідно обчислювати строк позовної давності у спорі, що виник між сторонами.

Отже трирічний строк позовної давності у спорі, що виник між

сторонами, обчислюється з 15.08.2012 року і закінчується 14.08.2015 року.

Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-206цс14).

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду 16.02.2016 року, тобто поза стороком позовної давності.

Суд також звертає увагу, що в підписаних відповідачем заяві позичальника та довідці про умови кредитування (а.с.6,36) не міститься умов про збільшення строку позовної давності по даним правовідносинам. Суду також не надано іншого договору про збільшення строку позовної давності, підписаного з боку відповідача. Сам відповідач збільшення строку позовної давності у своїй заяві категорично заперечує, а тому суд не приймає до уваги п.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг щодо збільшення строку позовної давності по поверненню кредиту до 50 років, як такі, що представні суду без підпису відповідача, а отже не є складовою частиною підписаного між сторонами договору, що відповідає правовому висновку зробленому Верховним судом України у Постанові від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовитиза спливом строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 59-61, 84, 88, 208 218, 292 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 12188 (дванадцять тисяч сто вісімдесят вісім гривень) 99 коп. заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_2