Рішення № 58019541, 23.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4682/15-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/2599/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 23.05.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Березовенко Р.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря - Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та зняття з реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення часток у спільному майні подружжя, поділ майна та стягнення грошової компенсації вартості частки у майні,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати її особистою приватною власністю житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул.ОСОБА_4, 39 у с.Петрівське Вишгородського району Київської області, земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3221888602:18:046:0005, земельну ділянку площею 0,2057 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221888602:18:046:0006, які знаходяться по вул.ОСОБА_4, 9 у с. Петрівське Вишгородського району Київської області, легковий автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, виселити ОСОБА_2 з належної їй на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_1 та зобовязати відповідача знятися з реєстраційного обліку місця проживання у цій квартирі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 послалася на те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 вона за рахунок позичених коштів згідно договору позики від 27 серпня 2014 року у сумі 137000 грн. та коштів, отриманих у спадок у сумі 255533 грн. 33 коп., 09 вересня 2014 року придбала легковий автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 за 103750 грн., який було зареєстровано на відповідача, а 26 вересня 2014 року згідно договорів купівлі-продажу придбала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул.ОСОБА_4, 39 у с.Петрівське Вишгородського району Київської області за 72847 грн. та дві земельні ділянку: площею 0,2500 га і площею 0,2057 га на загальну суму 124792 грн. 52 коп., які розташовані за вказаною вище адресою. Також позивач зазначає, що відповідач проживає та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, яку вона набула до шлюбу з відповідачем. Оскільки рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 25 вересня 2015 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано і між ними мають місце регулярні конфлікти, позивач вважає, що проживання та реєстрація відповідача у спірній квартирі є перешкодою для здійснення нею права власності на квартиру. З урахуванням наведеного, позивач просила її позовні вимоги задовольнити.

Не погоджуючись із указаним позовом, у січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із уточненим в подальшому зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просив у порядку поділу майна визнати за ОСОБА_3 право власності на: 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул.ОСОБА_4, 39 у с.Петрівське Вишгородського району Київської області; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3221888602:18:046:0005; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2057 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221888602:18:046:0006, легковий автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 148360 грн. 40 коп. Виділити у власність ОСОБА_3: холодильник LG вартістю 7600 грн., електричну плиту INDESIT вартістю 2600 грн., витяжку PIRAMIDA вартістю 1200 грн., фільтр для води вартістю 2400 грн., телевізор LG вартістю 2600 грн., компютер EVEREST вартістю 4900 грн., ноутбук ASUS вартістю 3600 грн., кондиціонер DAIKIN вартістю 7800 грн., домашній кінотеатр SONY вартістю 8100 грн., пральну машину INDESIT вартістю 3200 грн., пилосос RAINBOV вартістю 27500 грн., швейну машину FEMILI вартістю 1800 грн., оверлок FEMILI вартістю 4800 грн., музичний центр вартістю 1100 грн., канадську піч Бульерьян «Калгарі» в комплектації вартістю 9600 грн., дивани (2шт.) загальною вартістю 22000 грн., меблеву вітрину вартістю 6500 грн., комоди (2 шт.) загальною вартістю 1600 грн., стіл компютерний вартістю 1300 грн., стіл під телевізор вартістю 850 грн., комплект ротангових меблів вартістю 3000 грн., крісло вартістю 1900 грн., картини (9 шт.) загальною вартістю 30000 грн., статуетки (2 шт.) загальною вартістю 6000 грн., годинник ROMANCON вартістю 6000 грн., фотоапарат цифровий Nikon D3100 18-55 VR вартістю 5459 грн. 90 коп., сумку фото Vanguard Up-Rise 22 вартістю 454 грн. 90 коп., память USB вартістю 327 грн. 90 коп., обєктив Nikon 70-30 вартістю 5364 грн. 90 коп., сертифікат ПДС на 3 роки вартістю 727 грн. 90 коп., морозильну камеру GORENJE FN 65 SYW вартістю 6187 грн. 90 коп., рідкокристалічний телевізор SONY вартістю 6 348 грн., а всього на загальну суму 194421 грн. 40 коп.

Також ОСОБА_2 просив в порядку поділу майна визнати за ним право власності на: 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул.ОСОБА_4, 39 у с.Петрівське Вишгородського району Київської області; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3221888602:18:046:0005, розташовану по вул.ОСОБА_4, 39 у с.Петрівське Вишгородського району Київської області; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2057 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221888602:18:046:0006, розташовану по вул.ОСОБА_4, 39 у с.Петрівське Вишгородського району Київської області. Стягнути з ОСОБА_3 на свою користь різницю вартості присудженого майна у сумі 171390 грн. 99 грн.

В обґрунтування зустрічного позову послався на те, що спірне нерухоме та рухоме майно було придбане у зареєстрованому із позивачем шлюбі за спільні кошти, а тому ОСОБА_2 просив його зустрічний позов задовольнити повінстю.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 березня 2016 року позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул.ОСОБА_4, 39 у с.Петрівське Вишгородського району Київської області, земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3221888602:18:046:0005, земельну ділянку площею 0,2057 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221888602:18:046:0006, які знаходяться по вул.ОСОБА_4, 9 у с. Петрівське Вишгородського району Київської області, легковий автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Виділено у власність ОСОБА_3 фотоапарат цифровий Nikon D3100 18-55 VR вартістю 5459 грн. 90 коп., сумку фото Vanguard Up-Rise 22 вартістю 454 грн. 90 коп., пам'ять USB FD 32 Gb SILIKON POWER Ultima I-series вартістю 327 грн. 90 коп., обєктив Nikon 70-30 вартістю 5364 грн. 90коп., морозильну камеру GORENJE FN 65 SYW вартістю 6187 грн. 90 коп., рідкокристалічний телевізор SONY KDL42W653ABAEP вартістю 6348 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, а його зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не в повному обсязі відповідає зазначеним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання спірного житлового будинку, двох земельних ділянок та автомобіля її особистою приватною власністю та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення часток у спільному майні подружжя та поділі вказаного майна, суд першої інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок, дві земельні ділянки та автомобіль набуті ОСОБА_3 за її особисті кошти.

Такі висновки суду є правильними й такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 01 липня 2015 року (справа № 6-612цс15), яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 24 листопада 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року розірвано (а.с.20, 57, т.1).

27 серпня 2014 року позивач ОСОБА_3, її сестра ОСОБА_5 та її брат ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу продали ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0739 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована по вул. Хрещатик, 143 у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області за 149000 грн. (а.с.21-21, т.1).

Згідно з пунктом 1.2 цього договору земельна ділянка належить ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 02 листопада 2012 року на їх ім`я на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 березня 2012 року за №1-567, №1-561, № 1-552.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з розпискою від 27 серпня 2014 року позивач ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 одержали від ОСОБА_7 кошти у розмірі по 49666 грн. 66 коп., кожний, за продаж вказаної вище земельної ділянки.

Також 27 серпня 2014 року позивач ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу продали ОСОБА_7 37/100 частин житлового будинку господарських будівель та споруд по вул. Хрещатик, 143 у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області за 617600 грн. (а.с.23-24, т.1).

Згідно з пунктом 2 цього договору 37/100 частин житлового будинку належать на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 березня 2012 року за №1-564, №1-549, №1-558.

За згодою ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 617600 грн. були сплачені ОСОБА_7 на банківський рахунок ОСОБА_5, що підтверджується випискою із банківського рахунку ОСОБА_5 від 27 серпня 2014 року, відкритого у ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» (а.с.25,т.1).

З розписки від 27 серпня 2014 року вбачається, що позивач ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_5 205866 грн. 67 коп. за продаж 37/100 частини житлового будинку (а.с.26, т.1).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за продаж частини успадкованого майна позивач отримала 255533 грн. 33 коп.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27 серпня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено цільовий договір позики, за яким ОСОБА_5 надала ОСОБА_3 безвідсоткову позику у розмірі 137000 грн. для придбання житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, земельної ділянки площею 0,2500 га та земельної ділянки площею 0,2057 га, які знаходяться по вул. ОСОБА_4, 39 у с.Петрівське Вишгородського району Київської області, а також для придбання легкового автомобіля марки «FIAT DOBLO» на строк до 27 серпня 2018 року (а.с.27-28, т.1).

Згідно з пунктом 3.1 цього договору позикодавець зобов`язується невідкладно передати позику після підписання цього договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника.

На виконання умов договору ОСОБА_5 27 серпня 2014 року перерахувала грошові кошти у розмірі 137000 грн. на банківський рахунок ОСОБА_3, що підтверджується банківською випискою із її рахунку (а.с.29, т.1).

По справі встановлено, що 09 вересня 2014 року чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_2 придбав автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 71000 грн., що підтверджується довідкою - рахунком (а.с.9, т.2).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 09 вересня 2014 року серії СХХ №354344, автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 30-31, т.1).

По справі встановлено, що 26 вересня 2014 року ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_8 житловий будинку по вул. ОСОБА_4, 39 у с. Петрівське Вишгородського району Київської області за 72847 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №1560 (а.с.33-36, т.1).

26 вересня 2014 року ОСОБА_3 згідно з договором купівлі - продажу придбала у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану по вул. ОСОБА_4, 39 у с. Петрівське Вишгородського району Київської області за 97232 грн. 52 коп. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №1564 (а.с.40-43, т.1).

26 вересня 2014 року ОСОБА_3 згідно з договором купівлі - продажу придбала у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,2057 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану по вул. ОСОБА_4, 39 у с. Петрівське Вишгородського району Київської області за 27560 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №1568 (а.с.49-52, т.1).

Згідно витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 серпня 2014 року право власності на вказаний вище житловий будинок та дві земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.37-39, 44-48, т.1).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що загальна сума витрачена ОСОБА_3 на придбання спірного житлового будинку та двох земельних ділянок склала 197639 грн. 52 коп. (а.с.33-36, 40-43, 49-52, т.1).

Свідок ОСОБА_5, крім підтвердження зазначених позивачем джерел походження коштів, витрачених на придбання автомобіля та нерухомого майна у шлюбі з відповідачем, підтвердила у суді першої інстанції, що дійсно позичила ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 137 000 грн. для придбання житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, земельної ділянки площею 0,2500 га та земельної ділянки площею 0,2057 га, що розташовані по вул. ОСОБА_4, 39 у с.Петрівське Вишгородського району Київської області, а також для придбання легкового автомобіля марки «FIAT DOBLO». Про будь-які інші заощадження ОСОБА_3 та її колишнього чоловіка ОСОБА_2 за час їх шлюбу їй не відомо. Відповідач, крім підприємницької діяльності, іншої оплачуваної роботи не мав.

Свідок ОСОБА_10 повідомив у суді першої інстанції, що на початку вересня 2009 року разом із відповідачем ОСОБА_2 їздив до м.Хмельницький з метою придбання автомобіля. Про намір придбати автомобіль та нерухоме майно позивач та відповідач говорили з дня отримання ними у липні 2014 року завдатку від майбутнього покупця майна, яке ОСОБА_3 отримала у спадщину. Відповідач йому повідомив, що він має намір придбати автомобіль за рахунок коштів від продажу ОСОБА_3 спадкового майна, яке вона отримала після смерті її матері.

Свідок ОСОБА_8, яка продала позивачу спірні земельні ділянки та житловий будинок у с.Петрівське Вишгородського району Київської області, пояснила, що з часу внесення позивачем завдатку у розмірі 6000 грн. у липні 2014 року до часу укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок минуло близько двох з половиною місяців, оскільки позивач та відповідач чекали продажу спадкового майна, яку отримала ОСОБА_3 після смерті її матері. Наприкінці вересня 2014 року продаж спірного нерухомого майна було вчинено за ціною, що зазначена у договорах купівлі-продажу.

З наданої ОСОБА_2 копії трудової книжки серії ЮТ-1 №5794699 видно, що 27 січня 2005 року він прийнятий на посаду техніка першої категорії в господарському відділі Державного науково-технічного центру. 20 червня 2006 року його звільнено з роботи за його власним бажанням (а.с.69, т.2).

У матеріалах справи відсутні докази про розмір заробітної плати відповідача, одержаної ним за вказаним місцем роботи і таких доказів ОСОБА_2 суду не надав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16 лютого 2016 року, з 2007 по 2012 рік ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність за кодом виду економічної діяльності 82.33.00 роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) (а.с. 48-49, т.2).

З довідки ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС міста Києва №231/Б/2654-12-02-18 від 26 січня 2016 року вбачається, що розмір доходу ОСОБА_2 відповідно до даних декларацій: за жовтень-грудень 2007 року склав 16115 грн., за січень-березень 2008 року 18300 грн., за квітень-грудень 2008 року 28850 грн., за 2009 рік 52300 грн., за 2010 рік 213486 грн., за 2011 рік 9140 грн. (а.с.68, т. 2).

Крім того, розмір доходу ОСОБА_2, як підприємця на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) за період з 2009 по 2011 рік підтверджується також довідкою ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС міста Києва №256-17-204 від 28 квітня 2012 року, з якої вбачається, що його оборот за 2009 рік склав 52300 грн., за 2010 рік 213486,00 грн., за 2011 рік 9140 грн. (а.с.27-30, т.2).

Згідно з довідкою ТОВ «Фірма «Витоки» №3 від 26 січня 2016 року витрати ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця по орендній платі за 2009 рік склали 48000 грн., за комунальні послуги за 2009 рік 941 грн. 97 коп., по орендній платі за 2010 рік 45000 грн., за комунальні послуги за 2010 рік 1603 грн., за комунальні послуги за 2011 рік 863 грн. 25 коп. (а.с. 34-47, т.2).

З відповіді ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС міста Києва №550/9/26-54-08-04-28 від 05 лютого 2016 року видно, що інформація про доходи та сплачені з них податки ОСОБА_2 за період з 2012 року по 2015 рік відсутні (а.с.17, т.2). Тому висновок суду про те, що такі доходи у вказаний період не мали місця, є вірним.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про наявність у ОСОБА_2 інших доходів у вказаний період.

Відповідно до листа Державної служби зайнятості від 09 листопада 2015 року №ДУ.01-7953/0/6-15 ОСОБА_2 на обліку у Державній службі занятості не перебуває (а.с.26, т.2).

За таких обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що розмір документально підтвердженого доходу ОСОБА_2 у період з 2007 року по 2012 рік становить 338191 грн., а його витрати, за вказаний період склали 96408 грн. 43 коп., без урахування сум, які витрачені відповідачем на придбання косметичних товарів для їх реалізації. Відтак дохід відповідача за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 24 листопада 2004 року по 25 вересня 2015 року становить 241782 грн. 57 коп., що складає близько 1859 грн. 87 коп. на один місяць.

Отже, оцінивши наведені вище докази у своїй сукупності, суд першої інстанції, застосовуючи норми статей 57, 60 СК України, дійшов обґрунтованого висновку про придбання спірного майна: житлового будинку, двох земельних ділянок та автомобіля за особисті кошти ОСОБА_3

При цьому, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 17 квітня 2015 року продала належну їй до шлюбу з відповідачем квартиру АДРЕСА_2 за 149900 грн. та 18 квітня 2015 року повернула ОСОБА_5 борг за договором позики від 27 серпня 2014 року у сумі 137000 грн. (а.с.53-55, т.1).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та наведені мотиви, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права ст.ст. 57, 60 СК України та обгрунтовано дійшов висновку про визнання спірного житлового будинку, двох земельних ділянок та автомобіля приватною власністю ОСОБА_3

Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно оцінив наведені вище докази, є необґрунтованими.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину вказаного вище спірного майна.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про виділення у власність ОСОБА_3 рухомого майна з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що за час шлюбу сторонами придбано рухоме майно: фотоапарат цифровий Nikon D3100 1855 VR вартістю 5459 грн. 90 коп., сумку фото Vanguard UpRise 22 вартістю 454 грн. 90 коп., память USB FD 32 Gb SILICON POWER Ultima Iseries вартістю 327 грн. 90 коп., обєктив Nikon 7030 вартістю 5364 грн. 90 коп., морозильну камеру GORENJE FN 65 SYW вартістю 6187 грн. 90 коп., рідкокристалічний телевізор SONY KDL42W653ABAEP вартістю 6348 грн. Кредитні кошти, надані сторонам на придбання вказаного майна були повернути фінансовій установі за час шлюбу. Тобто, вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про існування іншого рухоме майна та придбання його у шлюбі, яке у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просить виділити у власність ОСОБА_3 Таких доказів ОСОБА_2 у порушення вимог ст.57, 60 ЦПК України суду не надав.

Що стосується зустрічної вимоги ОСОБА_2 про виділення у власність ОСОБА_3 сертифікату від 16 грудня 2011 року ПДС (програми додаткового сервісу) на 3 роки вартістю 727 грн. 90 коп. (а.с.50, т.2), то суд першої інстанції вірно зазначив, що вказаний сертифікат не може бути обєктом поділу, оскільки права та обов`язки за ним припинилися 16 грудня 2014 року.

Отже, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та приймаючи до уваги заяву позивача про те, що вона не заперечує щодо виділення їй зазначеного майна у власність, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виділення у власність ОСОБА_3 вказаного вище майна та часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно з таких підстав.

Як встановлено вище, за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами придбано рухоме майна: фотоапарат цифровий Nikon D3100 1855 VR, сумку фото Vanguard UpRise 22, память USB FD 32 Gb SILICON POWER Ultima Iseries, обєктив Nikon 7030, морозильну камеру GORENJE FN 65 SYW, рідкокристалічний телевізор SONY KDL42W653ABAEP, на загальну суму 24143 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення грошової компенсації вартості його частки у вказаному вище спільному рухомому майні, суд першої інстанції виходив із того, що присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у спільному майні допускається лише за його згодою. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Проте такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки обидві сторони у справі просили суд виділити у власність ОСОБА_3 вищезазначене рухоме майно, тобто, сторони фактично дійшли згоди щодо поділу майна подружжя у відповідній частині.

В такому випадку положення ч.ч.4, 5 ст. 71 СК України про внесення грошової суми на депозит суду застосуванню не підлягають.

Однак суд першої інстанції зазначених вимог закону до уваги не взяв, у порушення вимог ст.ст. 212 - 214 ЦПК України належним чином не перевірив доводів сторін та не встановив дійсних обставин у справі.

Враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація замість його частки у праві спільної сумісної власності на вказане вище майно, що становить 12071 грн. 75 коп. (24143 грн. 50 коп. ? 2). Тому доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у майні з наведених вище підстав.

У решті рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 березня 2016 рокув частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у майні- скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у майні задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2грошову компенсацію вартості частки у майніу розмірі 12071 (дванадцять тисяч сімдесят одна) грн. 75 коп.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у майні відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді