Вирок № 58018492, 01.06.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/317/16-к

Провадження № 1-кп/362/76/16

ВИРОК

Іменем України

01.06.2016

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - ВОРОБЙОВОЇ В.М.

з участю секретаря - Чорної М. В., Шевченко М. В., Конопки В.І., Савицької М. В.,

прокурора - Лігоміни Я. А., Гайдука М.В.

захисника - ОСОБА_1,

представника потерпілого - ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченої - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015110140001861 від 25.11.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, освіта середня спеціальна, не працює, розлученої, має на утриманні дитину АДРЕСА_1, раніше не судимої, -

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 з 14.10.2014 по 04.09.2015 перебувала на обліку у Васильківському міськрайонному центрі зайнятості, що розташоване за адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, 17, як безробітна та отримуючи з 14.10.2014 по 04.09.2015 допомогу по безробіттю, знаючи про те, що вона у відповідності до вимог п.4 ч.2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення», зобов'язана інформувати центр зайнятості про виникнення трудових відносин з підприємствами та організаціями (зайнятість), що у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення, абзацу 3 пп.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого постановою КМУ №198 від 20.03.2013, Закону України «Про загальнообов'язкове Державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №613 від 15.06.2015, потягнуло б за собою припинення реєстрації безробітного та виплати допомоги по безробіттю в подальшому, при наявності можливості здійснити таке повідомлення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та маючи на меті незаконно отримати таку допомогу, умисно приховала факт зайнятості, а саме працевлаштування відповідно до Наказу №25 від 05.03.2015 року до відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської районної Державної адміністрації ОСОБА_4, на посаду медичної сестри інфекційного відділення внаслідок чого, остання незаконно перебувала на обліку у Васильківському міськрайонному центрі зайнятості у період з 05.03.2015 по 04.09.2015.

Відповідно до довідки про доходи виданої Відділом охорони здоров'я Києво-Святошинської районної Державної адміністрації ОСОБА_4, нарахована та виплачено заробітну плату за березень 2015 року в сумі 2031,57 грн., а саме: 1397 грн. посадовий оклад, 15 відсотків за шкідливі умови праці та 10 відсотків за вислугу років.

Наказом по відділу охорони здоров'я Києво-Святошинської районної Державної адміністрації від 01.04.2015 №32-к ОСОБА_4, звільнено з займаної посади.

В результаті чого, за період з 05.03.2015 по 04.09.2015, ОСОБА_4, Васильківським міськрайонним центром зайнятості незаконно виплачено матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 4501,08 грн., яка перерахована на її особистий банківський рахунок.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_4, шляхом обману заволоділа грошовими коштами фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на суму 4501,08 грн.

Згідно п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману /шахрайство/.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 винною себе в скоєнні описаного в цьому вироку злочину не визнала, цивільний позов Васильківського міськрайонного центру занятості на суму 4501,08 грн. визнала частково, тільки за місяць, коли працювала і суду пояснила, що 14.10.2014 вона стала на облік у Васильківському центрі зайнятості, звільнившись з останнього місця роботи. Запис в трудову книжку про постановку її на облік в Центрі зай6нятості їй не зробили. Перші кошти в сумі 100 грн. отримала в січні місяці 2015 року. Будучи на обліку вона паралельно шукала роботу. Пізніше вона знайшла роботу, але центр зайнятості не повідомила за станом здоров'я, бо вважала, що якщо повторно ставати на облік, треба мати півроку стажу, знала й про те, що в разі працевлаштування виплати припиняються автоматично. За березень місяць, працюючи в лікарні Києво-Святошинського району вона отримала зарплату 1390 грн. На початку квітня місяця вона звільнилася з роботи, оскільки їй повідомили, що вона їм не підходить. В її трудовій книжці було поставлено відмітку про те, що вона працювала і з книжкою вона приходила до центру зайнятості, але трудову книжку у неї ніхто не дивився, і не вимагав. В серпні 2015 року вона прийшла в центр зайнятості і їй запропонували роботу в Васильківській лікарні в реанімації, але вона відмовилася, оскільки тяжка робота для неї не підходила. В кінці того ж місяця їй зателефонували з центру і повідомили, що їм стало відомо про її працевлаштування в березні і тому вона зобов'язана повернути кошти, які отримувала в центрі, починаючи з березня 2015 року. По телефону вона відповіла, що кошти повертати не буде, бо вважає себе не винною. Крім того, вона хотіла, щоб в центрі зайнятості їй поставили в трудовій книжці якийсь запис, щоб ішов стаж, але їй відмовили, мотивуючи поверненням грошей, які вона незаконно отримала. 04.09.2015 року її було знято з обліку в центрі зайнятості. Вважає в даній ситуації частково винними працівників центру зайнятості так як вони мали відслідкувати те, що вона працює раніше. В березні вона отримала 502,37 грн. і думає, що саме цю суму зобов'язана повернути центру зайнятості. Щиро розкаюється в тому, що трапилось, при цьому себе вважає невинуватою, і просить виправдати, оскільки знаходиться в скрутному матеріальному становищі, не має коштів на утримання дитини, живе за рахунок аліментів, які отримує від батька дитини, що виправдовує її дії.

Представник потерпілого ОСОБА_2 суду пояснила, що ОСОБА_4 стала на облік 14.10.2014, фактичну виплату почали здійснювати 19.01.2015 року, була закріплена за конкретним спеціалістом. Обвинувачена відвідувала семінари, на яких оголошувалися права та обов'язки, попереджувалася про відповідальність, а також повідомлялася про обов'язок повідомляти центр про працевлаштування. Крім того, ОСОБА_4 було повідомлено про те, що особа може перебувати на обліку два роки. 31 березня 2015 року обвинувачена була на відвідуванні у спеціаліста і запису у трудовій книжці про працевлаштування не було. У липні, при наявності спільної електронної бази з ПФУ і ДПА, в ній з'явилися відомості про те, що у ОСОБА_4 є доходи. Пізніше відділ, який займається розслідуванням факту працевлаштування, встановив, що ОСОБА_4 під час перебування на обліку у Центрі працювала. Після цього, центром зайнятості ОСОБА_4 була направлена вимога про повернення коштів, які вона отримувала з центру, і остання зобов'язалася з'явитися, але так і не з'явилася. Після чого обвинуваченій було повідомлено, що центр зайнятості вимушений буде звернутися до поліції, а в подальшому до суду для примусового стягнення коштів, отриманих незаконно.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що працює директором Васильківського міськрайонного центру зайнятості. Про працевлаштування ОСОБА_4 дізналися після електронного обміну даними. Електронний обмін даними про зайнятість безробітних проходить через Державний центр зайнятості із затримкою. Тому тільки в серпні місяці 2015 року дізналися, що ОСОБА_4, перебуваючи на обліку в Центрі, працювала. Після цього вони зробили запит в паперовому варіанті для підтвердження інформації. Далі, вона як директор видала наказ про проведення перевірки. Зазначила, що кожне відвідування до Центру особа, яка має статус безробітного, приходить з оригіналами документів - паспортом, трудовою книжкою. Відвідування центру здійснюється 2-3 рази на місяць, і працівник центру в праві вимагати трудову книжку. В разі відсутності документів прийом не проводиться і переноситься на іншу дату. Кожний, хто отримує статус безробітного ознайомлюється з правами та обов'язками безробітного, про що ставиться підпис в картці безробітного. ОСОБА_4 знала, що необхідно повідомляти Центр в разі працевлаштування. Для цього проводяться семінари, на яких наголошується про повідомлення про працевлаштування. Запис щодо ОСОБА_4 в електронному вигляді був 13 серпня, проте поки не прийшло підтвердження в паперовому вигляді, виплати не припиняються. У разі отримання допомоги обманним шляхом, допомога повертається за весь період часу з дати виявлення. На обліку перебувають не зайняті особи, а при працевлаштуванні необхідно знятися з обліку, а потім після звільнення знову стати на облік. Вважає, що ОСОБА_4 умисно приховала факт працевлаштування, оскільки на цьому загострюється увага всіх осіб, що перебувають на обліку в центрі.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що працює провідним спеціалістом Васильківського центру зайнятості. ОСОБА_4 була в неї на обліку з 14 жовтня 2014 року. Двічі на місяць приходила на відвідування з паспортом і трудовою книжкою. Запис у трудовій книжці про облік в Центрі зайнятості робиться за бажанням особи, якщо такого запису немає в трудовій книжці ОСОБА_4, значить вона з таким побажанням не зверталася. Виплати їй почали проводити у січні 2015 року, бо обвинувачена звільнена з останнього місяц роботи за власним бажанням, а по закону в такому випадку перші 90 днів виплати не проводяться. Про працевлаштування ОСОБА_4 дізналися в липні місяці, до цього часу були дві неявки - 19 березня 2015 року і 31.07.2015 року. 31.03.2015 року обвинувачена була на прийомі з документами, оскільки без документів вона її прийняти не могла. Решту відвідувань приходила з трудовою книжкою, ніяких записів там не було. Інші працівники центру зайнятості також вели ОСОБА_4 і кожен перевіряв документи. Вона/ОСОБА_6./ вела обвинувачену до травня місяця 2015 року. Зазначила, що на кожному відвідування особи, що перебувають на обліку, перепитуються чи вони працевлаштовані, ОСОБА_4 про працевлаштування не говорила. Пізніше обвинувачена просила зробити запис в трудовій книжці про початок і закінчення виплати допомоги, але вона відмовила, оскільки там вже був запис про працевлаштування.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що працює завідуючою інфекційного відділення в центральній районній лікарні Києво-Святошинського району. До них весною 2015 року на роботу прийшла обвинувачена. Працювала вона один місяць. Відділення в них тяжке, про що вони попереджували обвинувачену, але вона погодилась на цю роботу, звичайно її навчали в процесі роботи, поставили її на чергування з досвідченими працівниками. Після цього, вона сказала, що робота важка, їй не підходить і вона звільнилася. Вона/ОСОБА_7./ знала, що ОСОБА_4 раніше працювала, про те, що остання перебувала на обліку в центрі зайнятості вона не говорила. Вони її взяли на посаду медсестри в інфекційне відділення. Ні їй, ні відділу кадрів не було відомо про те, що обвинувачена перебувала на обліку, коли працювала, як безробітна.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працювала інспектором відділу кадрів центральної районної лікарні Києво-Святошинського району. До них прийшла ОСОБА_4, написала заяву і почала працювати, а трудову книжку зразу не приносила. Оформляла на роботу обвинувачену інспектор Симоненко, вона/ОСОБА_8/ особисто з ОСОБА_4 не знайома. Про те, що обвинувачена стояла на обліку у центрі зайнятості, коли працевлаштовувалась до них, остання не повідомляла. Оскільки вона/ОСОБА_8/ справою ОСОБА_4 не займалася, то їй не відомо, коли у відділі кадрів лікарні з'явилася її трудова книжка. Такого, щоб людина принесла трудову книжку і їй поставили дві печатки про прийняття і про звільнення з роботи, ніколи не було. Трудову книжку ОСОБА_4 вона не заповнювала і нічого про обвинувачену не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що працює заступником начальника Васильківського міськрайонного центру зайнятості. ОСОБА_4 перебувала на обліку у центрі зайнятості з 2014 року. На відвідування до працівника центру людина приходить з паспортом та трудовою книжкою і ніяких проблем з обвинуваченою не було, вона документи подавала завжди. Про працевлаштування обвинувачена не повідомляла, хоча повідомлялася про права та обов'язки. Вона/ОСОБА_9/ особисто вела ОСОБА_4 з липня 2015 року, останніх декілька відвідувань. Трудову книжку обвинуваченої перевіряла. Запису центру зайнятості там не було, оскільки ОСОБА_4 не виявляла бажання про його внесення.

Судом вивчені письмові докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження :

-копія заяви ОСОБА_4 від 14.10.2014 року про надання їй статусу безробітного та ознайомлення останньої з правами та обов,язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з підписом ОСОБА_4 /а.с.83/;

- копія персональної картки (ПК) на ім,я ОСОБА_4, мета звернення до територіального органу - отримання допомоги по безробіттю /а.с. 84-86/;

-Копія Додатку до Персональної картки: Індивідуальні рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню, де передбачено відвідування ЦЗ /а.с. 87/;

-копія заяви про перерахування коштів на поточний картковий рахунок в ПАТ «Банк «Київська Русь» /а.с. 88/;

-копія довідки про середню заробітну плату ОСОБА_4 /а.с. 89/;

-копія направлень ОСОБА_4 на працевлаштування до Путрівського ЗОШ і до Васильківської ЦРЛ, з відмовою ОСОБА_4 /а.с. 90-91/;

-копія заяви ОСОБА_4 на ім,я головного лікаря ЦРЛ Києво-Святошинського району від 02.03.2015 року про прийняття на посаду медчиної сестри з 05.03.2015 року. /а.с. 92/;

-наказ №25-к від 05.03.2015 року, м. Боярка, ВОЗ Києво-Святошинської районної державної адміністрації про прийняття ОСОБА_4 на посаду сестри медичної інфекційного відділення з 05.03.2015 року /а.с. 93/;

-заява ОСОБА_4 від 01.04.2015 року про звільнення її з посади медичної сестри за власним бажанням з 01.04.2015 року /а.с. 94/;

-наказ № 32-к від 01.04.2015, м. Боярка, ВОЗ Києво-Святошинської районної державної адміністрації про звільнення ОСОБА_4 з посади за власним бажанням з 01.04.2015 року /а.с. 95/;

-довідка про доходи ОСОБА_4 ВОЗ Києво-Святошинської районної державної адміністрації за березень 2015 року, що становить 2031,57 грн. /а.с. 96/;

-Акт №142 від 04.09.2015 року Києво-Святошинського районного центру зайнятості за висновками якого встановлено, що ОСОБА_4 працювала у відділіохорони здоров,я Києво-Святошинської районної державної адміністрації з 05.03.2015 по 01.04.2015 року /а.с. 97-98/;

-копія претензії на суму 4501,08 грн. на ім,я ОСОБА_4 від 24.09.2015 року /а.с. 99/;

- довідка розрахунку суми завданих Васильківському МРЦЗ збитків на суму 4501,08 грн. /а.с. 102/;

- додаток до Персональної картки ОСОБА_4 про відвідування особою територіального органу та отримані послуги, з зазначенням дат відвідування: в березні 2015 року - 31.03.15, а також в квітні, травні, червні, і останнє відвідування - 14.07.15 року /а.с. 103-106/;

- копія переліку заходів ПК осіб, що приймали участь у семінарі із загальних питань зайнятості населення та стану ринку праці, де під №1 зазначено прізвище ОСОБА_4./а.с. 107/;

- копія трудової книжки на ім.я ОСОБА_4, де на арк. 15 мається останній запис за №19 про звільнення 03.10.2014 року з ДКЛ №3 Солом,янського району м. Києва за власним бажанням /а.с. 108-111/;

- копія свідоцтва про народження НОМЕР_2 ОСОБА_10, що народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року, матір,ю дитини записана ОСОБА_4 /а.с. 117/;

- копія витягу з трудової книжки ОСОБА_4, де на арк. 16, 17 маються записи за номерами 20, 21, про прийняття ОСОБА_4 на посаду медсестри 05.03.2015 року і звільнення з посади за власним бажанням від 01.04.2015 року з печаткою Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району. /а.с. 118/.

За таких обставин суд вважає, що органи досудового розслідування правильно кваліфікували дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману /шахрайство/, оскільки в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, мало місце; що діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і що у вчиненні цього кримінального правопорушення винна обвинувачена ОСОБА_4

При цьому суд не приймає до уваги заперечення обвинуваченої, яка вбачає в обставинах, що сталися, вину працівників Центру зайнятості, що своєчасно самостійно не виявили факт її працевлаштування, оскільки Законом обов,язок повідомляти про працевлаштування покладено саме на особу, яка перебуває на обліку в центрі занятості. Крім того, аналізуючи показання обвинуваченої, дані під час судового розгляду, суд приходить до висновку, що обвинувачена фактично визнала свою вину, оскільки пояснила свої свідомі дії щодо неповідомлення про працевлаштування, побоюванням залишитися без додаткових коштів на існування, про що свідчить і її подальша поведінка: відмова повернути сплачені кошти по безробіттю за претензією Центру зайнятості, а тому позицію обвинуваченої розцінює як намагання уникнути відповідальності.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, обираючи обвинуваченому міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, що відноситься, відповідно до ст.12 КК України до злочинів невеликої тяжкості, обставини його вчинення, мотив, характер діяння, форму і ступінь вини, дані про особу обвинуваченої, відсутність пом'якшуючої та обтяжуючої обставин.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, відповідно до витягу з бази даних МВС України /а.с. 114/, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, /а.с. 115, 116/, має на утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 117/.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, причин скоєння злочину, особи обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, скоєння злочину, що відноситься до злочинів невеликої тяжкості, відсутність тяжких наслідків внаслідок її дій, її матеріальний і сімейний стан, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення і попередження вчинення нею нових злочинів, буде покарання у виді громадських робіт, відповідно до положень ч.2 ст. 65 КК України .

Вирішуючи питання про заявлений потерпілою стороною Васильківським міськрайонним центром зайнятості цивільний позов про стягнення 4501,08 грн. як відшкодування збитків, завданих внаслідок злочинних дій ОСОБА_4, підтриманий представником потерпілого судовому засіданні, і частково визнаний обвинуваченою, суд вважає, що він підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_4 в період перебування у статусі безробітного відносилась до зайнятого населення, а тому не мала права перебувати на обліку як безробітна та отримувати допомогу по безробіттю.

Статтями 44, 45 Закону України «Про зайнятість населення» визначений обов'язок зареєстрованого безробітного інформувати центр зайнятості протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, зокрема, у разі зайнятості особи.

Згідно п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь Васильківського міськрайонного центру зайнятості збитків в сумі 4501,08 грн., завданих обвинуваченою, внаслідок невиконання вимог закону про своєчасне повідомлення центру зайнятості про працевлаштування, а отже неправомірне отримання допомоги на вказану суму від держави у період з березня по вересень 2015 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368-371, 395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст.190 КК України покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обраховувати з моменту вступу вироку в законну силу і приведення його до виконання не пізніше десятиденного строку.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Васильківського міськрайонного центру зайнятості (розрахунковий рахунок №37173001002215 в Васильківському УДКС України Київської області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 22208617) 4501,08 грн. у відшкодування збитків, завданих незаконним отриманням допомоги по безробіттю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Копію вироку негайно вручити засудженій ОСОБА_4 і прокурору.

Суддя Воробйова В. М.