Ухвала суду № 58018435, 30.05.2016, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/856/16-к

УХВАЛА

підготовчого судового засідання

30 травня 2016 року Бородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого-судді Стасенка Г.В.,

за участі секретаря судового засідання - Рассказовій М.М.,

прокурора Плиски Т.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в смт.Бородянка Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016110000000098 від 23 лютого 2016 року, про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5, працював на посаді старшого слідчого Бородянського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, на даний час непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України,

встановив:

16 травня 2016 року до Бородянського районного суду Київської області з прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.

Відповідно до обвинувального акта інкриміноване ОСОБА_1 діяння було вчинено за таких обставин.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області № 1 о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого Бородянського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, має спеціальне звання - майор поліції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" ОСОБА_1, займаючи посаду старшого слідчого Бородянського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, є працівником правоохоронного органу.

Статтею 17 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування визначає слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначає старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. Відповідно до ч. 1 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Частиною третьою статті 110 КПК України встановлено, що рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Частиною 2 статті 40 КПК України визначено, що слідчий, зокрема, уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу та здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19 січня 2016 року на автодорозі "Київ-Ковель" в с. Микуличі Бородянського району Київської області з вини водія автомобіля "DAEWOO Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, а його донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, від отриманих тілесних ушкоджень померла. Також, в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди зазнали ушкоджень транспортні засоби "Volkswagen Т5", державний номерний знак АА 7582 ME, під керуванням водія ОСОБА_5 та "Volkswagen LT 46", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6

У звязку з цим, 20 січня 2016 року слідчими Бородянського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області відомості щодо зазначеної дорожньо-транспортної пригоди внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016110120000047.

У ході огляду місця події працівниками слідчо-оперативної групи було вилучено з місця дорожньо-транспортної пригоди всі вищезазначені транспортні засоби та поміщено їх на штрафний майданчик, який знаходиться в смт. Гостомель Київської області.

Керівництвом СВ Бородянського відділення поліції Ірпінського ВП ГУНП в Київській області у Єдиному реєстрі досудових розслідувань визначено групу слідчих у складі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016110120000047.

У подальшому, 16 лютого 2016 року, приблизно о 09-й годині, слідчий СВ Бородянського відділення поліції ОСОБА_8 попросив ОСОБА_1 поїхати на штрафний майданчик, де у кримінальному провадженні №12016110120000047, у якому він здійснював досудове розслідування, необхідно провести автотехнічну експертизу. На вказану пропозицію ОСОБА_1 погодився та поїхав до смт. Гостомель. В ході розмови з експертом та водіями зазначених транспортних засобів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_1 дізнався, що перед проведенням авто-технічної експертизи необхідно ще провести трасологічну експертизу. Крім того, в ході даної розмови, один з водіїв, хто саме досудовим розслідуванням не встановлено, запитав у ОСОБА_1, коли він зможе забрати автомобіль зі штрафмайданчика.

У цей час, у ОСОБА_1, який, усвідомлюючи, що керівником органу досудового розслідування його не визначено як слідчого у кримінальному провадженні №12016110120000047 та розуміючи, що у нього відсутні будь-які процесуальні повноваження щодо прийняття рішень у ньому, виник злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за обіцянку здійснити вплив на слідчого, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, за повернення автомобілів власникам та уповноважений приймати таке рішення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за вплив на слідчого, який проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, за повернення автомобілів власникам та уповноважений приймати таке рішення, 20 лютого 2016 року ОСОБА_1 при зустрічі з водієм автомобіля марки "Volkswagen Т5", державний номерний знак АА 7582 ME, ОСОБА_5, повідомив останньому щодо необхідності передачі йому 1000 гривень за повернення вилученого транспортного засобу "Volkswagen Т5", державний номерний знак НОМЕР_3, повідомивши при цьому, що в іншому випадку отримати його можливо буде лише після розгляду справи в суді.

Крім того, під час цієї зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5, що за аналогічною схемою зможе повернути транспортний засіб і водієві автомобіля "Volkswagen LT 46".

У подальшому, 04 березня 2016 року ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_9, який є власником автомобіля марки "Volkswagen Т5", та запропонував зустрітись. При зустрічі ОСОБА_1 підтвердив необхідність передачі йому грошових коштів у сумі 2000 гривень з розрахунку по 1000 гривень за кожен з автомобілів ("Volkswagen LT 46" та "Volkswagen Т5").

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 11 березня 2016 року, приблизно о 13-й год. 50 хв., перебуваючи поблизу адміністративного приміщення Бородянського відділення поліції, яке знаходиться за адресою: Київська область, смт.Бородянка, вул. Центральна, 335 отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2000 гривень з розрахунку по 1000 гривень з метою впливу на слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016110120000047 за повернення автомобілів "Volkswagen LT 46" та "Volkswagen Т5", після чого був затриманий в порядку ст. 208 КПК України працівниками прокуратури Київської області.

Таким чином, усіма своїми умисними діями, які виразилися у одержанні неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.369-2 КК України.

До суду разом з обвинувальним актом надійшла угода про визнання винуватості, укладена 29 квітня 2016 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури прокуратури Київської області ОСОБА_10, якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, і обвинуваченим ОСОБА_1

Відповідно до умов цієї угоди ОСОБА_1 беззастережно та повністю визнає свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та щиро кається.

Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_1 за ч.2 ст.369-2 КК України покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень.

В угоді також зазначені передбачені ст.473 КПК України наслідки укладення та затвердження угоди і передбачені ст.476 КПК України наслідки невиконання угоди.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Плиска Т.О. просила затвердити цю угоду на зазначених в ній умовах.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що повністю визнає свою винуватість в інкримінованому йому діянні, вказав, що він цілком розуміє свої права і обовязки, зміст угоди, наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, також просив затвердити цю угоду і погодився на призначення йому узгодженого покарання у виді штрафу в розмірі 25 500 гривень.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_2 також просив затвердити дану угоду на зазначених в ній умовах.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт і угоду про визнання винуватості, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що в затвердженні угоди необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:

1)умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2)умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3)умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4)існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5)очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

6)відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжується у загальному порядку.

Як убачається із змісту обвинувального акта, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.369-2 КК України з тих підстав, що обвинувачений, одержуючи неправомірну вигоду, не був визначений слідчим у кримінальному провадженні по факту дорожньо-транспортної пригоди і не мав будь-яких процесуальних повноважень щодо прийняття рішень у цьому провадженні, а лише обіцяв здійснити вплив на слідчого, який проводив досудове розслідування.

Водночас, в підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1, визнаючи свою винуватість, зазначив, що саме він, як слідчий, вносив до ЄРДР відомості про дорожньо-транспортну пригоду за участі водія ОСОБА_3 і саме він виносив постанови про проведення автотехнічних експертиз у цьому кримінальному провадженні. Крім того ОСОБА_1 визнав, що про необхідність одержання коштів від двох водіїв за повернення їм автомобілів він домовлявся з іншим слідчим Алексійчуком А.В.

Такі свідчення ОСОБА_1, зокрема, щодо прийняття ним, як слідчим, процесуальних рішень у кримінальному провадженні дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованих йому дій мав повноваження слідчого у кримінальному провадженні по факту дорожньо-транспортної пригоди за участі водія ОСОБА_3

Зазначені обставини не могли не бути відомі слідчим і прокурорам під час проведення досудового розслідування відносно ОСОБА_1, проте в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості вони не знайшли свого відображення, що, на думку суду, вплинуло на визначення правової кваліфікації дій ОСОБА_1

Крім того, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті і формулювання підозри в угоді про визнання винуватості мають істотні розбіжності.

Також, в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості неправильно вказано місце народження обвинуваченого ОСОБА_1

Крім того, як зазначено в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості, досудовим розслідуванням встановлено, що 19 січня 2016 року на автодорозі "Київ-Ковель" в с.Микуличі Бородянського району Київської області з вини водія автомобіля "DAEWOO Lanos", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, а його донька ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла. Проте, ні в обвинувальному акті, ні в угоді про визнання винуватості не зазначається, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, встановлена вироком суду, який набрав законної сили.

У разі затвердження угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку з викладенням зазначеного формулювання обвинувачення, буде створена преюдиція щодо встановлення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що суперечить передбаченим статтею 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За таких обставин, враховуючи, що умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України і Кримінального кодексу України, порушують права, свободи та інтереси інших осіб, а обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, в затвердженні угоди про визнання винуватості необхідно відмовити і кримінальне провадження повернути прокурору Київської області для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

Керуючись ст.314, 372, 474 КПК України, суд

ухвалив:

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 29 квітня 2016 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури прокуратури Київської області ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016110000000098 від 23 лютого 2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.

Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, повернути прокурору Київської області для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Головуючий-суддяОСОБА_11