Рішення № 58017816, 23.05.2016, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/8559/14-ц

РІШЕННЯ

іменем України

23 травня 2016 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді Коренюка В.П.

при секретарі Мейнарович Л.А.

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 у м. Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції, управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, служби у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод в користуванні шляхом примусового виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2014 року позивачі звернулись з даним позовом у суд до ОСОБА_4, ОСОБА_5 реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції, управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, служби у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод в користуванні шляхом примусового виселення та зняття з реєстраційного обліку. В своєму позові вони зазначили, що ОСОБА_7 перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_8 з 1956 року по 1992 року (з яким шлюб зареєстрували в 1970 році). За час шлюбу виростили п'ятеро дітей, побудували будинок у м. Коростені по вул. Селезньова, 36-а на два ходи із старшою дочкою ОСОБА_9. У 1991 році ОСОБА_8 подав позов до суду про розірвання шлюбу, а у грудні 1991 року ОСОБА_7 звернулась до суду про поділ майна, в тому числі 1/2 частини житлового будинку. 22 липня 1992 року шлюб між ними розірвано, а поділ майна внаслідок вини ОСОБА_8 тривав довгий час. Після розірвання шлюбу в липні 1992 року, ОСОБА_8 став перешкоджати ОСОБА_7 проживати у вказаному будинку, а саме: поміняв замки на вхідних дверях; перестав впускати ї у будинок, не зважаючи на те, що в будинку знаходилось усе її майно. Тобто ОСОБА_7 залишилась без даху над головою.

21.07.2004 року Коростенським міськрайонним судом на будинок накладено арешт, а 22.07.2004 року ОСОБА_8, знаючи, що йде судова справа про поділ спільного майна, уклав договір дарування 1/2 частини спільного сумісного будинку № 36-а (кв.1) по вул. Селезньова у м. Коростені та подарував будинок ОСОБА_4, якій було відомо про даний спір по будинку. Тобто ОСОБА_8 було подаровано 1/2 частину будинку ОСОБА_4, що належав їм на праві спільної сумісної власності як подружжя.

При цьому ОСОБА_7 не давала своєї згоди ОСОБА_8 ні усної, ні письмової, ні нотаріально засвідченої, на укладення договору дарування чи договору продажу (будь-якого відчуження майна).

Всі суди виносили свої рішення стверджуючи, що будинок спільне наше майно.

22 лютого 2005 року Черняхівський районний суд Житомирської області повторно наклав арешт на 1/2 частину житлового будинку № 36-а по вул. Селезньова у м. Коростені, але 03.01.2006 року ОСОБА_4, не повідомивши Коростенський міськрайонний відділ УМВС України в Житомирській області про судовий спір по будинку, незаконно зареєструвалась по вказаній адресі.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03.07.2013 року визнано недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку № 36-а по вул. Селезньова у м. Коростені, який був укладений 22.07.2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4

Незважаючи на те, що рішення суду набрало чинності, ОСОБА_4 перешкоджає ОСОБА_7 користуватись житловим приміщенням. Також вона 30.07.2013 року незаконно зареєструвала членів своєї сімї у це помешкання, зокрема ОСОБА_5 та неповнолітніх онуків ОСОБА_10 і ОСОБА_11.

Вважає, що ці особи не мають законних підстав для проживання та реєстрації у житловому будинку №36-а (кв.1) по вул. Селезньова м. Коростень, оскільки реєстрація їх місця проживання була проведена після набуття рішенням суду апеляційної інстанції законної сили та без дозволу власника, яка має право володіти, користуватися, розпоряджатись майном.

Реєстрація місця проживання вказаних вище осіб є неправомірною та їх дії є такими, що спрямовані на створення перешкод у реалізації права власності.

На даний час ні ОСОБА_4, ні члени її сім'ї не є ні власниками, ні співвласниками 1/2 частини АДРЕСА_1 по вул. Селезньова у м. Коростені.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є спадкоємцями ОСОБА_8 (який помер 28 листопада 2009 року) і мають право вимагати усунення перешкод у користуванні належним нерухомим майном шляхом позбавлення користування житловим приміщенням на - 1/2 частиною житлового будинку АДРЕСА_2 - ОСОБА_4, її дочку - ОСОБА_5 та онуків ОСОБА_10 і ОСОБА_11

ОСОБА_7 зверталась за допомогою на вселення у помешкання до житлово комунальних організацій, правоохоронних органів, прокуратури, однак ОСОБА_12 продовжує перешкоджати їй користуватися житловим приміщенням. А вона тим часом змушена тимчасово проживати у своїх родичів, оскільки іншого житла не має.

Також спадкоємці покійного ОСОБА_8 - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають змоги зробити перереєстрацію свого законного права на спадкове майно згідно чинного законодавства, адже вони позбавлені права володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на свій власний розсуд.

Просили суд: позбавити права власності ОСОБА_4 на 1/2 частку житлового АДРЕСА_1 по вул. Селезньова у м. Коростені Житомирської області; виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом з неповнолітніми ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого житлового приміщення; зобов'язати УДМС України у Житомирській області в особі Коростенського районного сектору УДМС України зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_3; зобов'язати реєстраційну службу Коростенського міськрайонного управління юстиції провести скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, який зроблений на підставі договору дарування на ім'я ОСОБА_4 та провести реєстрацію спадкового нерухомого майна на ім'я спадкоємців та ОСОБА_7; зобов'язати ОСОБА_13 перереєструватись по місцю проживання та перереєструвати свою дочку і онуків у квартиру за адресою АДРЕСА_4; стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 - 243 грн. 60 коп., ОСОБА_7 К.С. - 243 грн. 60 коп. та ОСОБА_3 - 243 грн. 60 коп. судового збору.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов підтримали з підстав, зазначених у позові, який просили задовольнити. Усе, що викладено в заяві відповідає дійсності та стверджується рішеннями судів, які набрали законної сили.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник заперечили проти позову та ОСОБА_4 пояснила суду, що вона купила у ОСОБА_2 половину будинку по вул. Селезньова, 36 у м. Коростені за 5000 доларів, але оформили у нотаріуса цю угоду за договором дарування, оскільки ОСОБА_2 говорив, що так менше треба платити йому податків. Після цього до неї прийшли дочки ОСОБА_2 і вимагали її повернути, але вона прийшла до ОСОБА_8 та просила повернути їй гроші, оскільки виникла така ситуація. На що ОСОБА_8 їй сказав, що цей будинок його і вона має право ним користуватись та проживати у ньому. Потім почалась судова тяжба і рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визнано даний договір дарування дійсним. Вона вважає, що на законних підставах придбала цю частину будинку. Пізніше вона прописала у свою частину будинку свою доньку ОСОБА_5 разом з її неповнолітніми дітьми. Тому просила суд відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_5 пояснила суду, що вона з дітьми проживає у частині будинку, який належить її матері. Вважає, що вони та її матір проживають у цьому житлі на законних підставах, оскільки даний будинок ОСОБА_4 купила у ОСОБА_8, але оформила його за договором дарування. Тому просила суд відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю.

Представник реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_14 заперечила проти позову та пояснила суду, що ніхто із учасників цього судового розгляду із заявами до їхньої служби щодо скасування реєстрації права власності на нерухоме майно не звертався.

Представник управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, представник служби у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області в судове засідання не зявилися, однак надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, в яких при вирішенні даного спору покладались на суд.

Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши їх в сукупності з матеріалами даної цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_7 перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 з 1970 року та від шлюбу має дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які являються спадкоємцями майна ОСОБА_8, померлого 28 листопада 2009 року.

22 липня 1992 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірвано, а розподіл майна подружжя тривав довгий час.

22 липня 2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено договір дарування 1/2 частини будинку № 36-а (кв.1) по вул. Селезньова у м. Коростені Житомирської області. Тобто ОСОБА_8 подаровано 1/2 частину будинку ОСОБА_4 всупереч чинного сімейного та цивільного законодавства.

Цей факт підтверджений рішеннями судових інстанцій, які набрали законної сили, зокрема рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03.07.2013 року визнано недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку № 36-а по вул. Селезньова у м. Коростені, який був укладений 22.07.2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та посвідчено приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу ОСОБА_15 і зареєстрований за № 4077 (а.с.11-13).

Також судом встановлено і те, що відповідно до рішення апеляційного суду Житомирської області від 26 грудня 2013 року (а.с.14-15) ухвалено "Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_7, Реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_16 про визнання права власності на нерухоме майно та зобовязання здійснити державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за безпідставністю."

За рішенням апеляційного суду Житомирської області від 14 жовтня 2014 року (а.с.16-17) ухвалено "Вселити ОСОБА_7 в 1/2 частину будинку № 36-а по вул. Селезньова в м.Коростені."

Отже на підставі судових рішень, які набрали законної сили, договір дарування спірного будинку визнано недійсним, а відповідно й ОСОБА_4 не має права власності на 1/2 частину будинку № 36-а по вул. Селезньова у м. Коростені Житомирської області. Так само і відповідачка ОСОБА_5 не набула права власності на спірне нерухоме майно, адже вона разом з дітьми була зареєстрована у спірне житлове приміщення з дозволу своєї матері ОСОБА_4 вже після визнання недійсним договору дарування.

Вказаним вище рішенням апеляційного суду Житомирської області від 14 жовтня 2014 року встановлені обставини існування у позивачки ОСОБА_7 перешкод з приводу користування належним їй нерухомим майном. Як і встановлено при розгляді цього спору існують також обставини, які перешкоджають спадкоємцям ОСОБА_8, а це його дітям та позивачам у справі, користуватись і розпоряджатись спадковим майном, яке перебуває у незаконному володінні та користуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з її дітьми.

А відповідно до ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому суд приходить до висновку, що позов в частині усунення перешкод в користуванні шляхом примусового виселення підлягає задоволенню та позбавленню права власності ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового АДРЕСА_1 по вул. Селезньова у м. Коростені Житомирської області, а також виселенню ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом з її дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_5, без надання іншого житлового приміщення.

Згідно ст.391 Цивільного кодексу України власник майна вправі вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Вирішуючи позов в частині зобов'язання реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції провести скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, який зроблений на підставі договору дарування на ім'я ОСОБА_4 та провести реєстрацію спадкового нерухомого майна на ім'я спадкоємців та ОСОБА_7, то суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити.

Свій висновок суд обґрунтовує тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" від 21 січня 2015 року № 17, ліквідовано Державну реєстраційну службу. З метою реалізації положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" рішенням сесії Коростенської міської ради від 03.03.2016 р. №109 утворено відділ державної реєстрації, який входить до структури виконавчого комітету Коростенської міської ради. Даний відділ почав функціонувати з 20 квітня 2016 року.

Прикінцевими та перехідними положеннями законів України від 26.11.2015 р. № 834-УІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про держави реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та № 835-УІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закони) передбачається, що територіальні органи, утворені Міністерством юстиції України установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг вищезазначених сферах державної реєстрації на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад, міст обласного, районними, державними адміністраціями реалізації повноважень у сферах державної реєстрації, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Тобто, територіальні органи, утворені Міністерством юстиції України не передавали свої повноваження виконавчими органами міських рад, міст обласного, районними, державними адміністраціями, як своїм правонаступникам.

Також відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради не є єдиним органом, що проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. На сьогоднішній день на території міста Коростень є також інші суб'єкти державної реєстрації прав, а саме: всі нотаріуси, Коростенська районна державна адміністрація та Поліська сільська рада. Крім того, з січня 2016 року процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакції від 01.01.2016). Пунктом 5 статті 3 Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Тобто, головним важливим аспектом Закону є введення принципу "екстериторіальності". "Екстериторіальність" подання документів, передбачає подання документів для проведення реєстраційних дій, передбачених Законом, будь-яким суб'єктом державної реєстрації в межах компетенції, незалежно від місця знаходження нерухомого майна (реєстраційної справи).

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Тому, окрім рішення суду про скасування запису про державну реєстрацію права власності, нема необхідності зобовязувати суб'єкта державної реєстрації у вчинені цієї дій.

Окрім цього, пунктом 2.14 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3205/5 від 12.12.2011 року, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав, якщо органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна.

Позов в частині зобов'язання УДМС України у Житомирській області в особі Коростенського районного сектору УДМС України про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_3, то суд вважає, що і в цій частині позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Отже, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням чи виселення без надання іншого житлового приміщення є підставою для зняття цієї особи з реєстрації за даним місцем.

Це також визначено "Правилами реєстрації місця проживання", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Щодо зобовязання ОСОБА_13 перереєструватись по місцю проживання та перереєструвати свою дочку і онуків у квартиру за адресою АДРЕСА_4, то позов і у цій частині не підлягає до задоволення, оскільки в даному випадку потрібна на це воля та заява власника житла.

При цьому суд не приймає до уваги будь-які доводи та докази відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу законності володіння, проживання чи користування спірним майном, оскільки, як вже вказувалось вище, ці обставини встановлені рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили.

У ОСОБА_4 є своє власне житло, а тому приймаючи рішення про виселення без надання іншого житлового приміщення, не будуть порушені права відповідачів.

За приписами ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки у справі є квитанції про документально підтверджені судові витрати, понесені ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому позов у цій частині підлягає задоволенню та стягненню з відповідачів, внаслідок яких ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимушені нести ці судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 213, 218 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.61, 64, 116, 157 Житлового кодексу України, ст.ст.317, 319, 321, 328, 383, 391 Цивільного кодексу України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", "Правилами реєстрації місця проживання", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Позбавити права власності ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового АДРЕСА_1 по вул. Селезньова у м. Коростені Житомирської області.

Виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5 разом з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_5, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 - 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., ОСОБА_2 - 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., ОСОБА_3 - 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позову ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особа, яка не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії повного рішення.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області ОСОБА_17